Постанова № 63173505, 30.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р. Справа № 820/3538/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І. ,

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вельми І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 820/3538/16 за позовом ОСОБА_3 до Військової частини польова пошта В6250, Командира військової частини польова пошта В6250 Ніколюка Віктора Дмитровича, Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини польова пошта В6250, командира військової частини польова пошта В6250 Ніколюка Віктора Дмитровича, Міністерства оборони України в якому просив суд:

- визнати протиправною (незаконною) відмову командира військової частини польова пошта В6250 у припиненні (розірванні) контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, укладеного 26.01.2015 між ним та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини польова пошта В6250 полковника Клочкова Владислава Вікторовича;

- зобов'язати командира військової частини польова пошта В6250 припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, укладений 26.01.2015 між ним та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини польова пошта В6250 полковника Клочкова Владислава Вікторовича та звільнити його з військової служби в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту на підставі а. "а" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

В обґрунтування позову зазначав, що ним укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Вказаний контракт укладено на строк особливого періоду, але не менше одного місяця. Відповідно до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" з 20.01.2015 встановлювався особливий період тривалістю 210 діб, тобто до 22.08.2015. Після зазначеного закінчення строку дії зазначеного періоду позивач звернувся до командира військової частини В6250 із рапортом про звільнення з військової служби, проте відповідачем відмовлено у звільненні у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення та дострокового розірвання контракту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Вважаючи вказану постанову незаконною та необґрунтованою, а також такою, що винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, третя особа в справі Міністерство оборони України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інтенції та підтверджено в суді апеляційної інстанції 26.01.2015 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини польова пошта В6250 полковника Клочкова Владислава Вікторовича та позивачем , рядовим запасу, укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а.с. 18-19).

Відповідно до п.3 вказаного контракту, його укладено на строк особливого періоду але не менше одного місяця (а.с. 19).

09.06.2016 позивач звернувся із рапортом на ім'я командира військової частини польова пошта В6250 про звільнення з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту (а.с. 32).

Листом від 14.06.2016 №6250/8/ за підписом тимчасово виконуючого обов'язки командира частини пп В6250 підполковника Д.В. Бізонича позивача повідомлено пр відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби у зв'язку з тим, що особливий період в Україні не закінчився (а.с. 36).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що оскільки Указ Президента України від 14 січня 2015 року №15, яким оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, станом на момент звернення позивача з рапортом про звільнення від 09 червня 2016 року у відповідача були відсутні підстави для відмови у звільненні позивача з військової служби.

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон України №2232-Х1І).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Абзацом 4 частини 4 статті 2 Закону України №2232-ХII (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) передбачено, що до видів військової служби відноситься військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Статтею 19 Закону України №2232-Х1І (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби. Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 20 Закону України №2232-ХІІ (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби військовослужбовці, які прослужили на строковій військовій службі не менше трьох місяців, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, резервісти, а також жінки, які не мають військових звань офіцерського складу, з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 1 8 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону № 2232-ХІІ строки військової служби для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

На виконання Закону № 2232-ХІІ, з метою визначення порядку та регулювання питань проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом визначено розділом II «Військова служба за контрактом» вказаного Положення.

Також, відповідно до абзацу восьмого пункту 18 вказаного Положення перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом II Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, згідно з абзацом 16 пункту 2.3 розділу II вказаного Положення у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану громадяни приймаються на військову службу за контрактом на строки, визначені частиною третьою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без врахування набуття права на пенсійне забезпечення та строку, що залишився до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

З системного аналізу вище вказаних нормативно правових актів, якими закріплені виконання військового обов'язку в особливий період та порядок проходження військової служби за контрактом, вбачається, що строки військової служби для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Отже, строк дії контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України пов'язаний безпосередньо з дією в країні особливого періоду.

Абзацом 1 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-УІ1, постановлено: оголосити та провести часткову мобілізацію; Голові Служби безпеки України, начальнику Управління державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, перевести підпорядковані військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу.

Указами Президента України від 06.05.2014 року №454/2014, від 21.07.2014 року №607/2014, від 14.01.2015 року №15/2015, які були затверджені Законами України від 06.05.2014 року №1240-УІІ від 22.07.2014 року №1595-УІІ, від 15.01.2015 року №113-УІ11 відповідно, також оголошувались та проводились часткові мобілізації. Крім того, згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 зобов'язано Кабінет Міністрів України, зокрема, перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність.

Таким чином, з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні настав особливий період, зокрема, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду, а в подальшому Указом Президента України від 15.01.2015 року №1ІЗ-УІІІ переведено національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Разом з тим, особливий період настає з моменту оголошення мобілізації та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Під мобілізацією слід розуміти комплекс заходів, здійснюваних серед іншого з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

Згідно з абз. З ч. 4 ст. З Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно- територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Відтак, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, закінчення періоду мобілізації не припиняє існування особливого періоду. Закінчення дії особливого періоду в країні пов'язане виключно з прийняттям Президентом України Указу про демобілізацію.

Таким чином, оскільки на даний час в Україні діє особливий період та Президентом України не прийнято Указу про демобілізацію, то дія строкового контракту позивача не припинялась, а відтак у позивача відсутня підстава щодо звільнення з військової служби у зв'язку з закінчення строку дії контракту.

Крім того, серед підстав для звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду, визначених у частині 8 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, не передбачено під час дії особливого періоду така підстава, як звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби позивача під час дії особливого періоду, а відтак командуванням військової частини було правомірно відмовлено позивачу щодо звільнення останнього з військової служби.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Інші доводи апеляційної скарги на висновок суду першої інстанції не впливають.

Оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, вона відповідно до вимог пунктів 3 та 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року по справі № 820/3538/16 за позовом ОСОБА_3 до військової частини польова пошта В6250, командира військової частини польова пошта В6250 Ніколюка Віктора Дмитровича, Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, - скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 грудня 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.