Рішення № 63159169, 30.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5150/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2912/16Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради,

про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, посилаючись не те, що відповідачі чинять їй та її малолітнім дітям перешкоди у вселенні у квартиру, придбану в шлюбі, шляхом погроз, агресивною поведінкою, змінили замок у вхідних дверях. З цих підстав вона не може ввійти у помешкання та вільно у ньому проживати разом зі своїми дітьми.

Просила зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди у користуванні належною їй квартирою та вселити її з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Полтаві раді, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення залишено без задоволення.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом не повно зясовано обставини, що мають значення для справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважають, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Крім того, органом опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 була подана заява про приєднання до апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 жовтня 2016 року у прийнятті заяви органу опіки та піклування виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 про приєднання до апеляційної скарги на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2016 рокувідмовлено та повернуто заявнику.

У судовому засіданні ОСОБА_7 та її представник апеляційну скаргу підтримали просили задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Представник органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради апеляційну скаргу підтримав просив задовольнити, посилаючись на те, що задоволення позову про вселення відповідає інтересам дітей.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, та ОСОБА_3 перебували у законному шлюбі з 07 вересня 2007 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 листопада 2014 року шлюб розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З 2014 року між сторонами виникають спори щодо порядку володіння, розпорядження та користування квартирою № 2 у будинку № 8 по вул. Панянський бульвар у м. Полтаві.

Позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування щодо захисту своїх прав.

Проте, згідно відповіді Полтавської місцевої прокуратури за № 131-33-16 від 17 травня 2016 року прокуратурою розглянуто звернення ОСОБА_10 щодо порушення її житлових прав та розяснено ст. 22 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої визначено порядок представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді, та відмовлено їй в такому представництві.

Листом виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради за № 27/697 від 28 квітня 2016 року розяснено порядок вирішення питання у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні позивач не надала доказів того, що відповідачі якимось чином чинять їй та дітям перешкоди у входженні у квартиру, а тому підстав для їх вселення не вбачається.

Проте, колегія суддів, з таким висновком суду погодитись не може, виходячи з наступного.

На суд відповідно до ст. ст. 60, 212, 213, 214 ЦПК України покладається обов'язок щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, належного дослідження усіх наданих на їх підтвердження доказів.

Так, згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як вбачається з матеріалів справи, та сторонами не оспорювалося, під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в шлюбі ними була придбана квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до паспорту громадянина України серії КО № 722119, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

За правилами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як вказано у ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За правилом ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином позивач та її малолітні діти мають такі самі права, в тому числі, щодо користування квартирою як і відповідачі.

Однак, як зазначалося ОСОБА_2 та підтверджується матеріалами справи між сторонами постійно виникали конфлікти, вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування за захистом своїх прав щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Також, судом встановлено, та не заперечувалося відповідачами, що вони змінили замок на вхідних дверях, проте ключі ОСОБА_10 не надали.

Тобто, ОСОБА_11 позбавлена можливості зайти в спірну квартиру та відповідно нею користуватися.

При цьому, колегія суддів не погоджується із посиланням ОСОБА_3, ОСОБА_4 та висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 не зверталася до відповідачів про надання їй ключів, оскільки відповідачі змінивши замки повинні були вжити заходів для можливості доступу позивача до квартири.

Крім того, відповідачі в судових засіданнях заперечували проти задоволення позовних вимог та, як вбачається з матеріалів справи, подавали заперечення як на сам позов так і на апеляційну скаргу, що обєктивно суперечить їх позиції, що вони не чинять жодних перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселенні позивача з малолітніми дітьми до вказаної квартири.

Таким чином, враховуючи обставини справи у їх сукупності, а саме: поведінку відповідачів, неодноразові звернення позивача до правоохоронних органів, зміну відповідачами замка на вхідних дверях, колегія суддів приходить до переконання, що відповідачами чиняться перешкоди у користуванні житлом позивачки, яке є спільною сумісною власністю подружжя, які, зокрема, полягають у створенні умов за яких позивач не може вільно заходити в спірну квартиру та користуватися нею.

При цьому, колегія судів вважає, що посилання представника відповідачів, що характер взаємовідносин між сторонами, у разі вселення дітей, може негативно на них вплинути, не може бути підставою для відмови у задоволення позову тому, що сторони не позбавлені у встановленому законом порядку можливості вжити заходи для забезпечення прав та інтересів дітей.

Також, колегія суддів враховує позицію органу опіки і піклування, представник якого підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, яким слід зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права користування ОСОБА_2 та її малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ОСОБА_6 квартирою № 2 по вул. Панянський бульвар, 8, у м. Полтаві, та вселити ОСОБА_2 та її малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_2.

Керуючись ст. 303, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права користування ОСОБА_2 та її малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ОСОБА_6, та вселити ОСОБА_2 та її малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

ОСОБА_12