Ухвала суду № 63169608, 24.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 330/385/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 330/385/15-к Головуючий в 1 інстанції

Провадж. № 11-кп/778/1498/16 Федорець С.В.

Категорія ч.1 ст. 158-1, ч.2 ст. 342, Доповідач в 2 інстанції

ч.2 ст. 345 КК України Тютюник М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Гриценка С.І., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Бойко О.О.

розглянула 24 листопада 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь в розгляді провадження в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мелітополь, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 158-1, ч.2 ст.342, ч.2 ст. 345 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Нестерук О.Г.,

захисники обвинуваченого-адвокати Чеботар Н.А., Ненашева Я.В.,

обвинувачений ОСОБА_4

Встановлені вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року обставини:

25.05.2014 року, приблизно о 08-00 годині, обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи на території дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, розташованої на першому поверсі Мелітопольської гімназії №5 по вул. Байбулатова,12 у м. Мелітополі, поставив підпис у списках виборців дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, на 11 аркуші, під №772, біля прізвища виборця ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. Після цього поставив підпис на відривному контрольному талоні №772 від виборчого бюлетеню, отримав виборчий бюлетень, увійшов до кабінки для голосування і, через деякий час, опустив виборчий бюлетень в урну для голосування, після чого покинув приміщення виборчої комісії, тим самим проголосувавши на виборах, учасником яких він є.

Цього ж дня, приблизно о 12-00 годині, перебуваючи на території вище зазначеної дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, обвинувачений ОСОБА_4, маючи умисел на вчинення голосування на виборах, учасником яких він є, більш, ніж один раз, поставив підпис у списках виборців дільничної виборчої комісії №230725 територіального виборчого округу №81, на 11 аркуші, під №773, біля прізвища виборця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. Після цього він поставив підпис на відривному контрольному талоні №773 від виборчого бюлетеню, отримав виборчий бюлетень, увійшов до кабінки для голосування і, через деякий час, опустив виборчий бюлетень в урну для голосування, після чого покинув приміщення виборчої комісії, тим самим вчинивши голосування виборця на виборах, у яких він бере участь, більше, ніж один раз.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин: 12.08.2014 року, приблизно об 11-00 годині, знаходячись біля будинку №5 по вул. К.Маркса у м. Мелітополі Запорізької області, прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, який здійснював нагляд у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12014080140002712 від 25.05.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 158-1 КК України, виконуючи свої службові обов'язки, проводив процесуальну дію, передбачену ст. 293 КПК України, а саме - надання підозрюваному ОСОБА_4 копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, за участю слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, лейтенанта міліції ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні, яка виконувала свої службові обов'язки, діючи за дорученням процесуального керівника, та зобов'язана була фіксувати зазначену процесуальну дію за допомогою технічного засобу відеозапису.

Тим часом, знаходячись біля будинку №5 по вул. К.Маркса у м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_4, усвідомлюючи, що зазначені працівники правоохоронних органів виконують свої службові обов'язки, а саме - прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 ставив до нього законні вимоги отримати копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у супроводі слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенанта міліції ОСОБА_8, яка зобов'язана була фіксувати зазначену процесуальну дію за допомогою технічного засобу відеозапису, демонструючи явну зневагу до них, вчинив їм опір, який виразився у тому, що на законні вимоги прокурора отримати процесуальні документи він не реагував, а продовжував рух до приміщення будинку №5 по вул. К.Маркса у м. Мелітополі та голосно викрикував образи на адресу працівників правоохоронних органів. Після чого, знаходячись біля вхідних дверей приміщенні будинку №5 по вул. К.Маркса у м. Мелітополі, ОСОБА_4, з метою опору працівникам правоохоронних органів та перешкоджанню проведенню відеозапису процесуальної дії, демонструючи явну зневагу до них, почав голосно викрикувати образи на адресу працівників правоохоронних органів та погрожувати спричинити їм тілесні ушкодження, після чого схопив своєю рукою слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенанта міліції ОСОБА_8 за руку, в якій знаходився технічний засіб відеозапису, призначений для проведення відеозапису процесуальної дії, та почав викручувати її, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу, травматичного набряку м'яких тканин правої кісті та садни правого лучезап'ястного суглоба, чим перешкодив проведенню відеозапису процесуальної дії.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 зайшов до приміщення будинку №5 по вул. К.Маркса у м. Мелітополі, а слідом за ним у приміщення зайшов прокурор Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, який продовжував намір проводити з ОСОБА_4 процесуальну дію, передбачену ст. 293 КПК України. У цей час ОСОБА_4, демонструючи явну зневагу до прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3, почав голосно викрикувати образи та висловив на його адресу погрози застосувати насилля, після чого вчинив опір працівникові правоохоронного органу, не даючи можливість виконати йому необхідну процесуальну дію, наніс удар кулаком руки в область задньої поверхні грудної клітини, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_3 легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в області задньої поверхні лівої половини грудної клітини, та виштовхнув прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 та слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України лейтенанта міліції ОСОБА_8 з приміщення будинку № 5 по вул. К.Маркса у м. Мелітополі на вулицю та закрив за ними вхідні двері, не давши можливості їм провести необхідну процесуальну дію.

Встановивши недоведеність наявності в діях ОСОБА_4 за епізодом від 12.08.2014 року складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342 , ч. 2 ст. 345 КК України, обвинуваченого за вказаними статтями виправдано, при цьому суд послався на покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які не підтвердили факту нанесення обвинуваченим ударів потерпілим, відеозапис події, вказавши, що з нього не вбачається факту спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень, відкинувши судово-медичні експертизи щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 та ОСОБА_8 як недопустимі докази, оскільки отримані з порушенням вимог КПК України.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року:

ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 158-1 КК України і йому призначено покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн.

За ч.2 ст. 342 , ч.2 ст. 345 КК України виправдано.

В задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор, посилається на:

- невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме необгрунтованість висновку суду щодо недопустимості письмових доказів: висновків експертів №567 від 12.08.2014 року, №556 від 12.08.2014 року з підстав початку проведення експертиз раніше, ніж до ЄРДР було внесено відомості про злочини вчинені щодо потерпілої ОСОБА_8 та ОСОБА_3 Зазначає, що відомості про вчинені щодо потерпілих злочини внесені до ЄРДР відповідно до витягу о 12 год. 22 хв., порядок ведення зазначеного реєстру регламентовано нормами КПК України, в той час як порядок ведення Журналу реєстрації заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, нормами КПК не ругулюється, визначається відомчою Інструкцією, а тому висновки суду щодо недопустимості вказаних висновків не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вказує, що суд не оцінив показання зазначених потерпілих з точки зору їх належності та допустимості, не надав належної оцінки вказаним доказам, які узгоджуються з вище вказаними висновками експертиз і в сукупності достатні для прийняття законного та обгрунтованого рішення;

- неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме порушення судом вимог абз.5 ч.5 ст. 72 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 у виді штрафу без звільнення останнього від відбування покарання у зв'язку з триманням обвинуваченого під час досудового розслідування в установах виконання покарань; призначення штрафу не в межах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а в твердій грошовій сумі;

- істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме порушення порядку дослідження доказів, встановленого ст. 349 КПК України, загальних засад кримінального провадження щодо змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів; порушення судом безперервності судового засідання, внаслідок відкладення судових дебатів на іншу дату; неможливість перевірки достовірності викладених у вироку доказів та дотримання судом вимог КПК через відсутність на технічному носії інформації належним чином зафіксованих судових засідань, які можливо було б відтворити; порушення вимог ст. 374 КПК України, у зв'язку з тим, що суд не вирішив всіх процесуальних питань, зокрема щодо речових доказів у вигляді списків виборців; неприйняття судом рішення про залік строку досудового розслідування в строк попереднього тримання ОСОБА_4 під вартою;

- невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого, а саме без врахування негативної характеристики ОСОБА_4 з попереднього місця роботи, довідки з місця спецутримання відповідно до якої ОСОБА_4 під час попереднього утримання поводив себе агресивно, задовільну характеристику за місцем проживання; призначення покарання без врахування майнового стану обвинуваченого та обставин, що впливають на можливість виконання ним призначеного покарання; необгрунтованого призначення найменш суворого виду покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 158-1 КК України, яке хоч і не виходить за межі вказаного закону, але за своїм видом і розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Просить вирок скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що виразилось в необгрунтованому висновку суду про недопустимість письмових доказів, а саме висновків експертів №567 від 12.08.2014 та №566 від 12.08.2014 року без врахування наданого витягу з ЄРДР про внесення відомостей про злочин вчинений щодо представників правоохоронних органів. Крім того, вказує на відсутність суттєвих протирічь в показаннях свідків ОСОБА_9 ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та інших письмових доказах сторони обвинувачення, незважаючи на той факт, що допити зазначених осіб проводились після спливу майже 2 років з часу інкримінованих обвинуваченому подій. Залишення поза увагою суду показань, які могли б істотно вплинути на вирішення питання про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні опору працівникам правоохоронних органів та нанесенні ним тілесних ушкоджень, і одночасно вплинути на правильність застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України. Одночасно звертає увагу на те, що суд у вироку не вирішив питання щодо речових доказів по справі у вигляді списків виборців та контрольних талонів для голосування, порушив порядок дослідження доказів, визначений ч.1 ст. 349 КПК України, обмеження судом тривалості дебатів, і, як наслідок, порушення принципу змагальності сторін кримінального провадження. Просить вирок скасувати, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 вказує, що використаний судом в якості письмового доказу акт про виявлення порушень ЗУ «Про вибори президента України» складений з порушенням вимог закону, без участі обвинуваченого, як і досліджений в судовому засіданні протокол огляду від 17.06.2014 року оптичного носія інформації, а саме матеріалів відеозапису з відтворенням звукозапису телепередачі «Діалог в прямому ефірі», який отриманий стороною обвинувачення незаконним шляхом. Зазначає, що інших доказів, які б беззаперечно доводили провину обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 158-1 КК України. Оскільки зазначений злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, з дня його вчинення минуло 2 роки, вважає, що на підставі ч.1 ст. 49 КК України на даний час сплинув строк притягнення його до кримінальної відповідальності. Просить вирок скасувати в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 158-1 КК України та закрити в цій частині кримінальне провадження на підставі ч.1 ст. 49 КК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги апеляційних скарг сторони обвинувачення та заперечував апеляції сторони захисту, вислухавши позиції обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та висловили заперечення іншим апеляціям, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Доводи прокурора та потерпілого з приводу наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону України знайшли підтвердження.

Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Разом з тим, матеріали провадження засвідчують фактичну відсутність технічного носія інформації про фіксування судового засідання від 11.07.2016 року, оскільки хід судового засідання є вкрай нерозбірливим, що унеможливлює перевірку інших доводів апеляцій прокурора, потерпілого, зокрема, щодо порушення засади змагальності сторін, дотримання судом вимог ст. 364 КПК України.

Відповідно до п.7 ч. 2 ст.412 КПК України, судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Отже, за змістом наведеної норми, відсутність технічного носія фіксації судового засідання є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам п. 7 ч. 2 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.3 ч. 1 ст. 409 КПК України.

Крім того, порядок дослідження доказів, визначений ст. 349 КПК України, також було порушено місцевим судом, що підтверджує обгрунтованність доводів прокурора та потерпілого ОСОБА_3 і в даній частині.

Щодо інших доводів апеляційних скарг, колегія суддів, відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, не вбачає доцільним давати їм оцінку з метою уникнення будь-якого впливу на позицію суду першої інстанції в ході нового розгляду кримінального провадження.

Водночас, при новому розгляді провадження необхідно врахувати вимоги ст. 374 КПК України, приділити увагу змісту процесуального рішення, дослідженню доказів у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скарги прокурора, який приймав участь в розгляді провадження в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року відносно ОСОБА_4, засудженого за ч.1 ст. 158-1 та виправданого за ч.2 ст. 342 , ч.2 ст. 345 КК України, скасувати, призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

М.С. Тютюник С.І. Гриценко В.Я. Рассуждай