Ухвала суду № 63160322, 01.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2474/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Пироженко В.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В.суддівСіренка Ю. В., Пономаренка В. В. при секретаріГаджієвій Ю. В.

з участю представників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги приватного підприємства "Інтер Гарант" на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2016 року про забезпечення позову та на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2016 року про доповнення ухвали суду від 23.08.2016р. у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватне підприємство «Інтер Гарант», Відділ державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЦНАП виконкому Черкаської міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників приватного підприємства, змін до статуту, договору купівлі-продажу корпоративних прав у приватному підприємстві та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_9 звернулася з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватне підприємство «Інтер Гарант», Відділ державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЦНАП виконкому Черкаської міської ради, про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників приватного підприємства, змін до статуту, договору купівлі-продажу корпоративних прав у приватному підприємстві та зобов'язання вчинити певні дії /а.с.1-6/.

Одночасно позивач звернулася і з заявою про забезпечення позову /а.с.10-11/. Мотивуючи яку зазначила, що позов був поданий для відновлення її порушених прав на ПП «Інтер Гарант» та повернення усього належного підприємству майна. А в зв'язку з подіями, що відбувалися протягом 2013-2015 років у неї виникли сумніви, щодо збереження спірного майна, на час розгляду позовної заяви в суді.

ОСОБА_9 просила суд

- вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно ПП «Інтер Гарант», а саме: вбудовано-прибудовані приміщення магазинів розташованих в будинку № АДРЕСА_1 , а саме : магазину № 3 площею 1 050,70 м. кв.; магазину № 4, площею 591,40 м. кв.; магазину № 5, площею 248,40 м. кв.;

- до набрана чинності рішенням по справі заборонити будь-яким особам у будь який спосіб вчиняти будь-які дії щодо ПП «Інтер Гарант» .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2016 року заяву ОСОБА_9 про забезпечення позову було задоволено.

Суд ухвалив накласти арешт на майно ПП «Інтер Гарант», а саме: вбудовано-прибудовані приміщення магазинів розташованих в будинку АДРЕСА_1, а саме: магазину №3 площею 1050,70 м.кв.; магазину №4 площею 591,40 м.кв.; магазину №5 площею 248,40 м.кв.

Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо приватного підприємства «Інтер Гарант» до набрання чинності рішення по справі /а.с.15/.

19 вересня 2016 року представник ОСОБА_9 звернувся до суду з заявою, в якій просив виправити допущену в ухвалі Соснівського районного суду міста Черкаси від 23 серпня 2016 року описку щодо майна ПП «Інтер Гарант», а саме: «вбудовано-прибудованого приміщення магазину №3, загальною площею 1050,7 кв.м, розташованого в будинку № АДРЕСА_1, визначивши його, як: вбудовано-прибудовані приміщення магазину літ.А-9, а саме: приміщення 1-го поверху №№ 44-1, 44-2, 44-4, 44-І, 44-ІІ, з №45-1 до №45-3, з №46-1 до 46-3, приміщення 2-го поверху з № 46-4 до №46-20, з № 46-32 до № 46-34, № 46-І, №46-ІV, загальною площею 1050,7 кв.м.» /а.с.28/

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 вересня 2016 року доповнено ухвалу суду від 23.08.2016 року стосовно накладення арешту на майно ПП «Інтер Гарант», а саме: вбудовано-прибудоване приміщення магазину літ. А-9, а саме: приміщення 1-го поверху № 44-1, 44-2, 44-4, 44-І, 44-ІІ, з №45-1 до №45-3, з №46-1 до 46-3, приміщення 2-го поверху з № 46-4 до №46-20, з № 46-32 до № 46-34, № 46-І, №46-ІV, загальною площею 1050,7 кв.м. в будинку № АДРЕСА_1 /а.с.30/.

Не погодившись з даними ухвалами суду першої інстанції, у жовтні 2016 року ПП «Інтер Гарант» звернулося з апеляційною скаргою /а.с.17-18/.

Вмотивовуючи яку зазначило, що судом не було перевірено, чи дійсно існує спір між сторонами та безпідставно забезпечено позов шляхом накладання арешту на майно ПП «Інтер Гарант» з яким у позивача відсутній спір, і яке навіть не є стороною у справі, що призвело до обмеження господарської діяльності третьої особи по справі - ПП «Інтер Гарант» та до втручання у господарську діяльність підприємства.

Апелянт просить суд:

- скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.08.2016 року про забезпечення позову та 19.09.2016 року про доповнення ухвали про забезпечення позову;

- постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову;

- стягнути з ОСОБА_9 на користь ПП «Інтер Гарант» судові витрати.

Вивчивши виділені матеріали справи цивільної справи та матеріали цивільної справи, перевіривши законність, обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду).

Частиною 1 ст.152 ЦПК України визначений перелік способів забезпечення позову, а саме: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. № 9, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

У п.3 та п.4 цієї є Постанови зазначено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

На підставі цього пункту з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

При цьому при розгляді заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Тут же роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, щодо можливості забезпечення позовові, шляхом накладення арешту на майно ПП «Інтер Гарант» та забороною вчинення дій з наступних підстав.

Відповідно до ст.63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Ст.113 ГК України передбачено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

З наданого суду витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ПП «Інтер Гарант» за організаційно-правовою формою власності є приватним підприємством /а.с.8,20/ .

Станом на час вирішення питання про забезпечення позову єдиним засновником ПП «Інтер Гарант» була зареєстрована відповідач по даній справі ОСОБА_11, з чого вбачається, що ПП «Інтер Гарант» є унітарним приватним підприємством. До того ж ОСОБА_12 також є керівником даного підприємства з правом підпису /а.с.20/.

П.п.3.1-3.3 статуту ПП «Інтер Гарант» передбачено, що майно підприємства становлять основні фонди і оборотні кошти, а також фінансові, матеріальні та нематеріальні ресурси, вартість яких відображається в балансі підприємства. Підприємство має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать законодавству України. Підприємство може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої Законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно у володіння і користування іншим особам. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновника; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення, тощо /а.с.83/.

А відповідно до п.3.5 Статуту засновник самостійно встановлює порядок та нормативи використання фондів підприємства, здійснює права володіння, користування та розпорядження його майном.

Крім того п.5.3 Статуту передбачено, що директор діє від імені Підприємства без доручення, представляє його на всіх підприємствах, в установах та організаціях; укладає господарські та інші угоди /а.с.84/.

Відповідно до п.8.2 Статуту припинення діяльності Підприємства відбувається за рішенням Засновника /а.с.85/.

Як вбачається з виділених матеріалів цивільної справи позивач звернулася з позовом про відновлення своїх прав на ПП «Інтер Гарант», та з заявою про забезпечення позову, щодо прав засновника підприємства та щодо майна ПП «Інтер Гарант», до якого в тому числі належать: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.12/, вбудовано-прибудоване приміщення магазину №4 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.13/ й магазин №5 /приміщення підвалу літа-10 з №5-1 по 5-7, площею 216,кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.14/, щодо якого суд забезпечив позов шляхом накладення арешту.

Тому, враховуючи предмет позову та ту обставину, що відповідач ОСОБА_12 в одній особі є засновником та директором ПП «Інтер Гарант» і згідно статуту має право розпоряджатися як майном підприємства так і правами щодо можливості внесення його до статутного фонду інших підприємств чи ліквідації, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно здійснив забезпечення позову у зазначений в ухвалі спосіб, оскільки в протилежному разі після закінчення розгляду справи по суті можуть виникнути труднощі щодо повернення майна ПП «Інтер Гарант» в той стан і в тій кількості, які були до початку судового спору. Також це може призвести до нових позовів та неможливості чи утруднення виконання судового рішення по суті спору.

А доводи апелянта, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2016 року про забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності ПП «Інтер Гарант» є безпідставними. Адже ухвалою накладено арешт на приміщення, що є власністю ПП «Інтер Гарант», та заборонено вчиняти дії щодо ПП «Інтер Гарант», а про заборону на здійснення господарської діяльності підприємства в ухвалі не вбачається.

Не є перешкодою для забезпечення позову у вказаний в ухвалі спосіб і та обставина, що ПП «Інтер Гарант» має статус третьої особи, а не відповідача по справі, оскільки єдиним власником підприємства є ОСОБА_12, яка є відповідачем у справі. Крім того діючими нормами права не передбачено, що не можна вчиняти заходів забезпечення позову щодо майна третіх осіб по справі.

Тому апеляційна скарга ПП "Інтер Гарант" підлягає до відхилення, а ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2016 року про забезпечення позову залишенню без змін.

Також, оскільки забезпечення позову було здійснено судом в законний спосіб, а з ухвали від 19.09.2016 року вбачається, що суд лише доповнив ухвалу про забезпечення позову від 23.08.2016 року, вказавши конкретно майно ПП «Інтер Гарант» на яке накладено арешт, та враховуючи, що апелянтом не було наведено підстав скасування даної ухвали, а лише зазначалось, що ПП «Інтер Гарант» не погоджується з заходами забезпечення позову в цілому, а не лише на конкретне майно, що зазначається в ухвалі суду від 19.09.2016 року, то колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2016 року також постановлена відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Тому, оскільки при постановленні оскаржуваних ухвал суд додержався вимог закону, судова колегія вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, а ухвали суду залишити без змін, як такі, що постановлені з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги приватного підприємства "Інтер Гарант" на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2016 року про забезпечення позову та на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2016 року про доповнення ухвали суду від 23.08.2016р. - відхилити.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2016 року про забезпечення позову та ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2016 року про доповнення ухвали суду від 23.08.2016р. у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи: приватне підприємство «Інтер Гарант», Відділ державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЦНАП виконкому Черкаської міської ради про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників приватного підприємства, змін до статуту, договору купівлі-продажу корпоративних прав у приватному підприємстві та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :