Ухвала суду № 63164856, 01.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7297/16

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», - Землякова О.А., та представника третьої особи, ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_6, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_7, ОСОБА_4, приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, про визнання іпотекодержателем нерухомого майна,

в с т а н о в и л а:

11 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (далі - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») звернулось до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 березня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі - Банком, та третьою особою ОСОБА_7, укладено договір про надання споживчого кредиту №11126786000, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 78000 дол. США на строк до 12 березня 2017 року із сплатою 13 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. 27 січня 2009 року між Банком та третьою особою ОСОБА_7 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання споживчого кредиту №11126786000 від 12 березня 2007 року. 12 березня 2007 року між Банком, та третьою особою ОСОБА_7, укладено договір про надання споживчого кредиту №11126787000, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 162000 дол. США на строк до 12 березня 2017 року із сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. 27 січня 2009 року між Банком та третьою особою ОСОБА_7 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання споживчого кредиту №11126787000 від 12 березня 2007 року. Одночасно в забезпечення виконання зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту між Банком та відповідачкою ОСОБА_9 було укладено іпотечний договір, за яким майновий поручитель ОСОБА_9 передала Банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, які в цілому складаються з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та складається з одного черепашникового житлового будинку з мансардою та двома ганками, житловою площею 79,5 кв.м., загальною площею 168,5 кв.м.; земельна ділянка площею 1000 кв.м. під АДРЕСА_1 Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф.

12 грудня 2011 року між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» придбало право вимоги за договорами на про надання споживчого кредиту №№11126786000 від 12 березня 2007 року та №11126787000 від 12 березня 2007 року. В свою чергу, 12 грудня 2011 року за договором про відступлення права вимоги за договорами іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» здійснив відступлення прав вимоги до ОСОБА_6 за іпотечним договором від 12 березня 2007 року.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2014 року по цивільній справі №509/2220/14-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання іпотечного договору недійсним, іпотечний договір від 12 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», визнано недійсним, визнано припиненою іпотеку на житловий будинок та земельну ділянку, які в цілому складаються з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та складається з одного черепашникового житлового будинку з мансардою та двома ганками, житловою площею 79,5 кв.м., загальною площею 168,5 кв.м.; земельна ділянка площею 1000 кв.м. під АДРЕСА_1. Під час перевірки інформації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» дізналося про вилучення запису про обтяження іпотекою вказаного нерухомого майна на підставі заочного рішення суду від 10 липня 2014 року. ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» вважає, що вказане вилучення запису про обтяження іпотекою майна є неправомірним.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 3, 11, 509, 512, 514, 1077 ЦК України, ст..ст. 1, 3,4, 7, 12, 18 Закону України «Про іпотеку», позивач ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» просило суд визнати ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» іпотекодержатем житлового будинку та земельної ділянки, які в цілому складаються з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та складається з одного черепашникового житлового будинку з мансардою та двома ганками, житловою площею 79,5 кв.м., загальною площею 168,5 кв.м.; земельної ділянки площею 1000 кв.м. під АДРЕСА_1

Відповідачка ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, але надали суду письмові заяви, у яких проти прозову заперечували, посилаючись на те, що у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» право вимоги за іпотечним договором від 12 березня 2007 року відсутнє, оскільки за рішенням суду іпотечним договір визнаний недійсним (а.с. 77-78, 79-80).

Третя особа, приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. в судове засідання не з'явилася.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, проти позову заперечувала й в своїх поясненнях зазначала, що згідно ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення права за іпотечним договору підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку. Проте, Додаток №1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в якому повинен міститься перелік договорів іпотеки, право вимоги за якими цедент передає цесіонарію право, нотаріально посвідчений не був. Відповідно до відомостей з державного реєстру іпотек, ніяких записів окрім нотаріального посвідчення самого іпотечного договору від 12 березня 2007 року, внесено не було. Тому договір про передачу прав за іпотечний договорами вважається неукладеним. Крім того, у запереченнях міститься клопотання про застосування строку позовної давності (а.с. 81-82).

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відмовлено (а.с. 92-96).

В апеляційній скарзі позивач, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (а.с. 100-109).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», пояснення на апеляцію представника позивача, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», - Землякова О.А., та представника третьої особи, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 517 ЦК України зазначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2007 року між Банком та третьою особою ОСОБА_7, укладено договір про надання споживчого кредиту №11126786000, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 78000 дол. США на строк до 12 березня 2017 року із сплатою 13 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. 27 січня 2009 року між Банком та третьою особою ОСОБА_7 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання споживчого кредиту №11126786000 від 12 березня 2007 року (а.с. 29-33,34).

12 березня 2007 року між Банком, та третьою особою ОСОБА_7, укладено договір про надання споживчого кредиту №11126787000, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 162000 дол. США на строк до 12 березня 2017 року із сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. 27 січня 2009 року між Банком та третьою ОСОБА_7 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання споживчого кредиту №11126787000 від 12 березня 2007 року (а.с. 14-18,19).

Одночасно в забезпечення виконання зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту між Банком та відповідачкою ОСОБА_9 було укладено іпотечний договір, за яким майновий поручитель ОСОБА_9 передала Банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку, які в цілому складаються з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, та складається з одного черепашникового житлового будинку з мансардою та двома ганками, житловою площею 79,5 кв.м., загальною площею 168,5 кв.м.; земельна ділянка площею 1000 кв.м. під АДРЕСА_1. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. (а.с. 35-37).

12 грудня 2011 року між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» придбало право вимоги за договорами на про надання споживчого кредиту №№11126786000 від 12 березня 2007 року та №11126787000 від 12 березня 2007 року. В свою чергу, 12 грудня 2011 року за договором про відступлення права вимоги за договорами іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» здійснив відступлення прав вимоги до ОСОБА_6 за іпотечним договором від 12 березня 2007 року (а.с. 23-25).

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 липня 2014 року по цивільній справі №509/2220/14-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання іпотечного договору недійсним, іпотечний договір від 12 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», визнано недійсним, визнано припиненою іпотеку на житловий будинок та земельну ділянку, які в цілому складаються з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, та складається з одного черепашникового житлового будинку з мансардою та двома ганками, житловою площею 79,5 кв.м., загальною площею 168,5 кв.м.; земельна ділянка площею 1000 кв.м. під АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту спірного нерухомого майна запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна погашено 10 жовтня 2014 року на підставі рішення суду №509/2220/14-ц від 10 липня 2014 року й 10 жовтня 2014 року спірне нерухоме майно придбане третьою особою ОСОБА_4, (а.с. 50,51, 56).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відсутнє право вимоги за іпотечним договором від 12 березня 2007 року.

Посилання позивача, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки суду дійшов до безпідставного висновку про те, що у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відсутнє право вимоги за іпотечним договором від 12 березня 2007 року, не приймається до уваги за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач повинен був довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме те, що у нього виникло право вимоги за іпотечним договором від 12 березня 2007 року, але ці підстави позову є недоведеними.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у редакції, що була чинною на час вирішення судом першої інстанції справи, Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, що виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час відступлення прав за іпотечним договором, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 вищевказаного закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

За правилами ч. 3 цієї ж статті Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

У даному випадку правочин про відступлення прав за іпотечним договором від 12 грудня 2001 року не посвідчений нотаріально й відсутні відомості про його державну реєстрацію, тому вказаний договір в силу ст. ст. 210, 640 ЦК України не є укладеним і не створюєправ та обов'язків для сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» оскаржило заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 липня 2014 року в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 серпня 2016 року про провадження у справі за апеляційного скаргою ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 липня 2014 року закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (ч. З ст. 61 ЦПК України), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Під судовим рішенням, зазначеним у ч. 3 ст. 61 ЦПК України, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно до Господарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в ухвалі апеляційного суду зазначено, що ОСОБА_6 у відповідності до вимог закону не була повідомлена про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

На момент пред'явлення позову, розгляду та вирішення судом першої інстанції справи, зареєстрованим іпотекодержателем за іпотечним договором від 12.03.2007р. щодо майнового поручителя ОСОБА_11 був АКІБ «УкрСиббанк, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Даних про державну реєстрацію відомостей про відступлення прав за вказаним іпотечним договором на користь ТОВ «Кей-Колект» в матеріалах справи взагалі немає і таких свідчень останнє суду не надало.

Отже, матеріалами справи достовірно встановлено, що ТОВ «Кей - Колект» не має права вимоги за іпотечним договором, укладеним 20.03.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 й за договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011р.

Таким чином, у зв'язку з тим, що ТОВ «Кей - Колект» не є стороною у даній справи і є особою, яка не брала участі у справі, і про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, є особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження рішення суду за позовом ОСОБА_12

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що законних підстав для визнання позивача іпотекодержателем спірного нерухомого майна немає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційні скарги не містять.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КЛЕКТ» відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік