Рішення № 6315528, 17.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.09 Справа№ 6/78

За позовом: Телевізійного заводу „Електрон” дочірнього підприємства ВАТ „Концерн-Електрон”, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про стягнення 207586грн. 06коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Г.Гривняк

Представники:

від позивача: Корнєєв Р.К., Снігур Я.Е.

від відповідача: ОСОБА_5

Представникам сторін, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Телевізійним заводом „Електрон” дочірнім підприємством ВАТ „Концерн-Електрон” подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 103974 грн. 00 коп. збитків, 100000 грн. 00 коп. матеріальної компенсації моральної шкоди, 596 грн. 81 коп. 3% річних та 3015 грн. 25 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.04.2009р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.05.2009р. У звязку з клопотанням відповідача, ухвалою суду від 07.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 04.06.2009р. В судовому засіданні 04.06.2009р. представником відповідача було подано заперечення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки стверджує, що втрата вантажу сталася не з його вини. Ухвалою суду від 04.06.2009р. розгляд справи було відкладено на 16.07.2009р. В судовому засіданні 16.07.2009р. оголошено перерву до 17.07.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні від 04.06.2009р. Зокрема, відповідач стверджує, що ним було вжито усіх залежних від нього заходів для забезпечення схоронності недопущення втрати вантажу (телевізорів), так він зупинився на ночівлю на охоронюваній стоянці паркування в с. Калинівка Київської області, за таких умов такому протиправному діянню як крадіжка він не міг запобігти будь-яким іншим чином. Крім цього, після виявлення факту втрати частини телевізорів відповідач викликав на місце події працівників правоохоронних органів і повідомив про злочин. Таким чином, викладені факти та матеріали перевірки за його заявами про злочин: усна від 24.12.2008р. і письмова (ЖРЗПЗ № 1020 від 05.03.2009р.), свідчать про те, що з його сторони, на його думку, були вжиті всі заходи щодо розшуку та повернення вантажу. Крім цього, ним були написані скарги в органи прокуратури України, з проханням вжити всіх дієвих заходів прокурорського реагування, зобовязавши працівників міліції належним чином провести перевірку та прийняти законне рішення по факту крадіжки телевізорів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного між Телевізійним заводом „Електрон" - дочірнім підприємством ВАТ „Концерн-Електрон" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору №23 на транспортно-експедиторське обслуговування від 02.01.2008р., відповідач зобов'язувався забезпечити перевезення і транспортне експедирування телевізорів та іншої радіоелектронної побутової техніки (вантажу) позивача. Згідно заявки на транспортно-експедиторське обслуговування від 23.12.2008р. сторонами був погоджений маршрут перевезення телевізорів марки «Електрон»Львів - Житомир - Київ - Полтава - Харків - Куп'янськ - Луганськ та пункти розвантаження вантажу із найменуваннями його отримувачів. Конкретне найменування товару, кількість та вартість зазначались у товарно-транспортній накладній №77 від 23.12.2008р. та видаткових накладних на поставку товару отримувачам.

Після завантаження телевізорів на автотранспортний засіб відповідача у кількості та асортименті згідно товарно-транспортної накладної та видаткових накладних відповідачем було здійснено перевезення товару та забезпечено часткову його доставку до отримувачів - ЗАТ «Обласний торговий центр», м. Житомир та приватного підприємця ОСОБА_6, м. Житомир, що підтверджується підписаними з боку отримувачів видатковими накладними та відтисками їх печаток на товарно-транспортній накладній.

25.12.2008р. відповідачем було повідомлено телефонним звязком позивача про виявлення після зупинки на стоянці по трасі Житомир-Київ пошкодження фіксуючого тросу на причепі автотранспортного засобу та втрату частини телевізорів.

З метою збереження наявного товару, який мав бути доставлений іншим отримувачам по маршруту, сторони прийняли рішення про повернення автотранспортного засобу відповідача із залишками товару на територію позивача.

При прийманні товару по кількості представниками сторін та за участю експерта Львівської торгово-промислової палати було виявлено недостачу телевізорів «Електрон 81 ТК-980 LСD»в кількості 26 шт. Даний факт підтверджується актом експертизи №2-1533-В від 30.12.2008р.

Згідно видаткової накладної №2617 від 23.12.2008р., вартість одного телевізора «Електрон 81 ТК-980 LСD становить 3 999,00 грн. з ПДВ. Таким чином, загальна сума втраченого товару становить 103 974,00 грн.

Згідно п.4.3.3. даного договору, відповідач відповідає за втрату прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної вартості втраченого вантажу, яка підтверджується відповідними документами позивача або одержувача вантажу.

23.01.2009 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 077/6 про відшкодування збитків, яка залишилася без задоволення.

Крім суми втраченого товару позивач, відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100000грн. 00коп.

Окрім того, позивач, відповідно до поданого позивачем розрахунку, просить стягнути з відповідача розмір інфляційних втрат який становить 3015грн. 25коп., та 3% річних 596грн. 81коп.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п.4.3.2. договору №23 від 02.01.2008 р., відповідач відповідає за збереження вантажу позивача з моменту прийняття вантажу позивача до перевезення та до моменту передачі вантажу одержувачу за місцем знаходження пункту призначення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу- в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідач при наданих при наданих йому праві та можливостях не надав суду належних і допустимих доказів про те, що втрата вантажу відбулась не з його вини.

Посилання відповідача на те, що ним були прийняті усі необхідні заходи, щодо недопущення протиправної поведінки і настання збитків (а саме зупинка на ночівлю на охоронюваній стоянці), не береться судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено, що зазначена стоянка є охоронювана а також те, що адміністрація стоянки несе відповідальність за збереження вантажу.

Також позивачем заявлено позовні вимоги, щодо стягнення 100000 грн. 00коп. матеріальної компенсації моральної шкоди, яка полягає, думку позивача, у приниженні ділової репутації юридичної особи. Судом встановлено, що в задоволені вказаних позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Розмір моральної шкоди, який може бути задоволений судом, залежить від кола осіб, серед яких поширена недостовірна інформація, від особи, стосовно якої розповсюджена негативна інформація, від матеріального становища відповідача й пропорційності заподіяної моральної шкоди негативним наслідкам, розумності й справедливості. Крім того, слід зазначити, що ділова репутація це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному колу осіб або хоча б одній людині; поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації. Відповідних доказів нанесення моральної шкоди відповідачем діловій репутації позивача, суду не надано, а отже не доведено факту нанесення такої шкоди.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 596 грн. 81 коп. 3% річних та 3015 грн. 25 коп. інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що вона не підлягає задоволенню, оскільки у відповідача не існувало грошового зобов”язання перед позивачем, так як вказана відповідальність передбачена ст.625 Цивільного кодексу України, лише у випадку якщо боржник, прострочив виконання грошового зобов”язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково стягнути з відповідача 103974грн. збитків, в стягненні 100000грн. 00коп. матеріальної компенсації моральної шкоди, 596грн. 81коп. 3% річних та 3015грн. 25коп. інфляційних втрат відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,49,68,82,84 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Телевізійного заводу „Електрон” дочірнього підприємства ВАТ „Концерн-Електрон”, м. Львів, вул. Стороженка, 32 (ідентифікаційний код 32969709) 103974грн. збитків, 1039грн. 74коп. витрат по сплаті державного мита та 59грн.10коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 100000грн. 00коп. матеріальної компенсації моральної шкоди, 596грн. 81коп. 3% річних та 3015грн. 25коп. інфляційних втрат відмовити.

Суддя