Постанова № 63173457, 30.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 922/2440/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

прокурора Ногіна О.М. посв. № 032167 від 11.02.2015 р.,

1-го позивача ОСОБА_1 дов. № 01/01-25/08-18 від 04.01.2016 р.,

2-го позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 30.08.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2779 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. у справі № 922/2440/16,

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі 1) Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків; 2) Люботинської міської ради, м. Люботин, Харківська обл.,

до Приватного підприємства "Мисливець 7002", м. Харків,

про стягнення 323063,64 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. (суддя Суслова В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Мисливець 7002" шкоду, завдану самовільним спеціальним водокористуванням, у розмірі 323063,64 грн. на користь держави на розрахунковий рахунок Люботинської міської ради Харківської області № 33112331700018, УДСКСУ у м. Люботині Харківської області 38008949, МФО 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності". Стягнуто з Приватного підприємства "Мисливець 7002" на користь прокуратури Харківської області судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Відповідач, ПП Мисливець 7002, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2016р. у справі № 922/2440/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні зазначив, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

1-й позивач, Державна екологічна інспекція у Харківській області, у запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

2-й позивач, Люботинська міська рада, свого представника в судове засідання не направив, в наданому ним клопотанні зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції повно і всебічно дослідив додані до справи матеріали, рішення прийняте обґрунтовано та з дотриманням процесуальних норм, тому, на думку 2-го позивача, не має підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача. Також, 2-й позивач просить провести судове засідання без його представника.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника 2-го позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та відзиві на неї доводи 1-го позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною інспекцією в Харківській області з 03.12.2013 року по 17.12.2013 року проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності ПП "Мисливець 7002", яке здійснює свою діяльність за адресою Харківський район, м. Люботин, с. Коваленки, вул. Київський шлях, 1, за результатами якої складено акт за № 1683/01-03/06-11.

Дана перевірка була зроблена на підставі направлення від 03.12.2013 року № 1683/01-03 та наказу від 03.12.2013 року №1683/01-03.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.04.2016р. вбачається, що одною зі спеціалізацій підприємства відповідача - є діяльність ресторанів та надання послуг мобільного харчування. Згідно вищевказаного акту перевірки основною діяльністю ПП "Мисливець 7002" є діяльність кафе.

В ході даної перевірки Державною екологічною інспекцією в Харківській області зафіксовано розташування артезіанської свердловини в підвальному приміщенні ПП "Мисливець 7002", яка експлуатувалась всупереч вимогам ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, а саме був забір води з артезіанської свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водовикористання.

Згідно показника лічильника, кількість спожитої води з артсвердловини становить 6561 м3, тариф на підземну воду для підприємств на момент виявлення порушення у 2013 році становив 49,23 коп./м3.

Вказане порушення відображено в акті перевірки № 1683/01-03/06-11 від 03-17.12.2013р., який надіслано рекомендованим листом керівнику ПП "Мисливець 7002".

Також, за результатами перевірки старшим державним інспектором з охорони навколишнього середовища Харківської області, з метою усунення порушень природного законодавства, керівнику ПП "Мисливець 7002" винесено припис від 20.12.2013р. № 03-22-318.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2009 року за № 767/16783, проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок вищевказаних порушень відповідачем, загальний розмір яких склав 323063,64 грн.

Як свідчать матеріали справи, підприємству відповідача направлено претензію № 23 від 27.01.2014 року, проте до теперішнього часу спричинені порушенням законодавства збитки відшкодовані не були, що призвело до звернення прокурора з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави шкоду, завдану самовільним спеціальним водокористуванням, у розмірі 323063,64 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прямий причинний зв'язок та розмір шкоди.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст. 44 Водного Кодексу України, водокористувачі зобов'язані: дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин та санітарних вимог; здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними водами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

В ст. 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

За змістом ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з положенням ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати збитки, завданими внаслідок порушення водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від сплати збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Відповідно до 4.5.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 27 червня 2001 року №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/609 рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року № 04-5/1429, від 25 березня 2009 року №04-06/44), використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Частинами 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є противоправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдача шкоди; наявність шкоди; причинний звязок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених вимог умов є обовязковим для прийняття рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Разом з тим, згідно п. 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України від 27 червня 2001 року №02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в підтвердження протиправної поведінки відповідача позивачем до матеріалів справи надано Паспорт свердловини на воду, виданий Українським межрегіональним центром Гідротон ЛТД 1998 року, яким посвідчується належність свердловини № 1 ДП Контакт АООТ Конвектор, проте, відповідач жодного правового відношення до цієї свердловини згідно зазначеного паспорту не має.

Такі висновки відповідача, що вказаний паспорт свердловини на воду №1 не є доказом її використання саме ним є необґрунтованими, оскільки вказаний паспорт лише засвідчує факт розташування артезіанської свердловини у м. Люботин по вул. Київський шлях,1 для водопостачання кафе із офісним приміщенням та належність її ДП Контакт АООТ Конвектор, а не її фактичне використання останнім.

Крім того, доводи відповідача, що ДП Контакт АООТ Конвектор без водозабору транспортувало та продавало воду ПП Мисливець 7002 будь-якими фактичними доказами не підтверджено. У матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу води, акти виконаних робіт, тощо.

Як вже було зазначено раніше, актом перевірки зафіксовано розташування артезіанської свердловини в підвальному приміщенні саме ПП Мисливець 7002, яка експлуатувалася, про що свідчать показники лічильника до неї, однак дозвіл на спеціальне водокористування у ПП Мисливець 7002 на зазначену артезіанську свердловину під час перевірки був відсутній, що є порушенням ст.ст. 44, 48 Водного кодексу України.

Відповідно до п. 1.4 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовищ а України № 464 від 10.09.2008 року Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 р. за № 18/16034, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним.

Стосовно тверджень відповідача про те, що неправомірність дій Держекоінспекції в частині проведення планової перевірки ПП Мисливець 7002 не дало відповідачу змогу надати заперечення до акту, суд зазначає наступне.

В порядку ч. 4 ст. 5 Закону України Про основні засади здійснення державної нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, Держекоінспекція 22.11.2013 року повідомила директора ПП Мисливець 7002 - ОСОБА_3 про проведення зазначеної вище перевірки, про що свідчить його особистий підпис на повідомленні від 22.11.2013р. № 8258/01-24/06-11 (копія міститься в матеріалах справи).

Зазначене підтверджує факт обізнаності директора ПП Мисливець 7002 про терміни проведення планової перевірки Держекоінспекцією.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 7 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Держекоінспекція вручила копію направлення про проведення планової перевірки заступнику директора ПП Мисливець 7002 - ОСОБА_4, про що також свідчить його особистий підпис на направленні (наявне в матеріалах справи).

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 4.22 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, у разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акта перевірки особисто, то такий акт передається через канцелярію суб'єкта господарювання (з зазначенням вхідного реєстраційного номера) або відправляється рекомендованим листом.

На підставі викладеного вбачається, що матеріали справи містять докази направлення акту перевірки № 1683/01-03/06-11 на адресу ПП Мисливець 7002 (а.с.24).

Як вже було вище зазначено, для усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки керівнику ПП "Мисливець 7002" Держекоінспекцією виданий припис від 20.12.2013 року № 06-22-318, яким зобов'язано відповідача отримати дозвіл на спеціальне водовикористання в частині забору підземної води із артезіанських свердловин. Проте, відповідачем вказане правопорушення усунено не було.

Відповідно до п. 1.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220) (надалі - Методика), самовільне водокористування - здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Як стверджує відповідач, відсутність самовільного видобутку води з підземного джерела підтверджено в ході кримінального провадження № 12014220000000093 від 20.02.2014 року та зафіксовано в постанові про закриття кримінального провадження від 20.05.2014 року, винесеній слідчим СУ ГУМВС України в Харківській області Ціпко А.В.

Посилання відповідача на постанову слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області, суд першої інстанції не прийняв як належний доказ у справі, який спростовує вину відповідача у вчиненні природоохоронного правопорушення, оскільки до матеріалів справи додано лише копію постанови завірену представником відповідача, а не слідчими органами. Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що вказану постанову слідчим винесено в порядку кримінального провадження, за яким встановлювався факт саме кримінального правопорушення, а не доводилось існування адміністративного правопорушення в сфері природоохоронного законодавства.

Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що чинне природоохоронне законодавство не визначає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, вирок суду або постанову у кримінальному провадженні в якості єдиного (допустимого) доказу в підтвердження факту екологічного правопорушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2016 р. по справі № 922/402/13-г.

Враховуючи все вищенаведене та те, що факт використання ПП Мисливець 7002 підземної води із артезіанської свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водокористування є встановленим, а також те, що акт перевірки є чинним, належним та допустимим доказом порушення відповідачем - ПП Мисливець 7002 вимог природоохоронного законодавства, крім того, акт перевірки, претензія та припис направлялися відповідачу поштовим відправленням, про що свідчать докази поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.

Щодо тверджень відповідача, що Держекоінспекцією порушено п. 9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220) під час нарахування шкоди внаслідок самовільного водокористування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4. Методики, ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п. 9.1 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м;

Тар - розмір, грн/100 куб. м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн./100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника Інші водні об'єкти, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Тариф на підземну воду (ставка збору за спеціальне використання води) у відповідності до ст. 325 ПКУ у редакції 2013 року складав 49,24 коп./м3.

Пункт 9.2. Методики передбачає, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Так, як було зазначено вище, Держекоінспекцією встановлено, що підприємство здійснювало самовільне водокористування, у звязку з чим коефіцієнт W використано відповідно до показника лічильника до артезіанської свердловини, який є первинним джерелом обліку підземних вод та дорівнює 6561 м3, що не суперечить приписам п. 9.2. Методики.

Відповідно до розрахунку, проведеного на підставі Методики, розмір збитків, заподіяних державі внаслідок вищевказаних порушень відповідачем, склав 323063,64 грн.

Враховуючи, що розмір визначеної в розрахунках шкоди відповідачем не заперечений, контррозрахунок шкоди не подано, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 323063,64 грн.

Дана правова позиція висловлена в постановах Вищого господарського суду від 22.11.2016р. у справі № 914/1217/16, від 17.05.2016р. у справі № 922/976/14.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. у справі № 922/2440/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Приватного підприємства "Мисливець 7002", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. у справі № 922/2440/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2016 р. у справі № 922/2440/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.