Ухвала суду № 63153427, 01.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/326/16 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

01 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» - Масло Анастасії Володимирівни на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс», про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Айова» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, державного реєстратора Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області індексний номер 28395199 від 23.02.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором протиправно проведено подвійну державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» права оренди земельної ділянки, яка на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору вже перебуває в оренді позивача, а тому оскаржене рішення порушує права позивача та підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області індексний номер 28248071 від 15.02.2016 р.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» - Масло Анастасією Володимирівною подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 20 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айова» та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі строком на десять років, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 3,0 га передана в оренду позивачеві для сільськогосподарського використання. Вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 04.09.2006 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040679300259.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, 27 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Айова» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 137 до договору оренди землі від 20 травня 2006 року. За умовами додаткового договору строк дії договору становить 6 років. Вказаний додатковий договір підписаний сторонами та зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 26.11.2010 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041079300216.

Як встановлено, державним реєстратором Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області Озюменко Олександрою Вікторівною на підставі договору оренди землі № 117 від 15.09.2015 р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28248071 від 15.02.2016р., яке передбачає проведення державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» права оренди земельної ділянки площею 2,999 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_3.

Надаючи правову оцінку обставинам суправи слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом положень частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статей 125-126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, яке оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З наведених положень Законів вбачається, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації на підставі договору оренди землі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»право оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням у період дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, зареєстровано за ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» право оренди вищевказаної земельної ділянки, що виникне з 04.09.2016 р.

Враховуючи, що відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом, суд погоджується з доводами позивача про порушення оскаржуваним рішенням його прав.

Суд не заперечує право сторін договору визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак, з огляду на системний аналіз зазначених норм законодавства України, державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

Так, згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

В розумінні частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права що підлягають державній реєстрації чи його дубліката.

Пунктом 3 частини 3 статті 10 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 р., державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

З наведеного слідує висновок, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі № 21-760а15 та від 15.11.2016 у справі № 21-3030а16.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору слід враховувати відсутність матеріалах реєстраційної справи доказів розірвання чи визнання недійсним договору оренди, який укладено між позивачем та ОСОБА_3.

Підсумовуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в даному випадку реєстрація договорів оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

За таких обставин, реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції не перевірив наявність вже зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію права оренди однієї і тієї самої земельної ділянки за різними орендарями, не врахувавши, що право оренди в них виникло з моменту його державної реєстрації, а тому спірне рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» - Масло Анастасії Володимирівни - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 01 грудня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.