Рішення № 63167853, 02.12.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/7993/16-ц

Провадження номер 2/243/4004/2016

РІШЕННЯ

І м е н е мУ к р а ї н и

(заочне)

«02» грудня 2016 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Чемодурової Н.О.,

при секретаріЖмарьові П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, -

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з дійсним позовом до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю. Мотивувала свої вимоги тим, що 15 травня 2015 року помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вона мешкала з 2000 року однією сім'єю без укладення шлюбу. Після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі і на нерухоме майно, а саме на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Позивач у встановленому порядку та строки звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак їй було роз'яснено необхідність встановлення факту проживання однією сім'єю у судовому порядку.

Позивач зазначила, що мешкала разом з померлим однією сім'єю без укладення шлюбу 15 років, вони вели спільне господарство, сплачували комунальні платежі, робили поточний ремонт у квартирі. Вищевказані обставини підтверджуються актом обстеження житлово-побутових умов. Крім того, позивач вказала, що її чоловік важко хворів і прийняв рішення заповідати їй все майно, про що письмово склав заповіт, проте нотаріально його не посвідчив, у зв'з тим, що на момент 16 вересня 2014 року у м.Горлівка велися активні бойові дії та нотаріальні контори не працювали аж до самої смерті ОСОБА_3, виїхати він не міг через хворобу.

Просить суд, встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1Ф, та ОСОБА_3, померлого 15 березня 2015 року, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, що залишилась після померлого ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи до судового засідання не з'явилась. Надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с.16).

У судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_4, який діє на підставі витягу з Договору на представництво інтересів у суді першої інстанції по цивільній справі від 11 лютого 2016 року (а.с. 14), у минулому судовому засіданні повністю підтримав вимоги ОСОБА_1, пояснення надав аналогічні викладеним у заяві, та просив встановити факт постійного проживання однією сімєю заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Місце юридичної адреси відповідача ОСОБА_2 міської ради зазначено: Донецька область, м.Горлівка, пр.Перемоги, буд.67. Під час розгляду справи, судом приймались усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляд заяви. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», пересилання пошти не здійснюється до м. Горлівка Донецької області, що позбавляє суд можливості надіслання поштою судового виклику до суду ОСОБА_2 міській раді.

Відповідно до відомостей зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 квітня 2016 року, відомості про юридичну особу ОСОБА_2 міська рада, код ЄДРПОУ 04052749 з вказаного реєстру не виключені, адреса не змінена: Донецька область, м.Горлівка, пр.Перемоги, буд.67 (а.с.77-78).

Таким чином, незважаючи на прийняті судом заходи, представник відповідача ОСОБА_2 міської області Донецької області у судове засідання не зявився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому засіданні, 15 березня 2015 року в смт.Велика Новосілка Великоновосілківському районі Донецької області, помер ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-НО №896944, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Великоновосілківського районного управління юстиції у Донецькій області (а.с.6).

На підставі свідоцтва про право власності, яке видано Відділом приватизації державного житлового фонду виконкому міської ради народних депутатів 06 серпня 1993 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належить на праві спільної сумісної власності квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

З свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_3 є спадкоємцем цілої частки спадкового майна гр.ОСОБА_6, яка померла 02 вересня 1999 року (а.с.8).

Відповідно до довідки виданої ПП «Стройспецкомплект» №373 від 15 травня 2015 року, ОСОБА_3 значиться зареєстрованим та проживав у квартирі №62, що розташована у будинку №18, по вул.Остапенко м.Горлівки по день смерті 15 березня 2015 року, зареєстрований у квартирі один (а.с.11).

Згідно із відомостями Спадкового реєстру, після померлого ОСОБА_3 була заведена спадкова справа у Першій горлівській державній нотаріальній конторі, номер у спадковому реєстрі 57601293 (а.с.24).

Згідно із актом від 15 травня 2015 року, складнним директором приватного підприємства «Стройспецкомплект» ОСОБА_7, у присутності свідків, за наслідками проведення огляду квартири №62 у будинку №18 розташованому по вул.К.Остапенко м.Горлівка, було встановлено, що гр.ОСОБА_3, проживав за вказаною адресою у цивільному шлюбі з ОСОБА_8 з 2000 року по 2015 рік.Зазначений факт підтвердили сусіди: ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.10).

Викладене в акті також підтверджується показаннями свідків допитаних в судовому засіданні.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_3 є її хрещеним батьком, вона знає його з дитинства. Приблизно 15 років він мешкав однією сім'єю з ОСОБА_1 Мешкали вони разом в її квартирі АДРЕСА_3, а його квартиру №62 по вул.Остапенко в буд.18 здавали в оренду.

Свідок ОСОБА_12, показала, що вона мешкала у квартирі АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_3 Він мешкав у квартирі №17 за вищевказаною адресою разом з ОСОБА_1, вони мешкали однією сім'єю, доглядали один одного. У квартирі №17 вона мешкала з лютого 2010 року по вересень 2014 року, до неї 2-3 роки ніхто у квартирі не мешкав.

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи. Відповідно дост. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 1258 ЦКспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування,неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Згідно із вимогамистатті 1264 Цивільного кодексу України четверту чергу права спадкування за законом мають особи, які мешкали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Згідно із ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка ( чоловік), які проживали однієї сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім'ї, тощо.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи Кичана зауважив, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям. У справі «Джонсон проти Ірландії» встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський Суд зробив висновок, що вони складають сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані устатті 3 Сімейного Кодексу України.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року. Отже, домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відсутні інші спадкоємці, крім ОСОБА_1, які б прийняли спадщину після його смерті.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_5, з 2000 року по день його смерті- 15 березня 2015 року.

Вони мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження як у письмових доказах, досліджених у судовому засіданні, так у показаннях свідків, допитаних у судовому засіданні.

У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, які вказали свідки. Даних про яку-небудь зацікавленість свідків в результаті розгляду справи немає, їх пояснення відповідають і не суперечать обставинам, свідчення про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Таким чином, оскільки було встановлено, що ОСОБА_1 постійно мешкала разом з ОСОБА_3, який помер 15 березня 2015 року, однією сім'єю з 2000 року до часу його смерті 15 березня 2015 року, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного ст.ст.1258,1264,1268,1269 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10,60,212-215,224 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Донецької області про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю -задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, з ОСОБА_3, який помер 15 березня 2015 року, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О. Чемодурова