Постанова № 63173493, 01.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа № 922/2102/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Пушай В.І.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кіпоть І.Г., за довіреністю від 01.09.2016 року №3881;

першого відповідача - не з"явився;

другого відповідача - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх. №2855 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 15 вересня 2016 року у справі №922/2102/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Соколове, Зміївський район, Харківська область

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Соколове, Зміївський район, Харківська область

про стягнення 90368,64 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2016 року по справі №922/2102/16 (суддя Пономаренко Т.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про солідарне стягнення збитків у розмірі 90368,64 грн. задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" завдану шкоду в розмірі 17787,96 грн. та збитки в сумі 72580,68 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" витрати зі сплати судового збору в розмірі 689 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" витрати зі сплати судового збору в розмірі 689 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2016р. по справі № 922/2102/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що оскаржуване рішення прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права, з доведеністю обставин, що мають значення для справи, та з відповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В засідання суду призначене на 01.12.2016 року представник першого та другого відповідача не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 своїх представників у судове засідання не направили, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27.10.2014 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 при проведенні земельних робіт поблизу с. Соколове Зміївського району Харківської області було пошкоджено газопровід високого тиску, що призвело до аварійної ситуації та значного витоку газу.

З метою ліквідації аварії, Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" були проведені роботи по ремонту пошкодженого газопроводу, а саме: зупинка та пуск ГРП, технічне обслуговування та регулювання обладнання ГРП, розробка ґрунту вручну з кріпленням у траншеях, засипка вручну траншей, обрізка діючого газопроводу, укладення газопроводів газопостачання із сталевих труб у траншеї без розпір, нанесення дуже посиленої антикорозійної бітумно-гумової (бітумно-полімерної) ізоляції на сталеві газопроводи та інше.

Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" були проведені будівельні роботи по ремонту пошкодженого газопроводу. Відповідно до розрахунку збитків від пошкодження ділянки газопроводу і призупинення газопостачання с. Артюхівка вартість робіт складає 17787,88 грн.

Внаслідок пошкодження газопроводу середнього тиску поблизу с. Соколове Зміївського району Харківської області, стався значний виток газу, розрахункові витрати якого склали 11232,58289 куб. м за 44 хвилини. Загальна вартість втрат природного газу складає 72580,68 грн.

17.03.2015 року Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до відповідачів з вимогою №01-710, в якій просило відшкодувати збитки, завдані при виконанні земельних робіт поблизу с. Соколове Зміївського району Харківської області, які призвели до пошкодження газопроводу в розмірі 90368,56 грн.

Проте відповіді на зазначену претензію відповідачі не надали.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт", охоронна зона - це землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.

Стаття 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» передбачає, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Отже, газопровід - це об'єкт підвищеної небезпеки, на території якого та за його межами існує ризик негативної події, яка може відбутися за певних обставин.

Згідно ст. 413 Господарського кодексу України господарська діяльність у санітарно-захисних, водоохоронних зонах, зонах санітарної охорони та інших охоронних зонах здійснюється з урахуванням правового режиму таких зон, що встановлюється законом.

Пунктом 4.3.41. Правил безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року №254 (в редакції станом на 27.10.2014 року) передбачено, що перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу організація, яка виконує земляні роботи, зобов'язана виявити фактичне місцезнаходження газопроводу шляхом відкриття шурфів вручну і в присутності представника СПГГ. Ударні механізми для розпушування ґрунту можуть застосовуватися на відстані не ближче ніж 3 м від підземного газопроводу, а механізми, здатні значно відхилятися від вертикальної осі (куля, клин-баба тощо), - на відстані не ближче ніж 5 м.

В пункті 4.3.40. цих Правил зазначено, що організація, яка виконує будівельні і земляні роботи, повинна представляти СПГГ проект виконання робіт, складений з урахуванням вимог СНиП 3.02.01-87, СНиП Ш-4-80*, ДБН А3.1-5-96. Будівельні і земляні роботи на відстані менше ніж 15 м від газопроводу допускаються тільки на підставі письмового дозволу СПГГ, у якому повинні бути зазначені умови і порядок їх проведення. До дозволу додається схема розташування газопроводу з прив'язками.

Відповідно до п. п 10.1.7, п. 10.1.9 ДБН А.3.2-2-2009 "Охорона праці і промислова безпека у будівництві": земляні роботи в охоронній зоні кабелів високої напруги, діючих газопроводів та інших комунікацій необхідно виконувати за нарядом-допуском після одержання дозволу від організацій, що їх експлуатують; виконання земляних робіт в охоронній зоні кабелів, що перебувають під напругою або діючих газопроводів необхідно здійснювати під безпосереднім наглядом керівника робіт та працівників організацій, що експлуатують ці комунікації; під час виконання земляних робіт у безпосередній близькості діючих підземних комунікацій або у разі перетинання комунікацій необхідно забезпечити незмінність положення у просторі і збереження цілісності цих комунікацій, при цьому розробка ґрунту механізованим способом дозволяється на відстані не менше ніж на 2,0 м від бокової стінки і не менше ніж 0,4 м над верхом труби, кабелю.

Як вбачається із матеріалів справи, підставами позовних вимог позивача наведено обставини, згідно з якими, 27.10.2014 року поблизу с. Соколове Зміївського району Харківської області під час проведення робіт ФОП ОСОБА_3 за проханням ФОП ОСОБА_2, було пошкоджено газопровід високого тиску, що привело до аварійної ситуації та значного витоку газу.

Причиною пошкодження газопроводу високого тиску поблизу с. Соколове Зміївського району Харківської області є організація та несанкціоноване виконання ФОП ОСОБА_3 за проханням ФОП ОСОБА_2 земляних робіт в охоронній зоні газопроводу, чим було порушено вимоги ДБН А.3.2-2-2009 „Охорона праці і промислова безпека у будівництві та п. 4.3.40 Правил безпеки систем газопостачання України.

Внаслідок здійснення відповідачами дій, які суперечили п.10.1.7. ДБН А.3.2-2-2009 та пункту 4.3.40 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.1997 року (в редакції, що діяла на дату настання події) без дозвільних документів та без погодження із боку позивача, було пошкоджено газопровід високого тиску, на відновлення якого були проведені будівельні роботи на загальну суму 17787,88 грн. та завдано збитків у зв'язку з втратою природного газу внаслідок його витоку через пошкодження розподільчого газопроводу високого тиску на загальну суму 72580,68 грн.

Відповідачами в установленому порядку належними і допустимими доказами не спростовано та не заперечно факт проведення земляних робіт в охоронній зоні газопроводу поблизу с. Соколове Зміївського району Харківської області без погодження із ПАТ «Харківгаз».

Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року № 254 (в редакції, що діяла на дату настання події) встановлено порядок розслідування аварій та нещасних випадків спеціальною комісією за участю відповідного наглядового органу та передбачена форма та зміст актів які складаються за наслідками аварій і ця форма є обов'язковою.

Водночас у п.100 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затвердженому Постановою КМ України, від 30.11.2011 року № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" дано визначення аварій про які йдеться річ у вищезазначених Правилах безпеки систем газопостачання України та встановлено, що розслідування проводиться у разі, коли сталася:

1) аварія першої категорії, внаслідок якої: смертельно травмовано п'ять та більше осіб або травмовано десять і більше осіб; спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилася більш як у 10 разів концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;

2) аварія другої категорії, внаслідок якої:

смертельно травмовано до п'яти осіб або травмовано від чотирьох до десяти осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працюючих 100 і більше осіб.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва засобами автоматичного захисту та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив проводів ліній електропередачі не належать до аварій, що мають категорію, і розслідуються підприємством в установленому законодавством порядку.

В даному випадку пошкодження газопроводу не є аварією у розумінні п. 100 вказаного Порядку, оскільки не містить притаманних ознак вказаних в ньому аварій, а відтак передбачений Правилами безпеки систем газопостачання України, затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 року № 254 порядок розслідування аварій та форма акту не є обов'язковими до пошкодження, відшкодування збитків за яке є предметом цього спору.

Між тим, за приписами п. 4.3.29. Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.1997 року за результатами технічного обстеження сталевих і поліетиленових газопроводів складається акт, в якому з врахуванням виявлених дефектів і оцінки технічного стану слід дати висновок про можливість подальшої експлуатації газопроводу, необхідність і строки проведення його ремонту і заміни. Акт технічного обстеження повинен затверджуватися керівником СПГГ або підприємства. Результати обстеження записуються в паспорті газопроводу.

Викладене свідчить, що випадку пошкодження газопроводу без ознак аварій зазначених у вищевказаному Порядку, складається акт у вільній формі в якому встановлюється та відображається лише сам факт пошкодження. При цьому виходячи з загального порядку фіксації подій та фактів (зокрема, Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами) при складанні такого акту, у разі виникнення спірних питань під час підписання акта, представник сторони, який не згідний з викладеними в акті обставинами, підписує акт з викладенням окремої думки. У разі відмови представника такої сторони, від підписання, акт підписується тільки представником сторони, яка здійснює перевірку, в односторонньому порядку. В акті робиться відмітка про відмову іншої сторони від підписування.

Наявний в матеріалах справи акт про порушення (пошкодження газопроводу) від 27.10.2014 року, складеного комісією Зміївської філії ПАТ «Харківгаз» є належним доказом підтвердження пошкодження газопроводу, при цьому викладені в ньому обставини відповідачами в установленому вище порядку не заперечені та не спростовані, а також достовірно підтверджуються і сукупністю ряду інших долучених до справи матеріалів та доказів. За таких обставин суд критично оцінює викладені відповідачем доводи та заперечення в зазначеній частині.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що для застосування, обраного позивачем заходу відповідальності, слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України і ст. 218 ГК України, позивач повинен був довести безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача, який завдав шкоду та самою шкодою.

Позивачем, при розгляді даного спору доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Зокрема, доказова база в даній справі, свідчить про те що саме в результаті протиправних дій відповідачів, порушуються законні права та інтереси позивача в даній справі, щодо забезпечення ефективного функціонування і розвитку системи стійкого забезпечення споживачів природним та/або склапленим газом (пункт 2.1.2 Статуту ПАТ «Харківгаз»).

Надані позивачем докази з вартості ремонтно-відновлюваних робіт на загальну суму 17787,96 грн. судова колегія визнає достатніми, допустимими та належними, та такими, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат при виконанні ним ремонтно-відновлюваних робіт на пошкодженому газопроводі.

Так, наявний в справі розрахунок збитків від пошкодження ділянки газопроводу і призупинення газопостачання до с. Артюхівка наведено позивачем у відповідній таблиці (т. 1, арк. с. 16) складається з наступних видів робіт: зупинка та пуск ГРП, технічне обслуговування та регулювання обладнання ГРП, розробка ґрунту вручну з кріпленням у траншеях, засипка вручну траншей, обрізка діючого газопроводу, укладення газопроводів газопостачання із сталевих труб у траншеї без розпір, нанесення дуже посиленої антикорозійної бітумно-гумової (бітумно-полімерної) ізоляції на сталеві газопроводи та інше, всього на загальну суму 17787,96 грн.

З урахуванням викладеного судом проаналізовано наявні у справі докази та пояснення представників сторін через призму підстав позову, що містяться у позовній заяві, на предмет з'ясовування причини настання аварії, як події, що досліджується судом апеляційної інстанції, та встановлено наявність причинно - наслідкового зв'язку між діями відповідачів, які проводили земляні роботи в охоронній зоні газопроводу з фактом пошкодження газопроводу позивача в результаті цих робіт та наслідками які виникли, з в'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 повинні відповідати за шкоду завдану позивачу.

Посилання відповідачів на відсутність орієнтирних стовпчиків на земельній ділянці поблизу с. Соколове Зміївського району Харківської області, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи (копіями схем та фотознімками).

Оцінюючи визначений позивачем розмір заподіяної йому відповідачами шкоди, суд встановив, що наявний в справі розрахунок втрат газу при аварійному пошкодженні газопроводу виконано позивачем відповідно до вимог постанови НКРЕ №475 від 29.05.2003 року зі змінами та посібником "Потери природного газа при эксплуатации систем газоснабжения", за умовами якого фактична втрата газу становила 11232,58289 куб. м за 44 хвилини, що складає 72580,68 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що позивач зробив розрахунок втрат газу в результаті пошкодження газопроводу в межах встановлених чинним законодавством, тобто обґрунтував належними доказами розмір завданої йому шкоди витоком газу.

На час прийняття рішення у справі відповідачами жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, або доказів сплати заборгованості ( відшкодування збитків ) перед позивачем не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2016 року по справі №922/2102/16 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2016 року по справі №922/2102/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Пушай В.І.