Постанова № 63166839, 02.12.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2а/225/40/2016

Справа № 225/3835/16а

Головуючий у справі: Пискунов В.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 грудня 2016 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Пискунова В.І.,

за участю:

секретаря Голубової О.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача- Бєрковца В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної міської лікарні »Про визнання бездіяльності протиправною та забов*язання вчинити певні дії»,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної міської лікарні, в якому просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною та забов*язати останнього видати листки непрацездатності на ім*я ОСОБА_3 з зазначенням фактичних обставин отримання травми 23 березня 2013 року, перевірити правильність заповнення листків непрацездатності ОСОБА_3,прийняти рішення про призначення матеріального забезпечення ,здійснити контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивачу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що знаходився у юридичному шлюбі з ОСОБА_3 зареєстрованому 02 серпня 1980 року міськвідділом РАГСу Дзержинського виконкому Донецької області, за актовим записом № 320. Його дружина знаходилась у трудових відносинах з Центральною міською лікарнею м. Дзержинська. Під час роботи вона отримала травму хребта, у зв'язку з чим в період часу з 23 березня 2013 року по 13 травня 2013 року знаходилась на стаціонарному лікуванні, а потім з 14 травня 2013 року по 08січня 2014 року продовжила лікування в амбулаторних умовах. Загальна кількість днів її лікування складає 199 днів. При заповненні лікарняного медичною установою було зазначено, що отримана дружиною травма є виробничою. Однак, адміністрацією за місцем роботи дружиною був складений акт за формою Н-5, тобто травма, не пов'язана з виробництвом. Не погодившись з цим актом, дружина оскаржила його в судовому порядку, але в задоволенні її вимог було відмовлено рішенням суду першої інстанції, яке ухвалою апеляційної інстанції залишено без змін, ухвалою суду касаційної інстанції відмовлено у відкритті касаційного провадження. Відповідно до цих судових рішень травма, яка була отримана дружиною на роботі була визнана невиробничою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року його дружина ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. Він, як єдиний спадкоємець за законом першої черги одразу ж після встановленого законом шестимісячного строку прийняв спадщину від померлої дружини. Пізніше, він дізнався, що його дружина так і не отримала за життя допомогу з тимчасової непрацездатності за період хвороби з 23 березня 2013 року по 08 січня 2014 року в сумі 20415 грн. 36 коп. Вважає, що ці кошти належали його дружині ОСОБА_3, але не були нею одержані за життя, тому повинні бути передані членам її сім'ї, а саме йому. З цих підстав, він звернувся до ЦМЛ м. Дзержинська з вимогою виплатити на його користь цю допомогу, яку його дружина так не отримала за життя. Після тривалих перевірок керівництво ЦМЛ м. Дзержинська направило заявку до Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності з нарахованою сумою допомоги з тимчасової непрацездатності, але йому було відмовлено, посилаючись на сплив річного строку, встановленого для звернення з вимогою отримання цієї допомоги, який сплив 04 серпня 2015 року. Вважає такі дії відповідача неправомірними, такими що порушують права та законні інтереси, тому просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язати його видати лист непрацездатності з зазначенням фактичних обставин травми 23 березня 2013 року, забов*язати відповідача на комісії із соціального страхування перевірити правильність заповнення листа непрацездатності ОСОБА_3 та призначити матеріальне забезпечення і здійснити контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою та матеріального забезпечення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні. При цьому, суду зазначив, що при заповненні листків непрацездатності ОСОБА_3 відповідачем були допущені порушення які унеможливлюють здійснити страхові виплати Отриману відмову відповідача у частині внесення зміни до лікарняних листків ОСОБА_3 простить визнати неправомірною та зобов'язати відповідача видати лист непрацездатності з зазначенням фактичних обставин травми 23 березня 2013 року, забов*язати відповідача на комісії із соціального страхування перевірити правильність заповнення листа непрацездатності ОСОБА_3 і призначити матеріальне забезпечення, здійснити контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою та матеріального забезпечення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав , вимоги в частині зобов'язання ЦМЛ м. Дзержинська внести зміни у лікарняні листки ОСОБА_3 з зазначенням фактичних обставин травми 23 березня 2013 року та звернутись до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за виплатою страхових сум виконані та до Фонду було надіслано заява-розрахунок ,але останнім вона була повернута.

Свідок ОСОБА_5 суду підтвердила,що ,працюючи бухгалтером Центральної міської лікарні,вона приймала для оплати лікарняні листки від ОСОБА_3 для оплати. За п*ять днів була проведена така оплата лікарнею. Інші лікарняні та відповідні документа були неодноразово надіслані до Фонду ,але повернути без оплати,оскільки були розбіжності у фактичних даних,зазначених у лікарняних листках, що перешкоджало Фонду здійснити страхові виплати . Лише після відповідного рішення суду у 2016 році усі документи були в черговий раз надіслані до Фонду із відповідними розрахунками,але у виплаті страхових сум було відмовлено у зв*язку із пропуском річного строку.

Представник зацікавленої особи- Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до судового засідання не з*явився, просив справу розглянути його відсутності та надав письмові заперечення ,у яких зазначає,що дійсно 16 червня 2016 року відповідачем була направлена заява-розрахунок на отримання фінансування для надання матеріального забезпечення ОСОБА_3 до Дзержинської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності .Під час вивчення та обробки зави-розрахунку було встановлено пропущення строку для такого звернення. Частиною 5 ст.32 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року із змінами передбачено граничні строки набуття права на матеріальне забезпечення- не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності.

За спірними листками непрацездатності ОСОБА_3 повинна була отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності з дня встановлення працездатності, тобто з 08 січня 2014 року. Граничний строк звернення за призначення лікарняних листків був до 09 січня 2016 року.

Відповідно до ч.1,2 ст.50 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року в редакції який діяв на момент настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги за Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року із змінами передбачено граничні строки набуття права на матеріальне забезпечення за основним місцем роботи комісією із соціального страхування на підприємстві. В протоколі засідання комісії Центральної міської лікарні від 23 травня 2016 року № 5 зазначено ,що в період з 30 січня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 не зверталась для вирішення питання щодо оплати листків непрацездатності .

Лише 23 травня 2016 року прийнято рішення про призначення ОСОБА_3 допомога з тимчасової непрацездатності за листками з 23 березня 2013 року по 08 січня 2014 року.

Разом з тим,матеріальне забезпечення ОСОБА_3 призначено не було,оскільки відсутні відповідні записи у звіті по коштах загальнообов*язкового державного соціального страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими похованням за формою Ф-4 за 2015 рік. Враховуючи те,що на момент смерті ОСОБА_3 матеріальна допомога по тимчасової страти працездатності за спірними листками непрацездатності не була нарахована ,вона не включається до складу спадщини. Тому ставиться питання про відмову у вимогах позивачу.

Вислухавши пояснення всіх учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються спеціальним законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 18 січня 2001 року в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що дружина позивача по справі ОСОБА_3 знаходилась у трудових відносинах з Центральною міською лікарнею м. Дзержинська, де працювала в якості молодшої медичної сестри рентгенологічного відділення. 23 березня 2013 року під час виконання своїх посадових обов'язків, в неї погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим вона впала та отримала травму. В період часу з 23березня 2013 року по 08січня 2014 року ОСОБА_3 знаходилась на лікарняному. При оформленні лікарняного листка її травму було оформлено як таку, що пов'язана з виробництвом. Однак, на підприємстві було складено акт за формою Н-5, а саме травма не пов'язана з виробництвом. Дружина позивача по справі, не погодившись з цим актом звернулася за захистом своїх прав в суд.

Всі ці обставини зазначені в рішенні Дзержинського міського суду Донецької області від 30 січня 2014 року , що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК є обставинами, які не підлягають доказуванню. Цим рішенням ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні її позовних вимог про визнання нещасного випадку виробничою травмою. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін , ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Виходячи з цього, травма, отримана ОСОБА_3 під час робочого часу є не виробничою.

Крім того, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2016 року було відмовлено у позові ОСОБА_2 до Центральної міської лікарні, Донецькому обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про нарахування та виплату допомоги з тимчасової непрацездатності» оскільки аналізуючи надані позивачем лікарняні листки на ім*я ОСОБА_3 за період з 23 березня 2013 року по 18 січня 2014 року дають підстави зробити висновки,що остання лікувалась у зв*язку із травмою,що отримана на виробництві та за його наслідками. Відповідно до п.1 ч 1 ст.35 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 18 січня 2001 року допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення у тому числі внаслідок захворювання або травми,не пов*язаної з нещасним випадком на виробництві. Оскільки в листах непрацездатності ОСОБА_3 зазначається,що вона отримала травму на виробництві,то відповідач по справі - Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не мало правових підстав для проведення виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності.

(а.с.7-12,14-16)

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 18січня 2001 року, в редакції який діяв на момент настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині 1

статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією із соціального страхування, що створюється на підприємстві. Комісія із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 18 січня 2001 року, в редакції який діяв на момент настання страхового випадку, фінансування страхувальників - роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок.

З цих підстав, підприємством, де працювала дружина позивача по справі неодноразово за адресою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області та Дзержинської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності направлявся пакет документів з заявами -розрахунками на виплату ОСОБА_3 матеріального забезпечення застрахованим особам.

Але, пакети документів разом з довідкою - розрахунком поверталися підприємству (роботодавцю) без виконання із - за розбіжностей в визначенні виду отриманої ОСОБА_3 травми та відсутністю законних підстав для здійснення виплат за лікарняними листами.

(а.с.39)

Отже, внаслідок виниклого непорозуміння з визначенням виду травми ОСОБА_3, не встановлено, на який із Фондів покладено обов'язок виплатити їй матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з чим вона так і не отримала зазначену допомогу з тимчасової втрати працездатності.

При чому суд звертає увагу, що саме ОСОБА_3 наполягала на зазначені в лікарняному листі коду «4», як травма, пов'язана з виробництвом, оскаржуючи при цьому акт по формі Н-5, складений комісією, створеною наказом по ЦМЛ м.Дзержинська.У подальшому за заявою ОСОБА_2 згідно протоколу № 5 засідання комісії із соціального страхування Центральної міської лікарні від 23 травня 2016 року та на виконання рішення Дзержинського міського суду від 30 січня 2014 року причина непрацездатності ОСОБА_3 за період з 23 березня 2013 року по 08 січня 2014 року визнана не пов*язаною із виробництвом з зазначенням у лікарняних листах коду «5».16 червня 2016 року була надіслана до Фонду відповідна заява-розрахунок.

(а.с.37-39)

Згідно довідки МСЕК серії 10ААВ № 438469 дружині позивача по справі ОСОБА_3 з 08 січня 2014 року встановлено третю групу інвалідності з повторною датою переогляду 04 лютого 2015 року Довідкою МСЕК серії 10 ААБ № 400865 ОСОБА_3 підтверджено третю групу інвалідності, з датою чергового переогляду 04лютого 2017 року

(а.с.22-23 ).

Згідно свідоцтва про смерть дружина позивача по справі ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

(а.с.19)

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. Будучи єдиним спадкоємцем померлої за законом першої черги, позивач по справі в установлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого і посвідченого 26 серпня 2015 року державним нотаріусом Дзержинської нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6, позивач по справі спадкував від своєї померлої дружини грошові вклади з належними відсотками та компенсаціями, які зберігаються в банківських установах.

(а.с. 13).

Оскільки дружина позивача по справі за життя не отримала матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності, він звернувся до підприємства з вимогою виплатити йому цю допомогу, як спадкоємцю померлого.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент смерті.

Як зазначив у своїх письмових запереченнях представник зацікавленої особи- Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності під час вивчення та обробки заяви-розрахунку було встановлено пропущення строку для такого звернення. Частиною 5 ст.32 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 199 року із змінами передбачено граничні строки набуття права на матеріальне забезпечення- не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності.

За спірними листками непрацездатності ОСОБА_3 повинна була отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності з дня встановлення працездатності, тобто з 08 січня 2014 року. Граничний строк звернення за призначення лікарняних листків був до 09 січня 2016 року.

Відповідно до ч.1,2 ст.50 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року в редакції який діяв на момент настання страхового випадку матерільне забезпечення та соціальні послуги за Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року із змінами передбачено граничні строки набуття права на матеріальне забезпечення за основним місцем роботи комісією із соціального страхування на підприємстві. В протоколі засідання комісії Центральної міської лікарні від 23 травня 2016 року № 5 зазначено ,що в період з 30 січня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 не зверталась для вирішення питання щодо оплати листків непрацездатності .

Лише 23 травня 2016 року прийнято рішення про призначення ОСОБА_3 допомога з тимчасової непрацездатності за листками з 23 березня 2013 року по 08 січня 2014 року.

Разом з тим,матеріальне забезпечення ОСОБА_3 призначено не було,оскільки відсутні відповідні записи у звіті по коштах загальнообов*язкового державного соціального страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими похованням за формою Ф-4 за 2015 рік. Враховуючи те,що на момент смерті ОСОБА_3 матеріальна допомога по тимчасової страти працездатності за спірними листками непрацездатності не була нарахована ,вона не включається до складу спадщини.

Суд також зазанчає,що згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У ст. 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Закону У країни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, яка діяла на момент смерті ОСОБА_3, призначене, але не одержане у зв'язку зі смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім'ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям.

Отже, належними працівникові суми заробітної плати слід вважати ті, право на які випливає з документів обліку та відповідних нормативних актів, у тому числі і локальних.

Як вбачається із матеріалів справи позивач по справі ОСОБА_2 є чоловіком померлої ОСОБА_3 , який проживав разом із нею однією сім'єю до моменту смерті.

Стаття 1227 ЦК України регулює питання спадкування сум допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване.

За своєю правовою природою право на одержання або перерахунок заробітної плати, пенсій, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та інших подібних виплат має особистий характер, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті забезпечити наявність засобів існування конкретних осіб. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати припиняються.

Оскільки до складу спадщини входять тільки цивільні права та обов'язки, то не переходять у спадщину права і обов'язки спадкодавця в адміністративних, трудових, інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового майнового змісту. Не переходять у спадщину також цивільні права і обов'язки, нерозривно пов'язані з особистістю спадкодавця, котрі він не міг би нікому передати і за життя. Право на отримання або перерахунок допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю має особистий характер, оскільки покликане забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб.

Відповідно до ст. 11 КАСУ України суд вживає передбачені законом заходи ,необхідні для з*ясування всіх обставин справи.

З метою виконання зазначених положень закону були надані на підтвердження факту нарахування ОСОБА_3 допомоги з тимчасової непрацездатності згідно рішення Комісії із соціального страхування Центральної міської лікарні (протокол №5 від 23 травня 2016 року ),де зазначено що травма останньої у відповідності до рішення суду,ко тру отримана була 23 березня 2013 року не пов*язана з виробництвом ,а у довідці-розрахунку причина непрацездатності слід зазначити як нещасний випадок,не пов*язаний з виробництвом з зазначенням у лікарняних листах коду «5»

. В той же час, представник Фонду на обґрунтування своїх заперечень надав суду звіт по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, поданого ЦМЛ м. Дзержинська до органу ФСС з ТВП за формою Ф-4 за 2015 рік, де як у підприємства, так і у Фонду відсутня непогашена частина заборгованості з виплати матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності

(а.с.50-51 ).

При цьому суд вважає, що наявність заяв - розрахунків, які Центральна міська лікарня м.Дзержинська надсилало на сплату до відділень Фондів соціального страхування з тимчасової непрацездатності та від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дзержинську не доводить факт нарахування цього виду матеріального забезпечення, оскільки вони поверталися без оплати через відсутність законних підстав для оплати. Тому відповідач в своїх звітах до Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності не зазначала про наявність непогашеної суми заборгованості з виплати допомоги з тимчасової непрацездатності.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 за життя не оскаржувала дії Фондів по поверненню її лікарняних листів без оплати та не пред'являла вимоги про стягнення суми допомоги з тимчасової непрацездатності на свою користь.

Після того, як Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ підтвердив законність рішень місцевого суду та апеляційного суду, які встановили, що травма, отримана ОСОБА_3, не пов'язана з виробництвом, за вимогою за життя ОСОБА_3 заяву - розрахунок повторно не подавалась та вимог про сплату допомоги з тимчасової непрацездатності не пред'являлась.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума матеріального забезпечення за лікарняними листками в період часу з 23березня 2013року по 08січня 2014 року, за вирахуванням суми 347 грн. 20 коп., обчисленої за 3 робочих дні за рахунок підприємства, за життя дружини позивача по справі нарахована не була, отже в розумінні ст. 1227 ЦК України спадкодавцю не належала, а тому не може передаватися членам його сім'ї чи входити до складу спадщини. А тому в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів Фонду необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 7,71,86,159,160,162-163,167,184-187 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Центральної міської лікарні міста Торецька (Дзержинська) «Про визнання бездіяльності неправомірною на забов*язання вчинити певні дії» - ВІДМОВИТИ.

На постанову може бути подана апеляцію до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів через Дзержинський міський суд Донецької області із дня виготовлення вмотивованої постанови,тобто із 05 грудня 2016 року.

Суддя: