Ухвала суду № 63153237, 30.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р. Справа № 876/5596/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Темника Б.Б,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування вимоги про сплату боргу,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зазначає, що оскаржувана вимога є безпідставною, так як не ґрунтується на жодному акті перевірки. Крім того зазначає, що звертався до УПФУ у Галицькому районі м. Львова, де повідомили, що жодної заборгованості у нього немає.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що вимога про сплату боргу є безпідставною, оскільки відповідач не проводив документальну перевірку для визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ). Крім того, зазначає, що в даній вимозі не вказано за який календарний період виникла недоїмка і до неї не доданий розрахунок суми недоїмки.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що вимога про сплату недоїмки надсилається платнику у випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. У такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платника, та без попереднього проведення документальної перевірки як і було у випадку з ФОП ОСОБА_1

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 28.04.2016 року Галицькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було прийнята вимога за № Ф-848-25Упро сплату ФОП ОСОБА_1, недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6290 грн. 47 коп.

Із наявної в матеріалах справи картки ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлено, що у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в розмірі 6290 грн. 47 коп.

Згідно із частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суму недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1622/24154 (далі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; - якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Як вбачається із вищенаведеного, підставою для винесення оскаржуваної вимоги слугувала наявність у платника ФОП ОСОБА_1 на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Разом з тим, у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6.3 Інструкції, вимога може надсилатися одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Пунктом 6.4 Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу формується, зокрема, на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно п.п 2 п. 7.2. Інструкції рішення про донарахування внеску приймається на підставі даних карток особових рахунків платників. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

З цього слідує, що вимога про сплату недоїмки надсилається платнику у випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати ЄСВ. При цьому, у такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, у апелянта ФОП ОСОБА_1

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи апелянта ФОП ОСОБА_1 про неможливість направлення йому оскаржуваної вимоги без попереднього проведення документальної перевірки, оскільки Інструкцією передбачено, що вимога про сплату недоїмки надсилається платнику у випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати ЄСВ, то така вимога формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що нарахування єдиного внеску має здійснюватися виключно за наслідками відповідної перевірки, так як обчислення єдиного внеску фіскальними органами здійснюється як на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, так і на основі звітності, що подається платниками до фіскальних органів.

Посилання апелянта на відсутність у вимозі зазначення періоду заборгованості є необґрунтованим, виходячи з того, що дана форма не містить графи щодо періоду заборгованості, а виноситься станом на відповідну дату.

Покликання на неправомірність вимоги про сплату боргу у зв'язку з тим, що до неї не додано розрахунок суми недоїмки не можуть братися до уваги, оскільки податковим законодавством не передбачено обов'язку податкового органу при надісланні вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску направляти розрахунок такої недоїмки.

Оскаржувана вимога надіслана позивачу з дотриманням вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки правомірно сформована на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, при цьому позивачем не було надано доказів відсутності такої заборгованості чи її іншого розміру.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі № 813/1853/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді Т.В. Онишкевич

Р.П. Сеник

Ухвала складена в повному обсязі 05.12.2016 року