Рішення № 63162503, 28.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27767/15-ц Провадження № 22-ц/772/3324/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук В.С.

Суддів: Жданкіна В.В., Якименко М.М.

При секретарі: Агевій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернулось у Вінницький міський суд Вінницької області з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 26.03.2008 р. між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» (тепер ПАТ «Перший Український міжнародний банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №6247385, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 482 102,00 грн., а відповідач зобовязалась використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором. Термін дії договору до 2028 року; погашення кредитних коштів щомісячне згідно розробленого графіку.

В порушення умов зазначеного договору відповідачка неналежним чином виконувала взяті на себе зобовязання щодо повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, у звязку з чим банк направляв на її адресу письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, яка нею не виконана.

Виходячи з викладеного, банк, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2016 року та зменшення позовних вимог в ході судового засідання, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 285 325,54 грн., з яких: 284 522,26 грн. основна сума кредиту; 803,28 грн. проценти.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2016 року позов задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" заборгованість за кредитним договором №6247385 від 26.03.2008 р. станом на 14.09.2016 р. в розмірі 276 478 (двісті сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 16 коп., з яких 274 923,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1554,88 грн. - заборгованість по процентах, а також стягнути 4876,06 грн. судового збору. В решті позову було відмовлено. При цьому суд виходив з пояснень представника позивача у судовому засіданні про те, що станом на 14.09.2016 року заборгованість відповідачки зменшилася та складала 276478,16 грн., з якої 274923,28 грн. - строкова заборгованість по тілу кредиту і 1554,88 грн. строкова заборгованість за процентами тобто- прострочена заборгованість відсутня!!!!!=====

Відповідач оскаржила дане рішення суду, як ухвалене: за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи. Просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги не були дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що 26.03.2008 р. між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» (тепер ПАТ «Перший Український міжнародний банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №6247385, за яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 482102,00 грн. з виплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,49 %, зі строком повернення кредиту до 26.03.2028 р. Додатком №1 до кредитного договору затверджено графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. (а.с. 8-18)

Відповідно до п.п. 3.5.7, 3.5.8 кредитного договору, банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а позичальник, відповідно, зобов'язаний виконати таку вимогу банку, зокрема, у разі затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього договору на 1 календарний місяць. Зазначену вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний виконати в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання. Зі спливом встановленого цим пунктом договору строку виконання вимоги банку, останній набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за цим договором в судовому порядку.

Банк виконав свої зобовязання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 482102,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 419929858 від 26.03.2008 р. (а.с. 19).

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Вказані у рішенні обставини про те, що відповідачка ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору неналежним чином виконувала взяті на себе зобовязання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом і, що заборгованість по процентах на 26.11.2015 р. становить 18397,53 грн., заборгованість по кредиту - 306673,23 грн., виходячи з розрахунку заборгованості на а/с 7, колегія суддів теж вважає недоведеними, виходячи з наступного.

Як видно з п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору №6247385 від 26.03.2008 року, взятий ОСОБА_2 за цим договором кредит є споживчим, його цільове призначення для придбання нерухомості : житлової будівлі по вул. Набережна -46 в с. Щітки Вінницького району Вінницької області.

У п. 1.4 Договору зазначено, що кредит надається строком до 2028 року і позичальник протягом цього строку зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені цим Договором. У п. 3.2.1 Договору вказано, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту Додатком №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом на а/с 13-18, ОСОБА_2 має повертати кредит визначеними частинами щомісячно, починаючи з 07 травня 2008 року і аж по 26 березня 2028 року.

У наданому позивачем ОСОБА_3 заборгованості ОСОБА_2 станом на 26 листопада 2015 року (а/с 7), на який посилається суд, як на доказ заборгованості, взагалі відсутній розрахунок простроченої заборгованості, як по тілу кредиту так і за процентами. У ньому вказано, як заборгованість залишок непогашених відсотків на дату розрахунку та залишок непогашеної суми кредиту. А для вимоги дострокового погашення кредиту могла бути підставою саме прострочена заборгованість.

Крім того, суд вказує, що позивач направляв відповідачу письмову вимогу про дострокове повернення кредиту від 31.03.2015 р., в якій зазначено, що станом на 18.03.2015 р. розмір простроченої заборгованості ОСОБА_2 за договором наступна: 7910,75 грн. - за тілом кредиту, 15622,15 грн. - прострочені проценти. (а.с. 20, 21).

Ця обставина не є доказом ні порушення відповідачкою умов Договору, ні факту направлення позивачем відповідачці вимоги у зв`язку з таким порушенням, з огляду на наступне.

У позовній заяві позивача вказано, що починаючи з 22 липня 2015 року відповідачем не виконуються зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту тіла кредиту, а з 07.08.2015 року відповідач повністю припинив виконання взятих на себе зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом ( а/с3). Отже, порушення умов договору відбулося у липні місяці 2015 року. Вимога ж про дострокове повернення кредиту, на яку посилався позивач, а також суд у своєму рішенні, датована 31 березням 2015 року, тобто, за три місяці до вказаних у позові дат порушення зобов`язань, що свідчить про неналежність даного доказу в розумінні ст.58 ЦПК України.

У п.3.5.8 Кредитного договору говориться, що зазначену в п.3.5.7 цього Договору вимогу банку про дострокове повернення кредиту разом зі сплатою процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний виконати в строк не пізніше 30 (Тридцяти) календарних днів з дня її отримання. Якщо протягом вказаного строку Позичальник усуне порушення умов цього Договору, яке є підставою для направлення Банком зазначеної вимоги, така вимога Банку втрачає чинність. Зі спливом встановленого цим пунктом Договору строку виконання вимоги Банку, останній набуває право розпочати стягнення суми заборгованості за цим Договором в судовому порядку.

З матеріалів справи видно, що з часу порушення виконання умов договору, зазначеного у позовній заяві липня місяця 2015 року, вимога про дострокове повернення кредиту Банком відповідачці не надсилалася. Представник позивача у судовому засіданні визнала вказану обставину.

У позовній заяві позивач зазначає, що 02.04.2015 року ним відправлено позивачці письмову вимогу від 31.03.2015 року про дострокове повернення всієї суми кредиту, яка отримана відповідачкою 07.05.2015 року. Далі позивач від дати отримання вимоги відрахував 30 днів і вважає, що з 09.06.2015 року у нього виникло права на звернення до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту (а/с 4). Проте, це не відповідає дійсності.

Суд же у своєму рішенні не звернув на це уваги, як і на невідповідність п.п.1 п.3.5.7 Кредитного договору п.1ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», і взяв вказані обставини за основу.

Як уже встановлено колегією суддів, вимога від 31.03.2015 року про дострокове повернення всієї суми кредиту, є неналежним доказом. Крім того, у п. 1ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» говориться, що кредитодавець має право на вимогу споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, лише у разі затримання споживачем сплати кредиту та/або відсотків за споживчим кредитом на придбання житла на три календарні місяці, а не на один календарний місяць, як це вказано у пп.п1 п.3.5.7 Договору.

Позивач цієї норми права не дотримався, суд на це не звернув уваги і дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права вимоги дострокового повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав.

Що ж до наявності на день звернення з позовом до суду простроченої заборгованості, то як видно з уже згадуваного розрахунку заборгованості за кредитним договором на а/с 7, вона у відповідачки була відсутня. Про це свідчить і Довідка №VI2-50.4/348 від 29.12.2015 року на а/с 47.

На час ухвалення оскаржуваного рішення суду прострочена заборгованість теж була відсутня згідно Довідки позивача на а/с 154.

Таким чином, на думку колегії суддів, позовні вимоги не доведені і до задоволення вони не підлягають.

Рішення ж суду дійсно ухвалене з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, тому його необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.09.2016 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук