Рішення № 63147577, 29.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/840/16-ц 22-ц/774/1868/К/16

Справа № 212/840/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1868/К/16 Тимошенко Т.І.

Категорія - 30 (ІII) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Барильської А.П.,Бондар Я.М.,

за участю секретаря: Гладиш К.І.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія Брокбізнес» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позовні заяві зазначено, що 22 лютого 2013 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої ОСОБА_4, отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

13 липня 2015 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення по цивільній справі № 212/7951/13-ц, 2/212/468/15 про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - ПАТ «СК «Брокбізнес».

У вищезазначеному рішенні суд першої інстанції мотивував свою відмову у задоволенні позовних вимог нормами ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України та виходив з того, що інсульт який стався із водієм ОСОБА_6 й став причиною скоєння ДТП, є непереборною силою, тому звільняє від відповідальності за заподіяння шкоди.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди суд першої інстанції виходив з відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою та протиправною поведінкою водія.

08 вересня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області своїм рішенням № 212/7951/13-ц, 22-ц/774/1777/К/15) частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 13 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «СК «Брокбізнес» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, змінено рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови ОСОБА_4 в задоволені позовних вимог до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «СК «Брокбізнес» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування даних позовних вимог позивач зазначив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, завдану транспортним засобом БАЗ 22154, д.н. НОМЕР_1, застрахована відповідно до поліса страхування № АЕ/2346748 від 28 січня 2013 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія Брокбізнес», та визначено ліміт відповідальності з шкоду спричинену життю або здоров'ю на одного постраждалого у ДТП в розмірі 100000 гривень, а за шкоду спричинену майну встановлено ліміт відповідальності в розмірі 50000 гривень.

Обов'язок з відшкодування шкоди спричиненої позивачу в результаті ДТП, лежить на страховій компанії ПАТ «СК «Брокбізнес відповідно до встановлених лімітів відповідальності.

Розмір матеріальної шкоди визначений позивачем в сумі 10089 грн.

Страховою компанією ПАТ «СК «Брокбізнес було частково здійснено компенсацію загальної матеріальної шкоди в сумі 590 грн. 56 коп. з загальної суми матеріальної шкоди 10089 грн.

Також позивач зазначає, що в результаті вищезазначеного ДТП ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, забійної рани голови та обличчя, перелому кісток носу, верхньої шелепи та нижнього краю лівої орбіти, синців обличчя, крім того, на відкритих частинах обличчя ОСОБА_4 виникли після травматичні рубці, які являються невиправними ушкодженнями, так як для їх усунення необхідне проведення оперативного втручання, тобто косметичної операції. Рубці, які виникли на обличчі ОСОБА_4 значно спотворюють її риси, в порівнянні з тим, яке було обличчя ОСОБА_4 до травмування в ДТП. Тілесне ушкодження у вигляді після травматичних рубців на відкритих частинах обличчя ОСОБА_4 та за своїм характерам відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою непоправного знівечення обличчя. Після ДТП ОСОБА_4 стала закомплексованою дівчинкою, якщо раніше вона могла вільно спілкуватися зі своїми однолітками і не відчувати ніякого дискомфорту, то зараз усе стало навпаки.

ОСОБА_4 загубила повноцінний інтерес до життя, втратила душевний спокій та нормальний сон, життя стало сірим, пустим і безрадісним. На момент трагедії позивачка готувалась до випускного дня у школі, обирала сукню, як усе в один момент змінилося. Жахлива трагедія перекреслила все спокійне і світле життя ОСОБА_4 не хотіла навіть йти до школи і з'являтись перед однокласниками, що вже кажучи про випускний день у школі. ОСОБА_4 вважає, що її зовнішність ніколи не стане такою як раніше, її довге біле волосся яким вона так пишалась і через яке їй часто заздрили подруги більше не повернути.

Також позивачка знаходиться на обліку у лікаря-психолога з приводу психологічної реабілітації після прийняття змін через хірургічне втручання на обличчі.

Крім того 29 березня 2013 року сім'ю ОСОБА_8 було взято під соціальний супровід з метою сприяння в соціальній адаптації неповнолітньої ОСОБА_4 Криворізьким міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. За фактом соціального інспектування сім'ї, оцінки психологічного - емоційного стану ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_4 має потребу в психологічній реабілітації, прийняття змін через хірургічне втручання на обличчі.

Вважає, що протиправні дії ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_4 матеріальну і моральну шкоду, якою є порушення налагодженого стану життя, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, добровільно ОСОБА_2 відмовляється відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, тому і виникла необхідність вирішувати питання відшкодування шкоди в судовому порядку.

На підставі вище наведеного представник позивачки просив суд постановити рішення яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватного ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», на користь позивачки ОСОБА_4 у якості відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 9498 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 200000 грн. Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», на користь ОСОБА_4 у якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн.

Рішенням суду від 21.07.2016 року позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», на користь ОСОБА_9 - 29 гривень 68 копійок в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові витрати по справі віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди в сумі 9498 грн., та моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

Так вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права з тих підстав, що представнику позивача протиправно надано статус позивача, описова частина рішення суду фактично скопійована з позовної заяви, в рішенні суду немає посилань на докази по справі, які судом взагалі не були дослідженні, крім того справу розглянуто з порушенням процесуальних строків, що передбачені ЦПК України.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи.

Так, суд першої інстанції не врахував, що твердження відповідачів про наявність рішення між тими самими сторонами та то самого предмету спору є безпідставним, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що інсульт, який стався з ОСОБА_6 є непереборною силою, тому звільняє від відповідальності за заподіяння шкоди. Також суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що відсутній причинний зв'язок між завданою позивачу шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Тому посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві просить суд апеляційної інстанції задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу представники відповідачів, кожен окремо, просять рішення суду першої інстанції залити без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 22 лютого 2013 року сталась дорожньо-транспортна пригода із транспортним засобом автобусом «БАЗ 22154 СПГ» реєстраційний НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6 Внаслідок вказаної транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

10 листопада 2014 року до Страхової компанії «Брокбізнес» позивачко було надано заяву щодо виплати страхового відшкодування.

До заяви про виплату страхового відшкодування Страховій компанії «БРОКБІЗНЕС» було додано чеки на придбання лікарського препарату «танакан», на загальну суму 593 гривні 53 копійки. Жодних інших чеків на придбання лікарських засобів, підтверджених відповідним закладом охорони здоров'я, страховику надано не було.

28 січня 2015 року позивачці було виплачено страхове відшкодування в розмірі 593 гривні 53 копійки.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з відсутності солідарної відповідальності страховика і відповідача ОСОБА_2 у відшкодуванні позивачу матеріальної шкоди та з того, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди були розглянуті раніше і існує рішення суду в якому в їх задоволенні відмовлено.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності солідарної відповідальності страховика і відповідача ОСОБА_2 у відшкодуванні позивачу матеріальної шкоди з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована відповідно до поліса страхування № АЕ/2346748 від 28 січня 2013 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія Брокбізнес».

Відповідно до п.24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого страховиком відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

В даних правовідносинах законом не встановлено солідарного обов'язку страховика та винної особи відшкодовувати витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого. А навпаки, Законом чітко закріплено межі відповідальності страховика та порядок виплати страхового відшкодування.

Разом з цим колегія суддів вважає, що розмір страхового відшкодування спричиненої позивачу матеріальної шкоди, яке виплачене страховиком в розмірі 590 грн. 96 коп. є обґрунтованим, а позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено належним чином та не надано до позовної заяви доказів, які підтверджували б додаткові витрати на лікування в загальному розмірі 10089 грн.

На підставі вище наведеного колегія суддів приходить до висновку, щ рішення суду першої інстанції в частині відшкодування позивачу матеріальної шкоди є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення в цій частині. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи в частині позовних вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Проте колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.

Висновок суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 не підлягає стягненню моральна шкода з тих підстав, що є рішення у справі стосовно того самого предмету на тих самих підставах, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди є помилковим.

Так, 13 липня 2015 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено рішення по цивільній справі № 212/7951/13-ц, 2/212/468/15 про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - ПАТ «СК «Брокбізнес».

Проте, 08 вересня 2015 року апеляційний суд Дніпропетровської області своїм рішенням № 22-ц/774/1777/К/15 частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 13 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «СК «Брокбізнес» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, та змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови ОСОБА_4 в задоволені позовних вимог до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «СК «Брокбізнес» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, оскільки позивачем не було залучено у якості відповідача ПАТ «СК «Брокбізнес», тому колегія суддів не мала можливості визначитись із розміром шкоди, яка підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки, яка відповідно до законодавства становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, позивачу було відмовлено в задоволенні позову з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неможливості визначитись із розміром шкоди, яка підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не оспорено, що транспортний засіб автобус «БАЗ 22154 СПГ» реєстраційний НОМЕР_2 належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, тому ОСОБА_2, як власник джерела підвищеної небезпеки, має обов'язок відшкодування моральної шкоди позивачці.

При цьому п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічне роз'яснення щодо порядку визначення розміру відшкодування моральної шкоди судом надане Пленумом Верховного Суду України в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 7 Постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01.03.2013 року, за змістом наведеної норми питання про те, чи була допущена потерпілим груба необережність (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

За таких обставин, наявні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу із врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням лікування потерпілої, тяжкості спричинених їй травм, необхідності докладання потерпілою додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, а тому грошове відшкодування моральної шкоди позивачці за рахунок ОСОБА_2 необхідно визначити у розмірі 10000 грн.

Разом з тим колегія суддів погоджується із розміром стягнутої моральної шкоди з відповідача ПАТ «СК «Брокбізнес», оскільки відповідно до ст. 26-1 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що в даному випадку становить 29 грн. 68 коп. (5% від розміру страхової виплати 593 грн. 53 коп.).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути задоволена частково, а рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 липня 2016 року скасувати в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 10000 (десять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: