Постанова № 63143119, 30.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2016 року № 826/13437/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ТОВ "Трансспец Інвест" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Трансспец Інвест" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2016 №00000112025, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильній юридичній оцінці фактичних обставин та неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, на думку позивача, підлягає скасуванню. Заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Відповідач та третя особа заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Трансспец Інвест" подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, якою заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 79 501 667 грн. Також, позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Згідно п. 200.10. ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Трансспец Інвест" (код ЄДРПОУ 39243312) за період: травень 2016 року, за результатом якої складено Акт №240/26-59-12-02-09 від 19.07.2016 (далі – акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Трансспец Інвест" вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 200-1.3, ст. 200-1 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит за квітень 2015 року на суму 79 501 667 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2016 року в розмірі 79 501 667 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2016 року №000001120225, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 79 501 667 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 875 416,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Трансспец Інвест» та ТОВ «Фрейм груп» укладено Договір поставки № 02/04-2015 від 27.04.2015р.

Згідно вказаного Договору, постачальник (ТОВ «Фрейм груп») зобов’язується передати у власність покупцю (ТОВ «Трансспец Інвест»), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити соняшник урожаю 2016 року, далі по тексту «Товар», в порядку і на умовах передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору, постачальник здійснює поставку Товару окремими партіями у кількості, зазначеній у відповідних специфікаціях до цього Договору.

Згідно специфікації № 1 від 27 квітня 2015 року постачальник зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити соняшник врожаю 2016 кількістю 53 001,11 тони, вартість однієї тони складає 9 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 1 500,00 грн., загальна вартість соняшника складає 477 010 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 79 501 666, 67 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору, покупець зобов’язується здійснити попередню оплату у період з 28.04.2015 року по 01.05.2015 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Трансспец Інвест», у відповідності до умов Договору, здійснило перерахування на користь ТОВ «Фрейм груп» грошових коштів у сумі 477 010 000,00 грн., у тому числі ПДВ 79 501 666,67 грн.

Перерахування коштів здійснювалось у формі безготівкового розрахунку з поточного рахунку позивача на поточний рахунок ТОВ «Фрейм груп» та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано суду копії податкових накладних та банківських виписок, які долучено до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що на дату підписання Договору та здійснення покупцем попередньої оплати, ТОВ «Трансспец Інвест» та ТОВ «Фрейм груп» були зареєстровані платниками податку на додану вартість в установленому законом порядку та знаходились на обліку в податкових органах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи по спірним операціям оформлено відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: містять відомості про господарську операцію та мають всі обов’язкові реквізити.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій за а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 201.7, 201.8, абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 конкретизував позицію Верховного Суду України (далі - лист) та зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути: фактично здійснені; підтверджені належним чином складеними первинними документами; документи повинні відображати реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, листом визначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Перевіривши всі документи, які подані позивачем на підтвердження реальності та товарності господарських операцій, суд встановив, що вони дійсно складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Судом встановлено та не спростовано податковим органом, що податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ “Алкор ЛТД” зареєстрований платником ПДВ, а отже мав право виписувати позивачу податкові накладні.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний, товарний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а також правомірно сформовано останнім податковий кредит, що зумовлює необґрунтованість висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування.

ПК України не ставить в залежність право позивача формування податкового кредиту від дотримання законодавства іншими платниками податку, якщо він виконав усі вимоги закону.

Суд звертає увагу на позицію Європейського суду щодо порушеного питання, яке проілюстровано у рішеннях по справах за компанії “Інтерсплав” проти України у справі за позовом компанії “Булвес” AД проти Болгарії та у справі за позовом компанії “Бізнес Суппорт Центр” проти Болгарії.

У зазначених справах Європейський суд дійшов висновку, що суб'єкт господарювання, який правомірно сформував податковий кредит з ПДВ при придбанні товарів, робіт, послуг, беззаперечно, має право на його відшкодування, оскільки це є його власністю. Держава, маючи інформацію про зловживання у зазначеній сфері, має всі законодавчі підстави для вжиття відповідних заходів щодо їх припинення. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями свого контрагента, якщо відсутні ознаки його участі у правопорушенні, оскільки у нього немає законодавчих підстав для здійснення контролю за правомірністю дій контрагента.

Отже, податковий протиправно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ та нарахував штрафні санкції.

Крім того, податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податкову на додану вартість позивача.

Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача та не досліджувались первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрейм груп" на підставі яких формувався податковий кредит.

Відповідно до п. 200.11. ст. 200 ПК України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками.

Проте, судом встановлено, що податковий орган правом на проведення документальної перевірки позивача не скористався.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 6-7 Порядку, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов’язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом п’яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи виконання позивачем вимог п.п. 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України та протиправне зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ на, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення із Державного бюджету України на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 79 501 667 грн.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 03.06.2014 року у справі №21-131а14, у якій зазначено, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, при цьому неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної суми.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві №000001120225 від 09.08.2016 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансспец Інвест» (код ЄДРПОУ 39243312, 04060, м. Київ, вулиця Ольжича, будинок 27/22, офіс 3/1; р/р 26008410121427 в АТ «РЕГІОН-БАНК», МФО 351254) 79 501 667,00 грн. (сімдесят дев’ять мільйонів п’ятсот одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень нуль копійок) бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансспец Інвест» (код ЄДРПОУ 39243312) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 119 252,50 грн. (сто дев’ятнадцять тисяч двісті п’ятдесят дві гривні 50 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.І. Келеберда