Ухвала суду № 63179377, 02.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/985/16

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказу про проведення фактичних перевірок, податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ про проведення фактичних перевірок від 03.06.2016 року №248, винесений начальником ГУ ДФС України в Херсонській області в частині призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1; податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016 року №0001681405, яким відповідачем на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 24800 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку позивача, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що наказ про проведення перевірки та податкове повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0001681405 від 13.06.2016 року, в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 24650,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2016 р. на підставі наказу Головного управління ДФС України в Херсонській області від 03.06.2016 р. №248, керуючись ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5, п.80.2 ст. 80 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1

За результатами даної перевірки складено акт від 06.06.2016 року №152/21-22/РРО/НОМЕР_1. На підставі висновків зазначеного акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 13 червня 2016 р. № 0001681405.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 року за № 0001681405 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 24650,00 грн., в решті позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.п.80.2.2, п.п.80.2.3, п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Як вже зазначалося судом вище, 06 червня 2016 р. на підставі наказу Головного управління ДФС України в Херсонській області від 03.06.2016 р. №248, керуючись ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5, п.80.2 ст. 80 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1

Судом першої інстанції встановлено, що перед початком перевірки позивачу було вручено зазначений наказ, а також пред'явлено направлення на перевірку від 06.06.2016 р. №0556 та №0557, з якими позивач ознайомився та власноруч розписався в направленнях.

Перед початком перевірки у ФОП ОСОБА_1 були відсутні зауваження та заперечення до наказу №248 та порядку проведення даної перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичних перевірок від 03.06.2016 року №248, винесений начальником ГУ ДФС України в Херсонській області в частині призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим такими, що не підлягають задоволенню, оскільки видавати наказ на проведення перевірки є правом контролюючого органу, передбаченим податковим законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24.12.2010 р. по справі № 21-25а10.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2016 р. №0001681405, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами вищезазначеної перевірки складено акт (довідка) від 06.06.2016 року №152/21-22/РРО/НОМЕР_1.

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення: п.7 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 13 червня 2016 р. № 0001681405, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 24820,00 грн.

В подібних правових відносинах була висловлена позиція у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2013 р. у справі №21-89а13 щодо щоденного друку фіскального чеку, а саме: " не виконуючи протягом певного періоду друкування фіскальний звітний чек суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче".

Відповідно до п.7 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Згідно до п.9 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в разі неподання до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, в разі обов'язковості її подання.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Як встановлено судом, до позивача застосована штрафна санкція у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен день такого порушення - 146 днів ( за формулою 10 х 17 х 146=24820,00 грн.).

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня подавати до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Тобто розмір штрафної (фінансової) санкції за вказане порушення повинен становити 170,00 грн.

Відповідач, незважаючи на кількість разів не подання позивачем у період з 01.01.2016 р. по 05.06.2016 р. (146 разів) до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, мав застосувати за це порушення штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як то передбачено наведеними нормативними положеннями.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення п.7 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 24820,00,00 грн. є необґрунтованим, відтак спірне податкове повідомлення - рішення від 13 червня 2016 р. № 0001681405 підлягає частковому скасуванню в сумі 24650,00 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0001681405 від 13.06.2016 року, в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 24650,00 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 06.12.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик