Ухвала суду № 63173310, 05.12.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 грудня 2016 року Чернігів Справа № 825/2060/16

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Д’яков В.І., перевіривши матеріали адміністративного позову Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління-1 Прилуки» про стягнення заборгованості зі сплати суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

В С Т А Н О В И В:

Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління-1 Прилуки» про стягнення заборгованості зі сплати суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 77 591,83 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав копію ухвали суду 24 листопада 2016 року, проте, на даний час її вимоги не виконав та не подав до суду належного доказу сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, позивачем направлено до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на відсутність асигнувань для сплати судового збору. Крім того, посилаючись на статті 55, 129 Конституції України, статті 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.

Розглянувши клопотання позивача, суд приходить до наступного висновку.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно статті 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розміри ставок судового збору. Так, за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1378,00 грн.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір». Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

Разом з тим, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.

Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб’єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Позивач є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли у результаті реалізації ним владних управлінських функцій.

Крім того, звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позову у встановленому законом порядку, а наведені ним обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Що стосується доводів позивача щодо обмеження його доступу до суду, то суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

01.09.2015 набирав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір». Зокрема, статтю 5 Закону викладено у новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи та органи місцевого самоврядування, а Прикінцевими положенням цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Реалізуючи право законодавчої ініціативи, Кабінет Міністрів України, крім іншого, обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту тим, що внаслідок численних змін до Закону України «Про судовий збір» коло осіб, звільнених від сплати судового збору, є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.

Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.

Законопроектом передбачалося виключення органів державної влади з числа суб’єктів, що звільняються від сплати судового збору, що, за висновком суб’єкта законодавчої ініціативи, мало дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливило зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.

З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору органами державної влади є їх обов'язком за подання позовних заяв до суду, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є недопустимим.

З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача для звільнення від сплати судового збору.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити, а позовну заяву слід повернути позивачу.

На підставі наведеного та керуючись статтями 88, 106, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління-1 Прилуки» про стягнення заборгованості зі сплати суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, повернути позивачу.

Копію ухвали та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Д'яков