Ухвала суду № 63153691, 01.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

01.12.2016 Справа № 904/7199/16

За заявою: Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року

У справі:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Стіхія", с. Нове Запоріжжя Запорізької області

до Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 140 984,12 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30 листопада 2016 року, представник; ОСОБА_2, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 травня 2016 року, керівник

Від відповідача (заявника): ОСОБА_3, довіреність №01-06/406 від 16 травня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У :

21 листопада 2016 року Державне підприємство "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" звернулося до господарського суду з заявою, якою з урахуванням заяви про уточнення вимог (вх. 73904/16 від 01.12.2016), просить відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 по справі №904/7199/16 про стягнення заборгованості у сумі 140 984,12 грн. до 01 квітня 2017 року.

Заява мотивована тим, що у визначений строк для самостійного виконання підприємство не змогло виконати рішення суду щодо погашення заборгованості через скрутне фінансове становище підприємства. Своєчасне виконання рішення суду призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, унеможливить погашення заборгованості із заробітної плати його працівникам та виконання розстроченого зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 311 611,00 грн. - згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 448вр-18/804/2370/15 від 12.08.2015, 122 833,00 грн. - згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/12315/15 від 03.11.2015 та 130 335,85 грн.. - згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/13289/15 від 29.03.2016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стихія" проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення заперечує та зазначає, що відсутні підстави передбачені ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України для відстрочення або розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/7199/16 від 03.10.2016. Адже, на цей час у відповідача є кошти та є зрозумілі джерела надходження цих коштів найближчі два місяці, а що буде після квітня 2017 року не відомо. На думку позивача, єдиним мотивом, що викликало подання відповідачем заяви про відстрочку з послідуючим розстроченням виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/7199/16 від 03.10.2016, є намір ухилитися від належного виконання цього рішення суду або, як можна довше затягти виконавче провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача (заявника), господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стіхія" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" заборгованість у розмірі 140 984,12 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 140 672,00 грн.; 3 % річних у розмірі 312,12 грн.

Рішенням господарського суду від 03 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнути з Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стіхія" заборгованість у сумі 140 672 (сто сорок тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп., три відсотки річних у сумі 312 (триста дванадцять) грн. 12 коп., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 2 114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 76 коп.

18 жовтня 2016 року на виконання рішення господарського суду від 03 жовтня 2016 року було видано наказ №904/7199/16.

21 листопада 2016 року Державне підприємство "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" звернулося до господарського суду з заявою, якою з урахуванням заяви про уточнення вимог (вх. 73904/16 від 01.12.2016) просить відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 по справі №904/7199/16 про стягнення заборгованості у сумі 140 984,12 грн. до 01 квітня 2017 року.

Заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до підпункту 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

За змістом пункту 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

За статтею 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за статтею 121 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для відстрочки виконання судового рішення, боржник суду не надав.

Фінансовий звіт боржника за наслідками 2015 року не є актуальним. Інформація про рух грошових коштів на усіх банківських рахунках відсутня. Боржником не наведено доказів прийняття ним заходів щодо зміни способу виконання судового рішення, а також прийняття заходів до погашення заборгованості з використанням інших правових механізмів, у тому числі за участю стягувача. Неможливість боржником погасити заборгованість шляхом залучення банківських кредитів, фінансових активів за рахунок поручителів, гарантів, укладення мирової угоди зі стягувачем на умовах тієї ж відстрочки тощо боржник суду не довів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, за результатами проведеного тендеру, уклав два договори на виконання проектних робіт загальною вартістю понад один мільйон грн.: договір №4279 від 10.10.2016 з ДП "СхідГЗК" та договір №4273 від 06.09.2016 з Управлінням житлово - комунального господарства Жовтоводської міської ради

Отже, доказів на підтвердження того, що скрутний фінансовий стан боржника утворився внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної господарської діяльності суду не надано.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ).

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах і відстрочка виконання судового рішення на тривалий термін призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем, призведе до поглиблення порушення права позивача на користування грошовими коштами.

Крім того, боржником не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту скрутного матеріального становища боржника чи відсутність надходжень коштів від його контрагентів для подальшого розрахунку перед стягувачем.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року відсутні.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Державного підприємства "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" про відстрочку виконання рішення господарського суду від 03.10.2016 у справі № 904/7199/16 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 01 грудня 2016 року та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_4