Ухвала суду № 63170562, 05.12.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2779/16 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/783/7092/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Берези В.І., Бойко С.М.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського окружного адміністративного суду, Держави України в особі Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 в жовтні 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідачів Львівського окружного адміністративного суду та Держави України в особі Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України в його користь кошти в сумі 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконного рішення судді Львівського окружного адміністративного суду, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року позивачу ОСОБА_2, було відмовлено у відкритті провадження у справі у частині позовних вимог до Львівського окружного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та має місце порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого судом не виконано норми Конституції України, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує на те, що суд повинен був захистити його конституційні права на вирішення справи по суті.

Просить ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у відсутності учасників судового процесу, що не з»явилися в судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов"язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із п.4 ст.293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Стаття 122 ЦПК України регламентує дії судді при вирішенні питання відкриття провадження у справі. Про відкриття провадження у справі суддя постановляє ухвалу.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Визначити підсудність суду - означає з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст.15 ЦПК).

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до Львівського окружного адміністративного суду, Держави України в особі Державної казначейської служби про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Також, згідно з приписами ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

Згідно із п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, зазначеними положеннями ст. ст. 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заява в частині вимог до Львівського окружного суду не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження в частині цих вимог за позовною заявою ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскаржувана ухвала постановлена судом на підставі наявних у справі доказів з додержанням вимог закону.

З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегя суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.