Ухвала суду № 63154124, 28.11.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.11.2016 р. Справа № 914/1584/16

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, Львівська область;про:розстрочку виконання рішення судуу справі:№ 914/1584/16за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Тростянець, Львівська область;до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, Львівська область;про:стягнення 273 635,92 грн.

За участю представників:

від заявника (боржника): Семиренко П.Я., представник (довіреність від 05.10.2016 р.);

від позивача (стягувача): ОСОБА_3, представник (довіреність від 21.09.2016 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про розстрочку виконання рішення суду у справі №914/1584/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Тростянець, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, Львівська область про стягнення 273 635,92 грн.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги поданої заяви, просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2016 р. у справі №914/1584/16 на десять місяців, посилаючись на складне фінансове становище, відсутністю коштів на рахунках, значною дебіторською заборгованістю перед підприємством.

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні проти задоволення заяви про розстрочку заперечив з мотивів, викладених у відзиві на заяву про розстрочку.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що подана заява про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як передбачено статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.

Суд відхиляє доводи заявника, оскільки ті обставини, на які він посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища.

Заборгованість за договором перевезення, стягнення якої було предметом розгляду у справі, виникла з вини боржника, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу може порушити матеріальні інтереси позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та призвести до негативних наслідків для нього.

Слід також зазначити, що ті наслідки, на які посилається заявник, як на підставу розстрочення, в разі такого розстрочення можуть настати в майбутньому і для стягувача.

В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №914/1584/16 чи роблять таке виконання неможливим, не подано жодних доказів, які б могли бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів заявником не подавалося.

Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Твердження скаржника про складне фінансове становище, що спричинене тяжкою економічною ситуацією в країні, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 07.10.2012 р. у справі №5015/5801/11, у постанові від 17.12.2012 р. у справі №31/282.

Заявником не наведено жодних доводів та доказів того, що ним вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності.

Згідно ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, Львівська область про розстрочку виконання рішення суду у справі №914/1584/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Тростянець, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, Львівська область про стягнення 273 635,92 грн. відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.