Постанова № 63142882, 28.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2016 року 08:30 №826/10411/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авісто Груп»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авісто Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Авісто Груп) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.06.2016 №00014231201.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Авісто Груп» зазначає, що застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року є протиправним, оскільки в силу положень пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України у позивача не виникало обов'язку щодо подання зазначеної декларації з огляду на відсутність показників, які підлягають декларуванню. Крім того, відповідачем безпідставно застосовано штраф у розмірі, визначеному для повторного неподання податкової декларації, оскільки будь-яких рішень про застосування штрафів за такі порушення платник не отримував.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що протягом року позивач вже втретє порушує вимоги підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не подає податкову декларацію з податку на додану вартість. Не отримання платником податку податкових повідомлень-рішень не спростовує зазначеного, а наявні у відповідача докази підтверджують направлення позивачу відповідних рішень у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 34).

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 07.06.2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини визнані сторонами, а тому, в силу положень частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть не доказуватися перед судом.

25.05.2016 посадовою особою відповідача на підставі пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2016.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №5078/26-58-12-01-09-39852459.

Перевіркою встановлено неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України.

На підставі зазначеного акта перевірки 07.06.2016 відповідачем складено податкове повідомлення - рішення №00014231201, яким позивачу на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1020 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення - рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків

Згідно з пунктом 49.2 названої статті платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас пунктом 40.1 статті 40 ПК України передбачено, що у разі якщо іншими розділами Кодексу або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Правові засади обліку та звітності, а також справляння податку на додану вартість встановлюються розділом V ПК України.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, норми розділу V ПК України не містять виключення для платників податку на додану вартість щодо можливості неподання податкової звітності у разі відсутності об'єкту оподаткування або показників, які підлягають декларуванню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий (звітний) податковий період платником зазначеного податку незалежно від того чи є об'єкт оподаткування або показники, які підлягають декларуванню за наслідками такого податкового періоду.

Також суд погоджується з правомірністю застосування до позивача штрафу в розмірі 1020,00 грн., оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується допущення позивачем порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України не вперше.

За результатами проведення відповідачем камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість за січень та лютий 2016, складено акти від 23.03.2016 №3280/26-58-12-01-09-39852459 та від 19.04.2016 №3773/26-58-12-01-09-39852459.

У зв'язку з виявленням під час зазначених перевірок порушень вимог пункту 201.1 статті 120 ПК України, відповідачем 11.04.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення №0007741201 та 11.05.2016 №00010271201.

Відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкові повідомлення - рішення були направлені позичу. Однак рекомендовані листи повернулись до податкового органу без вручення з відмітною поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 №00014231201 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Авісто Груп» повністю.

Судові витрати присудженню не підлягають.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський