Ухвала суду № 63172384, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Болотова Є.В.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2016 року,

у с т а н о в и в :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2016 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11376410000 від 25 липня 2008 року в розмірі 33177,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 2 листопада 2012 року становить 265184,64 грн.; пеню в розмірі 17830,92 грн.; судовий збір в розмірі 2831,00 грн.

У лютому 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2016 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

В апеляційній скарзі представником відповідача ставиться питання про скасування ухвали суду у зв'язку з тим, що вона суперечить вимогам процесуального та матеріального закону, та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки матеріали справи не містять доведеності відступлення позивачем (стягувачем) заявнику права вимоги до відповідача (боржника), оскільки умовами договору факторингу встановлено, що до заявника переходить право власності на права вимоги і заявник має право вимагати від боржників виконання зобов'язань лише після сплати заявником позивачу суми 7 225 161,83 грн., доказу такого не має. Зазначає, що заявником не надано до суду реєстру боржників, підписаного сторонами договору факторингу, який містив би інформацію про відступлення

_____________

Справа № 2607/13846/12

№ апеляційного провадження 22-ц/796/13244/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

на користь заявника права вимоги до боржника. Натомість витяг з реєстру боржників, наданий заявником, підписаний тільки заявником. Також зазначає про неповідомлення судом сторін про розгляд питання заміни сторони виконавчого провадження.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - ОСОБА_6 апеляційну скаргу просила відхилити, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2016 року залишити без змін.

Представник ПАТ «УкрСиббанк», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 378 ЦПК України.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувана або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

Так, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 суму боргу по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11376410000 від 25 липня 2008 року в розмірі 33177,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 2 листопада 2012 року становить 265184,64 грн.; пеню в розмірі 17830,92 грн.; судовий збір в розмірі 2831,00 грн.

На виконання вказаного рішення АТ «УкрСиббанк» було видано виконавчий лист (а. с. 87).

Судом першої інстанції встановлено, що зазначений виконавчий лист не був пред'явлений АТ «УкрСиббанк» до виконання і виконавче провадження за ним станом на день розгляду даної справи, не відкривалось.

Із заяви та доданих до неї документів вбачається, що 20 квітня 2015 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 17, згідно умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день підписання цього договору. Одночасно з відступленням права вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення (а. с. 98-101).

Згідно акт приймання-передачі права вимоги від 20 квітня 2015 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», клієнт цим передає (відступає) права вимоги за кредитами фактору (за переліком, наведеним у додатку 1.1. (реєстр боржників) до договору), а фактор цим приймає права вимоги за кредитами, клієнт та фактор підтверджують, що передача права вимоги за кредитами набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту приймання-передачі, як передбачено у п. 4.1. договору (а. с. 102).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 20 квітня 2015 року, клієнтом було передано (відступлено) фактору, зокрема, права вимоги і за кредитним договором № 11376410000 від 25 липня 2008 року, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 (а. с. 103).

Задовольняючи заяву заінтересованої сторони АТ «УкрСиббанк» та замінюючи стягувача, суд виходив з того, що АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права вимоги за кредитним договором № 11376410000 від 25 липня 2008 року, а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набув право вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи апелянта з приводу того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переходу права вимоги від АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», не ґрунтуються на вимогах цивільного матеріального та процесуального закону, є безпідставними та юридично не значимими для вірно вирішеного питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У даній справі не оскаржується дійсність договору факторингу № 17, укладеного 20 квітня 2015 року між двома юридичними особами АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Також ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надав витяг з реєстру боржників саме щодо боржника ОСОБА_2, а тому необхідність надання повного реєстру боржників, підписаного сторонами договору факторингу у паперовому вигляді в день підписання договору факторингу, не обґрунтована особою, що подала скаргу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Постановлена судом ухвала відповідає вимогам процесуального закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому остання має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 4 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Є.В. Болотов

О.В. Шахова