Ухвала суду № 63151024, 30.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6408/16 Головуючий 1 інст. - Цвіра Д.М.

Справа № 638/3071/16-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: інші

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А,

- Хорошевського О.М.

за участю секретаря - Сементовської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - Ярової Марини Валентинівни на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_5 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016 року Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі по тексту - ХУПС ім.І.Кожедуба), посилаючись на ч.8 ст.110 ЦПК України, звернувся до суду з позовом за яки просив стягнути з ОСОБА_5 суму у розмірі 37 798 грн. 79 коп. на відшкодування витрат пов'язаних з його утриманням на період навчання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2016 року позовну заяву повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі представник ХУПС ім.І.Кожедуба - Ярова М.В.просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вважаючи ухвалу суду необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

Обґрунтовуючи скаргу представник університету вказувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підсудність справи Дзержинському районному суду м. Харкова, так як університет діяв з урахуванням того, що останнє відоме місце проживання курсанта було саме в Харкові, за місцем знаходження університету (позивача), оскільки курсанти проживають в казармах та гуртожитках університету. Також, контракт на навчання укладався саме за місцем навчання та його виконання передбачається виключно за місцем навчання впродовж 5 років навчання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ХУПС ОСОБА_6, який апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої представником позивача ухвали, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви з підстав, передбачених п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене у позовній заяві місце проживання відповідача ОСОБА_5 знаходиться в с.Сонячна долина Судакського району АР Крим, тобто поза межами Дзержинського району м.Харкова, а позови до фізичних осіб, відповідно до вимог ч.1 ст.109 ЦПК України, пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування. Для застосування альтернативної підсудності за ч.8 ст.110 ЦПК України суд підстав також не вбачав з огляду на те, що в тексті Контракту, на який посилався позивач, не зазначено місце його виконання та позивачем не надано даних, які б свідчили, що цей Контракт можна виконувати тільки в певному місці - Дзержинському районі м.Харкова.

Дійсно, як правильно зазначив суд в Контракті про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі по тексту - Контракт), укладеного 01.08.2011 року між Міністерством оборони України в особі начальника ХУПС Ткаченко В.І. і солдатом ОСОБА_5, прямо не зазначено, що зобов'язання за умовами цього Контракту мають виконуватися в Дзержинському районі м.Харкова.

Разом з тим, зі змісту спірних правовідносин вбачається, що позивач бажає отримати відшкодування збитків, пов'язаних з утримання відповідача ОСОБА_5 за період його навчання в зазначеному вищому військовому навчальному закладі відповідно до зобов'язань, обумовлених п.1 Контракту та вимог чинного законодавства.

Статтею 532 («Місце виконання зобов'язання») ЦК України передбачено, що у тому разі, коли місце виконання зобов'язання не встановлено в договорі, його виконання за грошовими зобов'язанням здійснюється за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання.

В тексті Контракту, укладеного 01.08.2011 року між МО України в особі начальника ХУПС ім.Івана Кожедуба і ОСОБА_5, а також в наданих позивачем матеріалах відсутні дані про місцезнаходження позивача на момент виникнення зобов'язання, є лише зазначення в позовній заяві адреси позивача - вул.Сумська 77/79 м.Харкова, яка відноситься до Дзержинського району м.Харкова.

Разом з тим, при постановленні ухвали про повернення позовної заяви матеріали не містили доказів про те, що на момент виникнення зобов'язань, тобто на момент укладення Контракту, місцезнаходження позивача знаходилось поза межами Дзержинського району м.Харкова.

За таких обставин суд першої інстанції без достатніх підстав дійшов до висновку про те, що цивільна справа за позовом ХУПС ім..Івана Кожедуба до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, не підсудна цьому суду.

Відсутність повного обсягу даних для вирішення питання щодо підсудності справи, так само, як і інші недоліки у виді невідповідності позовної заяви за формою та змістом вимогам ст.ст.119,120 ЦПК України може бути лише підставою для залишення позовної заяви без руху, згідно вимог ст.121 ЦПК України, а не підставою для її повернення позивачу.

Вирішення питань про способи усунення недоліків відноситься до повноважень суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п.3 ст.312, ст.ст.313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - Ярової Марини Валентинівни задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2016 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для розгляду зі стадії вирішення питань, передбачених ст.ст.121,122 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський