Ухвала суду № 63170565, 28.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5180/15 Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Провадження № 22-ц/783/3131/16 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і Копняк С.М.,

при секретарі Цапові П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Терра Банк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 26.09.2013 року укладено кредитний договір №20-Ф/13/16 на суму 255 000 гривень на строк до 27.08.2014 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 23 % річних, а з 18.11.2013 року - 22 % річних (в подальшому - «Кредитний договір»). Однак, взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором відповідачка не дотрималася, в результаті чого в останньої виникла заборгованість перед Банком, яка станом на 24.07.2015 року становить: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 255 000 грн., проценти за користування кредитом в сумі 3 535 грн. 07 коп., прострочені проценти за користування кредитом в сумі 56 561 грн. 12 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів в сумі 10 414 грн. 05 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 96 683 грн. 42 коп., 3 % річних та втрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів в сумі 12 062 грн. 91 коп., 23 % річних та втрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасною сплатою кредиту в сумі 170 589 грн. 25 коп. та штраф в розмірі 25 500 гривень, а всього - 630 345 грн. 82 коп., які позивач і просив стягнути з відповідача в судовому порядку (а.с. 1-2).

Оскаржуваним заочним рішенням у задоволенні позову Банку до ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 111-114).

Дане рішення оскаржив представник позивача.

Апелянт просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги Банку, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Стверджує, що починаючи з 22.08.2014 року відносно Банку розпочато відповідні процедури виведення його з ринку, а оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, то вважає, що відповідно до цього Закону і відбувається процедура виплати коштів, які не гарантовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Стверджує, що звернення стягнення на предмет застави є правом позивача, а не його обов'язком, яким він не скористався.

Також стверджує, що позивач звернувся до суду за захисту свого порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному порядку, оскільки діє у вказаній ситуації на власний розсуд, а будь-які положення щодо обов'язкового звернення стягнення на предмет застави не передбачені ні договором застави, ні актами чинного законодавства (а.с. 121-122).

Апеллянт (позивач), будучи своєчасно належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 146, 147), подав до суду клопотання про розгляд справи без участі у судових засіданнях представника позивача (а.с. 153-154).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Терра Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції встановив, що між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_3 26.09.2013 року укладено кредитний договір № 20-Ф/13/16, згідно якого Банк надав відповідачці кредит на суму 255 000 гривеньна строк до 27.08.2014 року та відсотками за користування кредитом у розмірі 23 % річних, а з 18.11.2013 року - 22 % річних.

Крім цього, 26.09.2013 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір № 103517/840/16 банківського рахунку фізичної особи, за яким ОСОБА_3 відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 у доларах США (840) та договір №103517/980/16 банківського рахунку фізичної особи, за яким ОСОБА_3 відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях (980).

24.07.2014 року між ПАТ «Терра Банк» та відповідачкою укладено договір банківського вкладу (депозиту) № ВДР-160302:840 з виплатою процентів щомісячно Депозит «Родинний», за яким вкладник (ОСОБА_3) розміщує в ПАТ «Терра Банк» на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США на строк 1 місяць - з 24.07.2014 року до 27.08.2014 року.

24.07.2014 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) від 24.07.2014 року № ВДР-160302:840 з виплатою процентів щомісячно Депозит «Родинний».

Крім цього, 24.07.2014 року між Банком та відповідачкою укладено договір застави майнових прав № З/2014/08-16 за договором банківського вкладу (депозиту) від 24.07.2014 року № ВДР-160302:840 з виплатою процентів щомісячно Депозит «Родинний».

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи з приводу зарахування зустрічних однорідних вимог та/або договірне списання коштів є безпідставним та необґрунтованим та не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.1. договору застави від 24.07.2014 року № З/2014/08-16, цей Договір забезпечує вимоги Заставодержателя (апелянта), що випливають з Кредитного договору від 26.09.2013 року № 20-Ф/13/16, укладеного між Заставодавцем (відповідачем) та Заставодержателем, а також договорів про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені до нього у майбутньому (в подальшому - „Кредитний договір").

Відповідно до п. 2.1. договору застави від 24.07.2014 року № З/2014/08-16, предметом застави за цим Договором є майнові права (Предмет застави), а саме майнові права, які належать Заставодавцю за договором банківського вкладу (депозиту) від 24.07.2014 року № ВДР-160302:840 з виплатою процентів щомісячно Депозит «Родинний» строком дії до 27.08.2014 року на суму 30 000 доларів США (в подальшому - „Договір банківського вкладу"), які (майнові права) полягають у праві вимоги від ПАТ «Терра Банк» сплатити грошові кошти у сумі 30 000 доларів США та проценти в розмірі, передбаченому Договором банківського вкладу. У випадку, якщо на дату повернення вкладу або на день, коли Заставодавець вимагає дострокового повернення вкладу, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку Заставодавця в національній валюті НОМЕР_1 та/або поточному рахунку Заставодавця в іноземній валюті НОМЕР_1, відкритих в ПАТ «Терра Банк», накладено арешт (операції по рахунку зупинено) та/або в інших випадках неможливості здійснення Заставодержателем договірного списання коштів з вказаних поточних рахунків, з будь-якої причини, Сторони домовились, відповідно до ст. 212 ЦК України, про відступлення Заставодавцем Заставодержателю права вимоги коштів за Договором банківського вкладу в дату повернення вкладу в сумі заборгованості (строкової та простроченої), що виникла перед Заставодержателем згідно Кредитного договору, в т.ч. кредиту, процентів за користування кредитом, процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, комісійних винагород та інших зобов'язань, передбачених вказаним Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Як вірно встановив суд першої інстанції, звернення стягнення шляхом відступлення права вимоги настає з моменту настання хоча б однієї з відкладальних обставин, визначених в абзаці 2 п. 2.1. договору застави від 24.07.2014 № З/2014/08-16.

Оскільки відповідачка, як заставодавець, дострокового повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) від 24.07.2014 року № ВДР-160302:840 не вимагала, а на поточні рахунки ОСОБА_3 у ПАТ «Терра Банк» в національній валюті НОМЕР_1 та/або в іноземній валюті НОМЕР_1 арешт не накладався (операції по згаданих рахунках не зупинялись), в даному випадку мала місце така відкладальна обставина за договором застави від 24.07.2014 року № З/2014/08-16 як неможливість для Банку в інших випадках з будь-якої причини здійснити станом на дату повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) від 24.07.2014 року № ДР-160302:840, тобто - станом на 27.08.2014 року, договірне списання коштів з поточного рахунку відповідача в національній валюті НОМЕР_1 та/або поточного рахунку відповідача в іноземній валюті НОМЕР_1, відкритих в ПАТ «Терра Банк».

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 21.08.2014 року № 518, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.08.2014 року № 72 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ТЕРРА БАНК», згідно з яким з 22.08.2014 року у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що під час тимчасової адміністрації банку не проводяться активні операції. Це, зокрема, підтверджується положеннями ст. 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Більше того, вони можуть призвести до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, визначених ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вбачається з розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/) новини «Оголошення про виплати вкладникам ПАТ «ТЕРРА БАНК» за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився по 22 серпня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку», з 28.10.2014 року Банк розпочав виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 22.08.2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).

Згідно з частиною 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України (в редакції станом на серпень 2014 року), обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

Суд першої інстанції встановив, що між Банком та відповідачем склались зобов'язальні правовідносини на підставі договорів банківського рахунку фізичної особи від 26.09.2013 року № 103517/840/16 та № 103517/980/16, які носять майново-грошовий характер. У зв'язку з цим, у даному випадку відповідач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на яку поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правові висновки щодо застосування положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при здійсненні розрахунково-касових операцій банками під час тимчасової адміністрації викладені у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 року у справах № 3-25гс15 та № 3-34гс15, від 22.04.2015 року у справі № 3-63гс15, від 27.05.2015 року у справі № 3-217гс15, які згідно з ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, станом на 27.08.2014 року договірне списання коштів з поточного рахунку відповідача в національній валюті НОМЕР_1 та/або поточного рахунку відповідача в іноземній валюті НОМЕР_1, відкритих в ПАТ «Терра Банк», було неможливим (через запроваджену тимчасову адміністрацію та обмеження ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Виходячи з умов договору застави від 24.07.2014 року № З/2014/08-16, який забезпечує виконання зобов'язань за Кредитним договором від 26.09.2013 року № 20-Ф/13/16, передбачено звернення стягнення на предмет застави шляхом відступлення відповідачем апелянту права вимоги за договором банківського вкладу (депозиту) від 24.07.2014 року № ВДР-160302:840 на суму, що рівна сумі заборгованості за Кредитним договором від 26.09.2013 року № 20-Ф/13/16.

Тобто, як зазначає сам апелянт, майнові права за Договором банківського вкладу №ВДР-160302:840 від 24.07.2014 року є засобом забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором від 26.09.2013 року № 20-Ф/13/16.

Згідно з п. 2.1 договору застави від 24.07.2014 року № З/2014/08-16 з моменту настання вказаних відкладальних обставин, Заставодержатель набуває всі права вкладника за Договором банківського вкладу в частині заборгованості за кредитом (строкової та простроченої), що виникла перед Заставодержателем згідно вказаного Кредитного договору, процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших зобов'язань, передбачених вказаним Кредитним договором, в тому числі права вимагати повернення вкладу, та зобов'язання за цим Договором банківського вкладу відповідно до ст. 606 ЦК України припиняється шляхом поєднання кредитора та боржника в одній особі. Сторони оцінили (визначили) заставну вартість Предмета застави у сумі 30 000 доларів США.

Таким чином, покликання апелянта на те, що звернення стягнення на Предмет застави є його правом, а не обов'язком, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки умови п. 2.1. договору застави від 24.07.2014 року № З/2014/08-16 сформульовані таким чином, що виключають подвійне трактування: якщо настане певна обставина, заставодавець набуває (а не вправі набути) всі права вкладника в частині розміру заборгованості за кредитом.

Як вбачається з п. 5.1. договору застави від 24.07.2014 року № З/2014/08-16, стягнення відбуватиметься шляхом відступлення прав вимоги, зазначених у п. 2.1 цього Договору, на підставі рішення суду або в позасудовому порядку у відповідності до чинного законодавства України.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 26 вище згаданого Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Положення ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» належить застосовувати з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 31.10.2011 року по справі № 6-47цс11, які згідно з ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, на банк, як на обтяжувача в розумінні Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не покладено обов'язок надіслати письмове повідомлення, передбачене статтею 32 цього Закону, оскільки банк є єдиною особою, яка повинна виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника.

У зв'язку із цим відбулася фактична реалізація права застави шляхом задоволення вимог ПАТ „Терра Банк" за Кредитним договором від 26.09.2013 року № 20-Ф/13/16 за рахунок майнових прав на грошові кошти за Договором банківського вкладу.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» відхилити та залишити рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 березня 2016 рокубез змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: