Ухвала суду № 63148278, 01.12.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/974/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2377/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, орган якому законом надано право захищати права та інтереси інших осіб - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» за кредитним договором № 465pv8-08 від 21.03.2008 в розмірі 1 111 228 грн 16 коп. з яких:

- 539 086 грн 29 коп. сума строкової заборгованості по кредиту;

- 44 620 грн 52 коп. сума простроченої заборгованості по кредиту;

- 4 929 грн 12 коп. сума строкової заборгованості по процентах;

- 99 839 грн 28 коп. сума простроченої заборгованості по процентах;

- 422 752 грн.95 коп пеня за прострочення заборгованості по кредиту та відсотках звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру № 77, житловою площею 38,1 кв.м., загальною площею 65,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» по 243 грн 60 коп. судових витрат з кожного. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

ОСОБА_5 - представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в частині відмови у примусовому виселенні відповідачів з іпотечної квартир та в частині зупинення його виконання є незаконним. Апелянт з посиланням на ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу Української РСР та ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» вказала, що Банком було дотримано всіх, передбачених законом вимог щодо застосування судом примусового виселення всіх зареєстрованих у заставленій квартирі осіб. Крім того, на думку позивача, судом проігноровано ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР, оскільки передана в іпотеку квартира була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів. Також апелянт зазначає, що в порушення іпотечного договору та з метою перешкоджання встановленій Законом процедурі задоволення вимог іпотекодержателя, ОСОБА_2 свідомо без відома Банку в період дії іпотечного договору зареєструвала в квартирі ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4. Також представник Банку не погоджується із застосуванням судом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки дія цього закону поширюється виключно на споживчі кредити. Кошти за кредитним договором № 465pv8-08 були надані позичальнику і використані нею на придбання квартири, а тому кредит не є споживчим.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2015 року в частині відмови у примусовому виселенні мешканців і зупинені виконання рішення суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити та виселити відповідачів, які проживають у АДРЕСА_1. Способом реалізації предмету іпотеки, зокрема трикімнатної квартири № 77 загальною площею 65,5 м.кв, житловою площею 38,1 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначити реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути із відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2015 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору в сумі 4019,4 грн та заявнику надано строк протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків (а.с. 138).

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику (а.с. 146).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2016 року вищевказану ухвалу скасовано, питання про відкриття апеляційного провадження у справі передано на новий розгляд до апеляційного суду (а.с. 177-179).

Сторони, їх представники в судове засідання не з'явились, про причини суд не повідомили.

Представник органу опіки та піклування просила відхилити апеляційну скаргу з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши представницю органу опіки та піклування, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Згідно матеріалів справи, 21 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 465pv8-08 за яким Банк відкрив відповідачу ОСОБА_2 відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 75 000 доларів США з терміном погашення до 21.03.2028 зі сплатою 8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов'язалась виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору (а.с.9-12).

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору від 21.03.2008 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 24.03.2008 року було укладено договір іпотеки, згідно п. 1 якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру № 77, житловою площею 38,1 кв.м., загальною площею 65,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 6-8). Згідно п. 3 договору іпотеки вартість предмету іпотеки визначена сторони в розмірі 435 300 грн.

Пунктом 8.4.3 та 10 договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобов'язання (у тому числі й щодо сплати будь яких платежів, які повинні здійснюватись відповідно до кредитного договору) забезпеченого іпотекою, воно не буде виконане та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, цим договором чи кредитним договором (а.с. 7).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.09.2014 позов задоволено та стягнуто з позичальника 1 111 228 грн 16 коп. заборгованості за кредитним договором (а.с.13-14). Рішення звернуто до виконання, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2015 (а.с. 71).

На а.с. 15, 16 міститься вимога, яка була надіслана відповідачам, про добровільне виселення з квартири.

З інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2015 вбачається, що іншого житла у відповідачів, окрім квартири, яка перебуває в іпотеці, немає (а.с. 54-57).

Судом першої інстанції вірно звернуто стягнення на предмет іпотеки і застосовано приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Апелянт не погодився із застосуванням мораторію до цього випадку, вважаючи, що кредит не був споживчим. Колегія суддів не приймає ці доводи, оскільки придбання за кредит житла для проживання має споживчий характер і судом першої інстанції обґрунтовано застосовано правову позицію ВСУ у справі № 6-57цс15 від 27 травня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у виселенні відповідачів суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не було додержано процедури, передбаченої ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки письмова вимога була направлено відповідачам до звернення стягнення на предмет іпотеки і правильно послався при цьому на п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012.

Погоджуючись із таким рішенням колегія суддів приймає до уваги, що стягнення на предмет іпотеки не проводиться до закінчення мораторію. З питанням виконання рішення щодо переходу права власності пов'язана і правомочність користування житловим приміщенням, оскільки відповідно до правового висновку, який зроблено Верховним судом України у справі № 6-1892цс15, «…під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР». У силу дії мораторію відчуження іпотеки неможливе як і виселення власника.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об'єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

П.І. Проскурніцький