Постанова № 63154967, 29.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/12607/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Буравський В.О.,

від відповідача: Донченко О.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. у справі №910/12607/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Житлово-комунального спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства "Галузеве"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт"

про стягнення заборгованості за договором від 01.05.2013р. №59-ТК внаслідок не виконання грошового зобов'язання

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 78670,56 грн., пені в сумі 7292,76 грн., інфляційних втрат в сумі 3707,35 грн. та 3% річних в сумі 855,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/12607/16 від 31.08.2016р. позов задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що Рівненським апеляційним господарським судом було встановлено, що договір не суперечить приписам чинного законодавства України. Крім того, умовами договору, а саме п.6.2, встановлено, що сторони погодились, що договір може бути розірвано (змінено) лише за письмовою згодою сторін або за рішенням суду. Сторонами не було погоджено дострокове розірвання Договору, як це передбачено його умовами, як і не було розірвано Відповідачем в односторонньому порядку.

У Відповідача перед Позивачем є прострочена заборгованість за надані за договором послуги за період з жовтня 2015р. по січень 2016р. в розмірі 78670,56 грн. Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів Позивача щодо наявності у Відповідача заборгованості за договором, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не звернув увагу на умови договору, відповідно до яких підставою для виникнення грошових зобов'язань та обов'язку їх оплати є укладені з двох сторін акти приймання-передачі наданих послуг. Крім того, судом невірно застосовано норми матеріального права щодо права Відповідача на односторонню відмову від договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.10.2016р.

17.10.2016р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні 18.10.2016р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.11.2016р.

Розпорядженням від 08.11.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Чорної Л.В., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. справу №910/12607/16 прийнято до свого провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги було призначено на 08.11.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. відкладено розгляд скарги на 29.11.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

01.03.2013р. між Позивачем, житлово-комунальним підприємством «Галицьке» та Відповідачем був укладений договір №59-ТК про розміщення технічних пристроїв та мереж в житлових та нежитлових будівлях комунальної власності м. Рівного, предметом якого є розміщення та експлуатація телекомунікаційних мереж та обладнання в/на житлових та нежитлових будівлях комунальної власності м. Рівного вказаного в додатку 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору загальна місячна плата за надання місць для розміщення та експлуатацію технічних елементів (пристроїв) визначається сторонами на підставі «Методики розрахунку плати за розміщення та експлуатацію телекомунікаційних мереж і обладнання в житлових і нежитлових будівлях комунальної власності міста Рівного», затвердженої Рішенням №1309 щ 27.10.2011р. сесії Рівненської міської ради, та пунктом 12.12.8 «Правил благоустрою міста Рівного», затверджених Рішенням №512 від 28.04.2011р. сесії Рівненської міської ради, та відображається додатком 1, який є невід'ємною частиною договору. Даний додаток підлягає коригуванню на підставі змін в об'ємах розміщених технічних елементів (пристроїв) та розміру середньомісячного показника опосередкованої вартості спорудження житла в Рівненській області, але не частіше одного разу на місяць.

Згідно з п.3.2. договору плата перераховується Відповідачем на поточний рахунок Позивача вказаний у цьому договорі щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця. Позивач до 10 числа поточного місяця зобов'язується надати Відповідачу оригінал рахунку та акт приймання-передачі наданих послуг за попередній місяць.

Відповідно до п.4.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п.4.2. договору за несвоєчасне перерахування коштів Відповідач сплачує пеню Позивачу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен банківський день затримки платежу.

Відповідно до п.6.1. договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення його печатками сторін та діє до "01" травня 2014р.

Згідно з п.6.2. договору сторони погоджуються, що договір може бути розірвано (змінено) лише за письмовою згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідно до п.6.3. договору якщо жодна із сторін не повідомить інші сторони в письмовій формі за місяць до закінчення строку дії даного договору про свій намір припинити його дію, даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

У додатку №1 до договору сторони погодили адреси будинків, в яких мають бути розміщені технічні пристрої та мережі в житлових та нежитлових будівлях комунальної власності м. Рівного, а також загальну місячну плату за надання місць для відповідного розміщення в сумі 9833,82 грн.

На підтвердження надання Позивачем послуг, останнім надано до місцевого господарського суду копії наступних документів: акт надання послуг № 341 від 31.08.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; акт надання послуг № 398 від 30.09.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; акт надання послуг № 457 від 30.10.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; акт надання послуг № 538 від 30.11.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; акт надання послуг № 591 від 31.12.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; акт надання послуг № 2 від 29.01.2016р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; рахунок на оплату №469 від 01.10.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; рахунок на оплату №549 від 02.11.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; рахунок на оплату №578 від 01.12.2015р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; рахунок на оплату №16 від 04.01.2016р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ; рахунок на оплату №70 від 01.02.2016р. на суму 9833,82 грн, з урахуванням ПДВ.

Акти №398 від 30.09.2015р., №457 від 30.10.2015р., №538 від 30.11.2015р., №591 від 31.12.2015р. та №2 від 29.01.2016р. Відповідачем не підписані, проте, як вірно зазначив місцевий суд, оскільки у спірний період (жовтень 2015р. - січень 2016р.) договір діяв, доказів щодо не споживання Відповідачем послуг суду не подано, враховуючи виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором, в тому числі п.3.2 договору щодо направлення Відповідачу вказаних актів та рахунків, Відповідач повинен був виконати свої зобов'язання по сплаті вказаних послуг.

01.10.2015р. Відповідач направив на адресу Позивача лист №1264-01/Ф210, в якому просив припинити дію договору, а також повернути кошти, що були сплачені Відповідачем на виконання договору у розмірі 285180,78 грн. за весь строк його дії.

14.01.2016р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію №1 від 04.01.2016р. про сплату заборгованості в сумі 29501,46 грн.

Відповідач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Позивача та Житлово-комунального підприємства "Галицьке" про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог, Відповідач посилався на те, що Житлово-комунальне підприємство "Галицьке" не є власником будинків, що укладений 01.05.2013р. трьохсторонній договір №59-ТК про розміщення технічних пристроїв та мереж в житлових будинках підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить законодавству України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.02.2016р. у справі №918/1443/15 позов було задоволено повністю, визнано недійсним договір №59-ТК від 01.05.2013р. про розміщення технічних пристроїв та мереж в житлових будівлях комунальної власності м. Рівного, укладений між Позивачем, Житлово-комунальним підприємством "Галицьке" та Відповідачем.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016р. рішення господарського суду Рівненської області від 29.02.2016р. у справі №918/1443/15 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Вказана постанова була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016р.

Рівненським апеляційним господарським судом було встановлено, що договір не суперечить приписам чинного законодавства України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами був укладений договір, відповідно до умов якого Позивач здійснював розміщення та експлуатацію телекомунікаційних мереж та обладнання в/на житлових та нежитлових будівлях комунальної власності м. Рівного, а Відповідач зобов'язався прийняти їх та оплатити. За результатами виконаних робіт Позивачем були підписані та направлені Відповідачеві акти приймання-передачі робіт, з яких акт №341 від 31.08.2015р. на суму 9833,82 грн. був підписаний Відповідачем, а інші Відповідачем не підписані, проте зауважень щодо цих актів Відповідач не надав Позивачу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Відповідач зазначив, що місцевий суд не звернув увагу на умови договору, відповідно до яких підставою для виникнення грошових зобов'язань та обов'язку їх оплати є укладені з двох сторін акти приймання-передачі наданих послуг.

У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів Позивача щодо наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за договором, а тому місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 78670,56 грн.

Крім основної заборгованості Позивач також просив стягнути з Відповідача на свою користь пеню в розмірі 7292,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 3707,35 грн. та 3% річних в розмірі 855,22 грн.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування здійснені Позивачем, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що Позивачем вірно розраховані вказані суми.

Крім того, Відповідач зазначає, що судом невірно застосовано норми матеріального права щодо права Відповідача на односторонню відмову від договору на підставі ст.406 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут.

Згідно з ст.403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

З наведених норм вбачається, що сутність сервітуту полягає у пасивному використанні особою нерухомого майна іншої особи, проте в укладеному договорі сторони не домовлялись про встановлення Відповідачу сервітуту, а узгодили надання Відповідачу послуг щодо розміщення та експлуатації обладнання Відповідача, шляхом взяття активних зобов'язань, тому відносини розірвання договору мають регулюватись його умовами.

Враховуючи умови п.6.3. договору, яким передбачено обов'язок Відповідача в письмовій формі за місяць до закінчення строку дії даного договору повідомити інші сторони про свій намір припинити його дію, що не було виконано Відповідачем, оскільки останній направив на адресу Позивача лист про припинення дії договору 01.10.2015р., тобто з порушенням строків, зазначених в п.6.3 договору, тому апеляційний суд вважає доводи Відповідача необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесвіт" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. у справі №910/12607/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2016р. у справі №910/12607/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Л.В. Чорна

С.Р. Станік