Постанова № 63152461, 29.11.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1536/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Приходько О.Я., Луцаєвої В.М.,

представника відповідача - Фесенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (надалі також - позивач, ПАТ "Укрнафта") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2016 року № 0005981201 та від 11 липня 2016 року № 0016111201.

В обґрунтування своїх позовних вимог представники позивача посилались на незгоду із висновками камеральної перевірки позивача, що набрала форму акту від 29.03.2016 № 956/16-01-12-01/403739509, зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом. Пояснювали, що на день подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за січень 2016 року коштів на рахунку платника було достатньо для виконання податкових зобов'язань, визначених за уточнюючим розрахунком, та сплати штрафу в розмірі 3 % від такої недоплати. Зазначали, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті з грубим порушенням Податкового кодексу України, якими платники ПДВ звільнені від сплати штрафів та пені за порушення строків сплати самостійно визначених податкових зобов'язань у разі дотримання певних умов.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390) є юридичною особою, взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві з 26.02.1998 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрнафта" (ідентифікаційний код 00135390) як юридична особа має філію Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (без права юридичної особи).

Сторонами не заперечується той факт, що НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (ідентифікаційний код 22525915) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 (код 403739509).

Судом встановлено, що 24.03.2016 платником податків подано до ДПІ у м. Полтаві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року, в якому відображено суму недоплати в розмірі 125534433,00 грн. та штраф у розмірі 3 % від такої недоплати в сумі 3766033,00 грн.

29 березня 2016 року ДПІ у м. Полтаві проведено перевірку договору про спільну діяльність № 999/97 від 24.12.1997 (код 403739509) - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" з питання правил сплати суми податкового зобов'язання по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року, за результатами якої складено Акт від 29.03.2016 № 956/16-01-12-01/403739509.

Перевіркою встановлено, що відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року (вх. №9042479535 від 24.03.2016) сума податкового зобов'язання склала 125534433 грн. Термін сплати - 24.03.2016.

Сплату проведено 25.03.2016 за рахунок надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ з затримкою на 1 день.

Отже, сплата грошових зобов'язань з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2016 року в сумі 125534433 грн. проведено із затримкою на 1 день, чим порушено п. 50.1. ст. 50 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року № 0005981201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 12553443,30 грн.

Із даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Полтавській області.

Рішенням ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги №2794/10/16-31-10-05-11 від 01.07.2016 скаргу позивача на вказане податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18 квітня 2016 року № 0005981201 - без змін та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві винести нове податкове повідомлення-рішення на суму збільшення штрафної санкції у розмірі 376603,30 грн. (10% від несвоєчасно сплаченої суми грошового зобов'язання в розмірі 3766033 грн.).

Згідно вищевказаного рішення ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги та висновків акту позапланової перевірки №2794/10/16-31-10-05-11 від 01.07.2016, ДПІ у м. Полтаві 11.07.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0016111201, яким зобов'язано сплатити штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 376603,30 грн.

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби.

За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою прийнято рішення від 02.09.2016 №18968/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення, прийняте ДПІ у м. Полтаві від 18.04.2016 №0005981201 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 11.07.2016 №0016111201) залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

В п.31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 38.1. ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (стаття 46.1 ПК України).

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 203.1. ПК України).

Крім того, статтею 50.1. ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 54.1ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені вказаним Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу

За нормами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 87.1. ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Пунктом 40 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів.

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість можуть бути кошти наявні на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Як було встановлено судом, позивач користуючись своїм правом на виправлення самостійно виявлених помилок у податковій декларації, зокрема за січень 2016 року, 24.03.2016 направив до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ та 15.03.2016 (тобто своєчасно) сплатив визначену в уточнюючому розрахунку суму боргу у розмірі 125534 433 грн., а також 3% штрафних санкцій, що відповідно складає 3766033 грн.

Як вбачається з доданої позивачем до матеріалів позову роздруківки електронної квитанції № 1 (а.с. 33), та не було спростовано відповідачем, даний уточнюючий розрахунок було доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 24.03.2016.

Вказані обставини також підтверджуються наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 173 від 15.03.2016 на суму 130000000 грн., а також не заперечується контролюючим органом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач своєчасно та у повному обсязі виконав свій податковий обов'язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання визначеного в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2016 року.

Оскільки уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2016 року було подано позивачем до податкової інспекції та фактично отримано (прийнято) останньою без заперечень 24.03.2016, то, на думку суду, підприємством не допустило порушення строку сплати податкового зобов'язання в сумі 129300466 грн., задекларованого 24.03.2016 згідно уточнюючого розрахунку реєстраційний № 9042479535 від 24.03.2016.

В запереченнях представник відповідача посилається на невиконання позивачем положень п.25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Відповідно до п.25 Порядку розрахунок з бюджетом у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу, сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Суд звертає увагу, що приписами вказаної норми не встановлено заборони щодо сплати платником податків грошових зобов'язань з ПДВ, в тому числі, штрафних санкцій за рахунок коштів наявних у цього платника податків на рахунку в СЕА ПДВ.

Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, які приймаються у відповідності до законів (які мають найвищу юридичну силу, зокрема таким є Податковий кодекс України) і розвивають чи деталізують їх положення. У разі, якщо акти мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

В силу норм ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство базується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 Податкового кодексу України у разі неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в остаточного рішенні від 07.10.2011 у справі «Серков проти України» (заява № 39766/05) щодо того, що відповідне національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. У разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, та в остаточному рішенні від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» (заяви №№23759/03 та 37943/06), де Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

При цьому, суд зауважує, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень є акт перевірки, в якому фіксуються порушення.

В ході дослідження акту перевірки від 29.03.2016 № 956/16-01-12-01/403739509, зауваження щодо невиконання позивачем положень п.25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» відсутні, тому, суд не може взяти до уваги посилання відповідача, які надані в ході судового розгляду справи та зазначені у рішенні ГУ ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги №2794/10/16-31-10-05-11 від 01.07.2016, оскільки оскаржувані рішення сформовані та винесені на підставі висновків акту перевірки позивача, які в свою чергу не містять вказаних зауважень. Таким чином, вказані зауваження представника відповідача не є належними.

Крім того, суд звертає увагу, що вимога податкового органу щодо сплати позивачем штрафної санкції, визначеної в уточнюючому розрахунку від 24.03.2016, з поточного рахунка до відповідного бюджету є безпідставною та необґрунтованою, оскільки свій обов'язок відповідно до статей 36.1 та 38.1 Податкового кодексу України позивач виконав ще 15.03.2016, а вказана сплата була б фактично подвійною сплатою за один податковий період.

Із пояснень представника відповідача, судом встановлено, що ДПІ у м. Полтаві враховано кошти з рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, сплачені ним на погашення податкового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку від 24.03.2016, однак згідно виписки по рахунку від 25.03.2016 /а.с.105/, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснено перерахування суми грошового зобов'язання до бюджету із СЕА ПДВ позивача саме 25.03.2016, тобто із затримкою на 1 день.

В той же час, суд зауважує що позивачем внесено кошти на рахунок платника в СЕА ПДВ ще 15.03.2016, уточнений розрахунок подано 24.03.2016 та прийнято контролюючим органом 24.03.2016, тому накладення штрафної санкції на позивача за списання коштів органами казначейства 25 березня 2016, а не 24 березня 2016 є безпідставним.

Таким чином, позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства та виконано обов'язок щодо сплати податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку від 24.03.2016 в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.

Щодо посилання відповідача, на одночасне подання разом з уточнюючим розрахунком від 24.03.2016, податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, відповідно до якої задекларовано податок до сплати в сумі 526334222 грн. (термін сплати 30.03.2016), у зв'язку з чим, 24.03.2016 ДФС України сформовано реєстр на перерахування до бюджету з електронного рахунку суми визначеної даною декларацією до сплати та зараховання до бюджету 25.03.2016 органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, коштів в розмірі 132978326 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 203 ст.203 ПК України, податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Кодексу визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації (п. 57.1 ст.57 ПКУ).

Виходячи із вищенаведених приписів норм, платники податків зобов'язані у визначений законом строк сплачувати самостійно визначені у податковій звітності суму податкового зобов'язання, при цьому перебіг часу для сплати самостійно визначеного у податковій звітності податкового зобов'язання починається за останнім днем відповідного граничного строку для подання такої податкової декларації.

Як встановлено судом вище, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, відповідно до якої задекларовано податок до сплати в сумі 526334222 грн., по терміну сплати 30.03.2016.

Згідно п.200-1.6. Податкового кодексу України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Згідно виписки по рахунку від 25.03.2016 /а.с.105/, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснено перерахування суми грошового зобов'язання до бюджету із СЕА ПДВ в сумі 132978326 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника податку на додану вартість сума грошового зобов'язання в сумі 132978326 грн зарахована до бюджету 25.03.2016 та станом на 25.03.2016 за позивачем рахувалася переплата з податку на додану вартість в розмірі 3677860 грн.

Таким чином, суми самостійно визначених грошових зобов'язань згідно уточнюючого розрахунку від 24.03.2016 позивачем були сплачені своєчасно та у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року № 0005981201 та від 11 липня 2016 року № 0016111201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 квітня 2016 року № 0005981201 та від 11 липня 2016 року № 0016111201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (22525915), відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 від 24.12.1997 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, без створення юридичної особи (403739509) витрати зі сплати судового збору в розмірі 19 395,07 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень сім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський