Постанова № 63155062, 29.11.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р.Справа № 907/643/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1

при секретарі Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 29.09.2016);

відповідача (скаржника): не зявився (належно повідомлений),

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області,вих. №03-24/1795 від 26.10.2016 (вх.№01-05/5142/16 від 02.11.2016)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2016

у справі № 907/643/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд», с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача: Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Ужгород

про стягнення 87 529,78грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ТОВ «Коватехбуд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про стягнення 70 758,98грн, з яких 20 446,59грн 3% річних та 50 312,39грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2014 у справі №907/502/14 позов ТОВ «Коватехбуд» до Ужгородської РДА задоволено та присуджено до стягнення з Ужгородської РДА на користь ТОВ «Коватехбуд» 3 354 945,55грн, з яких: 2 859 889,04грн основного боргу, 161 642,50грн пені, 27 972,07грн 3% річних, 305 441,94 грн інфляційних втрат та 67 443,66грн судового збору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду вказане рішення скасоване в частині стягнення 161 642,50грн пені та 2 396,72грн судового збору. Позивач вказує, що назване судове рішення не виконане, заборгованість відповідача станом на 01.04.2016 становить 1 397 566,47грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 50 312,29грн інфляційних втрат, нарахованих з квітня 2016 року по травень 2016 року, та 20 446,59грн 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2016 по 25.09.2016.

13.10.2016 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у звязку з оприлюдненням індексу інфляції за вересень 2016 року, відтак просить стягнути з відповідача 20 446,59грн 3% річних, нарахованих з 01.04.2016 по 25.09.2016, та 67 083,19грн інфляційних втрат, нарахованих з квітня 2016 року по вересень 2016 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2016 у справі №907/643/16 (суддя Журавчак Л.С.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Ужгородської РДА на користь ТОВ «Коватехбуд» 20 446,59грн 3% річних, 67 083,19грн інфляційних втрат та 1 378грн судового збору.

Рішення суду мотивоване положеннями ст.ст. 598, 599, 625 ЦК України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань». При задоволенні позову суд виходив з того, що передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність, не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора за знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. При цьому суд вказав, що в ході судового розгляду відповідач подав докази повного погашення заборгованості за рішенням суду у справі №907/502/14 у розмірі 1 397 566,47грн ( меморіальний ордер від 23.09.2016 на вказану суму).

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в які просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник вказує, що судом першої інстанції не враховано, що в період з 12.03.2016 по 26.09.2016 наказ Господарського суду Закарпатської області №907/502/14 від 27.01.2015 у відповідача на виконанні не перебував, а знаходився на виконанні у Державної казначейської служби України, відтак вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.04.2016 по 01.09.2016 є безпідставним. Зазначає, що згідно з наданими листами Управління ДКС України в Ужгородському районі №02-14/110 від 12.03.2016, №02-14/114 від 15.03.2016, №03-11/115 від 13.04.2016 у звязку з неможливістю виконання судового рішення оригінал наказу №907/502/14 від 27.01.2015 було направлено до Головного управління ДКС у Закарпатській області за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» в частині виконання залишку заборгованості в сумі 1 397 566,47грн. В подальшому Головне управління сформувало відповідний пакет документів та передало їх для виконання до Держаної казначейської служби України. 26.09.2016, враховуючи наявність кошторисних призначень для сплати залишку заборгованості, управлінням ДКС України в Ужгородському районі Закарпатської області сплачено залишок заборгованості в сумі 1 397 566,47грн. Скаржник також вказує, що при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних за 2016 рік судом взято в розрахунок 365 днів, в той час як в 2016 році є 366 днів, через що сума нарахувань, присуджених до стягнення рішенням суду першої інстанції, є значно більшою. До апеляційної скарги скаржник додав розрахунок інфляційних втрат за період з 01.04.2016 по 25.09.2016 на суму 62 890,49грн, та 3% річних на суму 19 913,40грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилаючись на лист Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України» від 01.07.2014, вказує, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконане, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% аж до повного виконання грошового зобовязання. Зазначає, що орган, який виконує рішення суду, не є стороною договору та не виступає боржником, а лише виконує рішення суду, тому сторона по договору (боржник) не звільняється від відповідальності за невиконання взятих на себе зобовязань.

В судове засідання 29.11.2016 скаржник не забезпечив явки свого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому 11.11.2016 ухвали суду від 07.11.2016.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав усні пояснення, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Разом з тим, подав розрахунок інфляційних втрат на суму 67 083,19грн та 3% річних на суму 20 390,72грн,виходячи із 366 днів у 2016 році.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 08.10.2013 Ужгородська РДА Закарпатської області (замовник) та ТОВ «Коватехбуд (підрядник) уклали договір на виконання робіт І-ої черги по рекультивації території існуючого сміттєзвалища в с. Барвінок Ужгородського району Закарпатської області на суму 3 546 930,00грн.

У звязку з неналежним виконанням замовником своїх зобовязань, ТОВ «Коватехбуд» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської РДА Закарпатської області про стягнення 3 127 856,65грн, з яких 2 859 889,04грн основний борг, 1 616 642,50грн пеня, 27 972,09грн 3% річних та 305 441,94 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2014 у справі №907/502/14 позов ТОВ «Коватехбуд» до Ужгородської РДА Закарпатської області про стягнення 3 127 856,65грн задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Ужгородської РДА Закарпатської області на користь ТОВ «Коватехбуд» 3 354 945,55грн, в т.ч.: 2 859 889,04грн основного боргу, 1 616 642,50грн пені, 27 972,09грн 3% річних, 305 441,94 грн інфляційних втрат та 67 443,66грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі №907/502/14 апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородської РДА Закарпатської області задоволено частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2014 у даній справі скасоване в частині стягнення 161 642,50грн пені та 2 396,72грн судових витрат, в цій частин прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Викладено п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Ужгородської РДА Закарпатської області на користь ТОВ «Коватехбуд» 2 859 889,04грн основного боргу, 27 972,07 грн 3 % річних, 305 441,94 грн інфляційні втрат та 65 046,94грн грн судового збору. В решті рішення залишено без змін.

У звязку з невиконанням Ужгородською РДА Закарпатської області рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2014 у справі №907/502/14, ТОВ «Коватехбуд» зверталося до суду з позовами до Ужгородської РДА Закарпатської області про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2015 у справі №907/1136/15 присуджено до стягнення з Ужгородської РДА Закарпатської області на користь ТОВ «Коватехбуд» 1 474 145, 15грн, з яких: 109 978,07грн 3% річних, нарахованих з 10.07.2014 по 20.10.2015, та 1 364 167,08грн інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року, та 22 112, 18грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.05.2016 у справі №907/194/16 присуджено до стягнення з Ужгородської РДА Закарпатської області на користь ТОВ «Коватехбуд» 95 480,07грн, з яких 20 203,82грн 3% річних та 75 276,25грн інфляційних втрат за період з 12.11.2015 по 21.03.2016 та 1432,70грн судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за рішенням суду у справі №907/502/14 станом на 01.04.2016 становив 1 397 566,47грн. Ця заборгованість було погашена 26.09.2016 згідно з меморіальним ордером №62777438 від 23.09.2016 на суму 1 397 566,47грн.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Так, згідно з частиною 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві від 01.07.2014 Верховний Суд України з метою забезпечення правильного та однакового застосування судами норм права виклав правову позицію, згідно з якою наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правильною є позиція судів, які здійснюють нарахування коштів відповідно до ст. 625 ЦК незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення викладені у п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.2013 №14 .

Водночас, за наслідками перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2015 у справі № 905/3137/14-908 /5775/14 з підстав, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 111-16 ГПК, Верховний Суд України прийняв постанову від 17.02.2016, в якій вказав, що виходячи із змісту ч.1 ст. 598, ст.ст. 599,600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно з положеннями п.1 ч.2.ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч.5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Як вірно вказав суд першої інстанції, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобовязання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобовязання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Така правова позиція викладена у п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.2013 №14.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що в період з 12.03.2016 по 26.09.2016 у нього не перебував на виконанні наказ Господарського суду Закарпатської області від 27.01.2015 у справі №907/502/14, оскільки незалежно від того у кого на виконанні перебував наказ суду, боржником залишається особа щодо якої поставлене судове рішення.

Водночас, апеляційний суд частково погоджується з доводами скаржника щодо неправильності здійсненого позивачем нарахування 3% річних в сумі 20 446,59грн за період з 01.04.2016 по 25.09.2016 (а.с. 63), виходячи із 365 днів у 2016 році, в той час, як 2016 рік є високосним, з кількістю днів у році 366.

Отже, з урахуванням 366 днів у 2016році 3% річних за період з 01.04.2016 по 25.09.2016 становлять 20 390,72грн ( 1 397 566,47 х 3% : 366 х 178) , в тому числі за період з 01.09.2016 по 25.09.2016 - 3% річних становлять 2 863,87грн (1 397 566,47 х 3% : 366 х25), а не 2 386,55грн, як вказав скаржник у своєму контррозрахунку, доданому до апеляційної скарги.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 26.09.2016 заборгованість в сумі 1 397 566,47грн була повністю погашена.

Як роз'яснено у вказаній вище постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені( п.1.9).

Отже, інфляційні втрати за вересень 2016року мають нараховуватися до 26.09.2016. З розрахунку інфляційних втрат вбачається ( а.с.63),що позивач нарахував інфляційні втрати за вересень 2016року за повний місяць - з 01.09.2016 по 30.09.2016 в сумі 25 156,20грн, в той час як періодом прострочення у вересні 2016року не є повний місяць, а є період з 01.09.2016 по 25.09.2016, інфляційні втрати за цей період становлять 20963,50грн.

Відтак апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи скаржника щодо нарахування інфляційних втрат за вересень 2016 року за період прострочення, а саме за 25 днів у розмірі 20 963,50грн, а за період з 01.04.2016 по 25.09.2016 інфляційні втрати становлять 62890,49грн, як вірно вказано у контррозрахунку відповідача.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не перевірив розрахунки позивача, не врахував дату погашення заборгованості та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повній сумі та стягнення 67 083,19грн інфляційних втрат та 20 446,59грн 3% річних. Відтак рішення суду першої інстанції належить змінити, позов задоволити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 62 890,49грн інфляційних втрат та 20 390,72грн 3% річних.

У задоволенні решти вимог відмовити.

З відповідача належить стягнути на користь позивача 1 311,11 грн судового збору - пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги на позивача належить покласти судовий збір, сплачений відповідачем при поданні апеляційної скарги, пропорційно до задоволених апеляційних вимог в сумі 73, 57грн.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2016 у справі №907/643/16 змінити.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, ідентифікаційний код 04053849, місцезнаходження 88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, 10 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Коватехбуд, ідентифікаційний код 33925714, місцезнаходження 89422 Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, 69 А - 62 890,49грн інфляційних втрат, 20 390,72грн 3% річних та 1 311,11грн на відшкодування судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Коватехбуд , ідентифікаційний код 33925714, місцезнаходження 89422 Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, 69 А на користь Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, ідентифікаційний код 04053849, місцезнаходження 88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, 10,- 73, 57 грн на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 02.12.2016.

Головуючий суддяМ.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

СуддяЯ.О. Юрченко