Рішення № 63172331, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц /796/12980/2016 Головуючий у І інстанції Яровенко Н.О

Доповідач Котула Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Котули Л.Г.

Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

За участю секретаря Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_16 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння шляхом виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи : Головне управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення без надання іншого житла та зняття з реєстрації.

Посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 , треті особи : приватний нотаріус Німченко О.Є., державний нотаріус КравчукІ.М., ОСОБА_4, Головне управління юстиції України у Черкаській обл., Міністерство юстиції України про визнання договорів купівлі-продажу та довіреності недійсними, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, третя особа, Жашківська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи : приватний нотаріус Німченко О.Є., Держанвий нотаріус Кравчук І.М. про визнання права власності на квартиру за добросовісним набувачем позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною довіреність серія ВЕХ № 995597 від імені ОСОБА_12 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8, посвідчену нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської обл. Кравчуком І.М. 20 жовтня 2007 року , зареєстровану в реєстрі за № 2766.

Визнано недійсним заповіт серія ВЕХ № 995598 від імені ОСОБА_12 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8, посвідчений нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської обл. Кравчуком І.М. ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в реєстрі за № 2767.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу серія ВКВ№ 028994 квартири АДРЕСА_1 , укладений 08 листопада 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 7817д.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу серія ВКС № 129442 квартири АДРЕСА_1, укладений 28 грудня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г.В., зареєстрований в реєстрі за № 2282.

Повернуто сторони в первісний стан та визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_12 та вирішено питання судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.12.2010 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року в частині повернення сторін в первісний стан змінено, виключено з резолютивної частини рішення посилання на визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_12 ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) .

В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2011 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі.

Позивач зазначав, що окрім цього, 24 березня 2008 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа № 04-17621 за заявою ОСОБА_7 щодо шахрайських дій, які мали місце стосовно купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , за фактом шахрайства за ч. 4 ст. 190 КК України і проводиться досудове розслідування . На підставі постанови ст. слідчого Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_14 28.03.2008 було накладено арешт на зазначену квартиру.

21 січня 2010 року прокурором відділу прокуратури Черкаської обл., ОСОБА_15 порушена кримінальна справа №2511000004 стосовно завідувача Жашківської державної нотаріальної контори м. Жашків Черкаської обл. Кравчука І.М. за ознаками злочину передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України .

З лютого та березня 2011 року він як представник позивача разом з працівниками БТІ м. Києва , намагалися зайти до спірної квартири АДРЕСА_1, де зараз проживає ОСОБА_4 зі своєю матір'ю , з метою виготовлення технічного паспорту на квартиру та оформлення в подальшому права власності на неї на ім'я ОСОБА_1, проте ОСОБА_4 не впустив їх до квартири , а на його звернення до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві отримав відповідь за № 48/Г-945 від 21.04.2011 про те, що відповідач впустить його та працівників БТІ до спірної квартири лише по рішенню суду в присутності державного виконавця .

Право ОСОБА_1 на спірне майно підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року та свідоцтвом про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_12, свідоцтвом про смерть ОСОБА_12, повідомленням Сьомої Київської державної нотаріальної контори, згідно якого 11.12.2007 заведену спадкову справу за заявою ОСОБА_1 на майно його померлої дружини ОСОБА_12

Наявність спірного майна у відповідача документально підтверджується реєстрацією Київського міського бюро технічної інвентаризації договору купівлі-продажу 28.12.2007 квартири АДРЕСА_1 та відповідним витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, який володіє спірним майном як недобросовісний набувач і незаконний володілець.

Він є спадкоємцем після смерті його дружини ОСОБА_12, якій належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 , а тому відповідно до вимог ст. 388 ЦК України він має право на витребування квартири від відповідача як недобросовісного набувача та незаконного володільця, оскільки квартира вибула з володіння її власника без його волі .

З урахуванням уточнених позовних вимог представник позивача просив позов задовольнити, позбавити права приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 як недобросовісного набувача та незаконного володільця цієї квартири , що займає це житло за визнаним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2010 недійсним договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , а також на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015 про скасування рішення державного реєстратора Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27 лютого 2008 року за ОСОБА_4 в реєстраційній книзі д.77-185 за реєстровим № 32646, а значить, як такого, що самоправно зайняв це житлове приміщення; визнати право приватної власності за спадкоємцем - громадянином держави Ізраїль ОСОБА_1 на спадкове майно, на квартиру АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця - його дружини ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, так як реалізувати своє право на спадщину він не може, оскільки відсутній правовстановлюючий документ спадкодавця на квартиру АДРЕСА_1; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4, який займає це житло за визнаним судом недійсним договором з моменту його вчинення шляхом виселення його з цієї квартири без надання іншого житла , зняття його реєстраційного обліку та позбавлення права користування цією квартирою; виселити з квартири АДРЕСА_1 та зняти з реєстраційного обліку за місцем проживання та позбавити право користування цією квартирою ОСОБА_5 та ОСОБА_6; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння шляхом виселення відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_16 просить рішення скасувати та задовольнити позов в повному обсязі, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Треті особи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, але їх представники у судове засідання не з'явилися і причину неявки суду не повідомили , а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_16, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав , викладених у ній , ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_17, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні позову .

Відмовляючи у задоволені позовних вимог , суд не звернув уваги на наведені положення закону, зокрема ч.5 ст.1288 ЦК України , якою встановлено , що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини та дійшов помилкового висновку про те, що не отримавши свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 не набув право власності на спадкове майно, а відтак перехід права власності від померлої ОСОБА_12 до спадкоємця ОСОБА_1 не відбувся. Поза увагою суду залишилися і положення статей 1216 та 1218 ЦК України, якими встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За таких обставин , рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Як вбачаться з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_18 перебували у зареєстрованому шлюбі з травня 1983 року ( а.с. 37, т. 1 ).

За час шлюбу, згідно договору дарування від 01.06.1999, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, реєстраційний номер 7-1898, ОСОБА_12 отримала у дар квартиру АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 померла , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 10 листопада 2007 року , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві ( а.с. 38 т.1 ).

ОСОБА_1, як чоловік спадкодавця, являється спадкоємцем за законом на дане спадкове майно.

За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням наведених положень закону право на спадщину мають особи, які її прийняли.

Судом встановлено, що дружина позивача, ОСОБА_12, померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

11 грудня 2007 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 звернувся до Сьомої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті його дружини ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, вказуючи при цьому , що на день її смерті залишилося спадкове майно , що складається з квартири АДРЕСА_1 .( т. 1 а.с. 116).

В цей же час Сьомою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 та зареєстровано в Спадковому реєстрі ( т.1 а.с.46, 116).

Як вбачається із спадкової справи спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_12 є ОСОБА_19, її чоловік, дочки :ОСОБА_20,1975 року народження, ОСОБА_21, 1985року народження, ОСОБА_22, 1986 року народження, ОСОБА_23, 1988 року народження та син ОСОБА_24, 1978 року народження, які надіслали до Сьомої київської нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 ( а.с.120-132 т.1).

Відповідно до листа Сьомої Київської державної нотаріальної контори від 10.11.2010 № 32/3/01-14 на запит суду встановлено, що спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 прийняв її чоловік ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину не видавалось ( а.с. 47 т. 1 ).

Постановою Сьомої Київської державної нотаріальної контори від 05.05.2011 №1284/02-14 відмовлено представнику позивача гр. ОСОБА_7, що діє від імені гр. ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_25, що діє як нотаріус в м. Бат-Ям 14.02.2011 року, у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12, оскільки відсутні правовстановлюючі документи про належність квартири АДРЕСА_1 спадкодавцеві( а.с. 50 т. 1).

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною довіреність серія ВЕХ №995597 від імені ОСОБА_12 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8, посвідчену нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. 20 жовтня 2007 року, зареєстровану в реєстрі за №2766.

Визнано недійсним заповіт серія ВЕХ №995598 від імені ОСОБА_12 щодо її квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_8, посвідчений нотаріусом Жашківської державної нотаріальної контори Черкаської області КравчукомІ.М. ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в реєстрі за №2767.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу серія ВКВ №028994 квартири АДРЕСА_1 , укладений 8 листопада 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 7817д.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу серія ВКС №129442 квартири АДРЕСА_1, укладений 28 грудня 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г.В., зареєстрований в реєстрі за № 2282.

Повернуто сторони в первісний стан та визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_12

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 суму у розмірі 424 200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 737 146 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_8 судові витрати у розмірі 118 грн. 89 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено ( а.с. 54-67, т. 1).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2010 року, в частині повернення сторін в первісний стан змінено, виключивши з резолютивної частини рішення послання на визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_12

В решті рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2010 року залишено без змін ( а.с. 68-72, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2011 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 квітня 2010 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року .

Відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи : приватний нотаріус Німченко О.Є., державний нотаріус Кравчук І.М., ОСОБА_4, Головну управління юстиції у Черкаській обл., Міністерство юстиції України про визнання договорів купівлі- продажу та довіреності недійсними, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи : приватний нотаріус Німченко О.Є., державний нотаріус Кравчук І.М. про визнання права власності на квартиру за добросовісним набувачем (а.с. 73-75, т. 1).

Зі змісту вказаних рішень вбачається, що судами встановлено, що сім'я ОСОБА_1 разом з дітьми виїхала на постійне місце проживання в 1994 році до держави Ізраїль. Ще до виїзду ОСОБА_12 отримала в дар згідно договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори 01.06.1999 року, реєстраційний номер 7-1898, квартиру АДРЕСА_1. Виїхавши з України, ОСОБА_12 перший рік періодично приїжджала до своєї матері в Київ, а з червня 1995 року залишилася проживати в місті Києві.

Згідно до свідоцтва про смерть, актовий запис №674, ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги представника ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 від 13 листопада 2007 року за ОСОБА_9 в реєстровій книзі д. 77- 184 за реєстровим № 32646.

Скасовано рішення державного реєстратора Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 від 13 листопада 2007 року за ОСОБА_4 в реєстровій книзі д. 77- 185 за реєстровим № 32646.

В решті позовних вимог відмовлено .( т.2 а.с.38-40).

Управління внутрішніх справ Дніпровського району в м. Києві листом від 21 квітня 2011 року № 48/Г-945 повідомило ОСОБА_7 як представника позивача , що в ході проведеної перевірки встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає громадянин ОСОБА_4, який пояснив, що 28.12.2007 він придбав вказану квартиру і на теперішній час тривають судові розгляди щодо законності оформлення документів на придбання даної квартири, так як по даному факту слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу від 24.03.2008 за ст. 190 ч. 4 КК України і на дану квартиру накладено арешт. Представника позивача та працівників Київського БТІ він впустить до квартири лише по рішенню суду в присутності державного виконавця ( а.с. 53 т .1 ).

В спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна ( ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України, не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Виходячи з того, що спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_12 поза її волею, то вона мала б право звернутися до суду з позовом про відновлення свого права на квартиру шляхом витребувати її з чужого незаконного володіння. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Отже, позивач, як спадкоємець ОСОБА_12 , який в установленому порядку звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини успадкував право пред'явити вимоги до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення без надання іншого житла і зняття з реєстрації і такі вимоги підлягають задоволенню, оскільки судовим рішення встановлено, що спірна квартира вибула з володіння її власника поза її волею.

Тому його порушене право щодо володіння та користування спадковим майном підлягає захисту з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року встановлено , що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння її власника ОСОБА_12 поза її волею, так як відсутні докази , що вона видавала довіреність на відчуження належної її квартири та мала намір продавати цю квартиру, а тому суд визнав недійсною довіреність та заповіт від імені ОСОБА_12 та договори купівлі-продажу квартири і повернув сторони в попередній стан, стягнувши відповідні грошові кошти на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_4 і відмовив ОСОБА_4 у задоволені позову про визнання права власності на квартиру як добросовісного набувача.( т.1 а.с.158).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року скасовано рішення державного реєстратора Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про державну реєстрацію прав приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 від 13 листопада 2007 року за ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Судом встановлено , що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вселилися та проживають в квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу , який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2010 року визнаний недійсним та стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 737 146,00 грн. ( т.1 а.с. 67)

Отже, правові підстави до проживання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в цій квартирі відсутні, а тому вимоги про усунення перешкод позивачу в користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів з спірної квартири без надання іншого житла та зняття з реєстрації підлягають задоволенню.

Як випливає з матеріалів справи, постановою державного нотаріуса Сьомої Київської державної нотаріальної контори від 05.05.2011 № 1284/02-14 відмовлено представнику ОСОБА_1 ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12

ОСОБА_4 оспорює право позивача на зазначену квартиру про що свідчать наявні в матеріалах справи судові рішення.

Зі змісту листа Управління внутрішніх справ Дніпровського району в місті Києві вбачається, 24.03.2008 року порушено кримінальну справу за ст. 190 ч.4 КК України щодо законності оформлення документів на придбання даної квартири і на дану квартиру накладено арешт ( т.1 а.с. 53).

У письмових поясненнях , які були надані суду апеляційної інстанції представником позивача , які він підтримав у судовому засіданні , він зазначає, що Сьома Київська державна нотаріальна контора постановою від 04.11.2016 року відмовила представнику позивача у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру , оскільки у 2008 році накладено арешти ст. слідчим СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_14 та право власності на квартиру оспорюється ОСОБА_4

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає , що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_4 права власності на квартиру та права користування цією квартирою не можуть бути задоволенні з тих підстав, що спір щодо права власності та права користування уже вирішено Дніпровським районним судом м. Києва від 09 квітня 2010 року, яким визнано недійсним договір купівлі продажу квартири та повернуто сторони в попередній стан.

Задовольняючи вимоги позивача про усунення перешкод позивачу в користуванні спірною квартирою шляхом виселення відповідачів з цієї квартири без надання іншого житла , суд тим самим поновлює права позивача як спадкоємця на цю квартиру.

Заява представника відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки про порушення свого права позивач дізнався у 2008 році, не заслуговують на увагу, оскільки наявні в матеріалах справи судові рішення свідчать про те, що позивач в межах строку позовної давності звернувся до суду за захистом порушеного права, оскільки особою пред'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач перебіг позовної давності переривається.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 7 352, 27 грн. ( 3441,00 грн. + 3911, 27 грн.).

Керуючись ст. 303,304,307, 309 ,316 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_16 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6, треті особи : Головне управління юстиції у м. Києві , Київське міське бюро технічної інвентаризації, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Дніпровський районний відділ державної міграційної служби України в м. Києві, Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" про позбавлення права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, витребування квартири з чужого незаконного володіння та виселення без надання іншого житла, та зняття з реєстраційного обліку, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 шляхом виселення його з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення та зняття його з реєстраційного обліку.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6 з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку.

Визнати право власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що мешкає за адресою : АДРЕСА_3 на спадкове майно після смерті його дружини ОСОБА_12 , а саме : квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 352, 27 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: