Постанова № 63138962, 02.12.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/6386/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.12.2016 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді Дзеньдзюри С.М.

при секретарі Стасишин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнаня неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова стосовно відмови в проведенні перерахунку розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки прокуратури Львівської області від 30.09.2016 № 18/1315 про заробітну плату з розрахунку 90% від суми місячного заробітку; скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова від 12.10.2016 № 208 щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2, виходячи з середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Львівської області від 30.09.2016 року № 18/1315 станом на 01.12.2015 року, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 р. №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року), виходячи з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку в розмірі 20817,96 грн., починаючи з 01.01.2016 року без обмеження максимального(граничного) розміру пенсії та розтермінування виплати та стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на її користь витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 551,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29.01.2010 року її призначено пенсію за вислугу років як працівнику прокуратури відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІП, що діяла станом на січень 2010 року) у розмірі 90% середнього заробітку.

З 01.04.2015 року її виплату вказаної вище пенсії відповідачем було припинено, з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII. Однак з діями відповідача по припиненню виплати пенсії вона не погодилась, а тому звернулась до суду за захистом порушеного права на отримання пенсії. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року у справі № 462/2183/16-а , яке набрало законної сили, її позов задоволено, зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відновити її виплату пенсії за вислугу років з 01.06.2015 року.

З 22.09.2016 року наказом прокурора Львівської області № 2070к від 22.09.2016 року вона звільнена з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області та з органів прокуратури з 30 вересня 2016 року за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Однак у зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесенням змін до деяких нормативно-правових актів» за моїм зверненням прокуратурою Львівської області видно довідку про заробітну плату від 30.09.2016 № 18/1315 для звернення в Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про перерахунок пенсії.

У зв'язку із чим, 07.10.2016 року, вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова з заявою про перерахунок розміру її пенсії за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії та довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 30.09.2016 № 18/1315.

Однак, у перерахунку її відмовлено рішенням до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова від 12.10.2016 № 208 та повідомлено листом №11450/03-15 від 12.10.2016 року, про те, що відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії.

Вважає, що внаслідок дій відповідача порушені її конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, іншими Законами України, рішеннями Конституційного Суду України, Верховного Суду України і Вищого адміністративного суду України, так як її неправомірно відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років згідно довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 30.09.2016 № 18/1315 та припиненні у виплаті вказаної пенсії, оскільки відповідач послався на норму закону, яка не може бути застосована в часі при перерахунку пенсії за вислугу років. Просить позов задоволити.

У судове засідання позивач не з'явилась, подала до суду заяву в якій позов підтримала, просила його задоволити, справу розглядати без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та з підстав, які зазначені в письмовому запереченні, який містяться в матеріалах справи. Вважає, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами та не порушував прав позивача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Судом встановлено, що з 29.01.2010 року позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 12.07.2001р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. Після призначення у 2010 році пенсії продовжував працювати в органах прокуратури, останній час на посаді посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Львівської області.

З 01.04.2015 року ОСОБА_2 виплату вказаної вище пенсії відповідачем було припинено, з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

З діями відповідача по припиненню виплати пенсії позивач не погодилась, а тому звернулась до суду за захистом порушеного права на отримання пенсії. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року у справі № 462/2183/16-а , яке набрало законної сили, позов задоволено, зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відновити ОСОБА_2 виплату пенсії за вислугу років з 01.06.2015 року.

З 22.09.2016 року наказом прокурора Львівської області № 2070к від 22.09.2016 року ОСОБА_2 звільнена з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області та з органів прокуратури з 30 вересня 2016 року за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Однак у зв'язку з черговим підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесенням змін до деяких нормативно-правових актів» за зверненням ОСОБА_2 прокуратурою Львівської області видано довідку про заробітну плату від 30.09.2016 № 18/1315 для звернення в Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про перерахунок пенсії.

У зв'язку із чим позивач 07.10.2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії та довідки прокуратури Львівської області про заробітну плату від 30.09.2016 № 18/1315.

Однак, у перерахунку її відмовлено рішенням до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова від 12.10.2016 № 208 та повідомлено листом №11450/03-15 від 12.10.2016 року, про те, що відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995р. №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Також, відповідно до ч.13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995р. №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Крім цього, відповідно до частини 18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» вносились певні зміни.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 р. до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частина тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Зазначена правова позиція щодо застосування ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в часі повністю обґрунтовується наступними правовими нормами та нормативними актами.

Так, відповідно до частини 1 ст.58 Конституції України закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так само, зазначена вище правова позиція обґрунтовується рішеннями Конституційного Суду України (від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп 2008 та інші) постановами Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13) та від 17.12.2013 (справа №21-445а-13), що згідно зі статтею 244-2 КАС України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести судову практику у відповідність до рішень згаданого суду.

У цих рішеннях викладено розуміння сутності соціальних гарантій суддів, працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури і зазначено, що зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Ці рішення мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з пенсійними правовідносинами.

До того ж, звуження змісту та обсягу права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.ст.22,64 Конституції України - не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду від 05.08.2015 року(справа К/800/35887/15), від 07.08.2015 року(справа К/800/36259/15), від 18.08.2015 року(справа К/800/37429/15), від 07.09.2015 року(справа К/800/40007/15), ввід 07.09.2015 року(справа К/800/40196/15),від 27.01.2016 року (справа К/800/23512/14), від 28.01.2016 року (справа К/800/31554/15), від 28.01.2016 року (справа К/800/32220/15), від 11.03.2016 року(справа К/800/6395/16), від 24.03.2016 року(справа К/800/45200/16), та постановах Верховного Суду України від 10.12.2013р. (справа №21-348а13), від 17.12.2013р. (справа №21-445а13) та від 06.10.2015 року (справа №21-2432а15)

Таким чином, всі зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії у січні 2010 року, зокрема, щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії тощо не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії, а тільки при призначенні пенсії працівникам прокуратури.

В даному випадку нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995р. №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року), оскільки інших не існує.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 20.10.2011р. №3932-VI) при виборі правової норми, що підлягає до застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. При цьому, такий перерахунок дійсно має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто в розмірі 90% від заробітної плати.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. А внесені Законом №3668-VІ зміни до ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ч.ч.13, 18 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ, які змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали.

Оскільки редакція ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ із змінами, внесеними Законом України №3668-VІ, а також редакція Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-18 значно звужує зміст та обсяг прав пенсіонерів, яким пенсія була призначена раніше, зменшує розмір відсоткової ставки для нарахування пенсії, то перерахунок пенсії слід проводити відповідно до законодавства, яке було чинним на момент її призначення.

Тобто, Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львов зобов'язане було при вирішенні заяви позивача про перерахунок пенсії керуватись вимогами ст. 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та ст. 58 Конституції України про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів.

Доводи відповідача, про внесені зміни до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення пенсії суд до уваги не бере, оскільки відповідачем було застосовано нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії ( переглянутій) у 1996 році, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) у 1996 році, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення,її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення, тощо.

Таким чином право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлених Законами України (у тому числі діючим на час призначення пенсії Законом України «Про прокуратуру), є таким, що не підлягають звуженню або обмеженню.

Конституційний суд України, неодноразово розглядаючи проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і неприпустимості обмежень конституційного права на достатній життєвий рівень, сформулював правову позицію, відповідно до якої Конституція України й Закони України виділяють окрему категорію громадян, які вимагають певних гарантій з боку держави.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011 року.

Як вбачається із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Суду як джерело права.

Не приймаючи до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Качко проти України»(заява №63134/00), згідно якого органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, дії та рішення відповідача щодо відмови позивачу, у перерахунку її пенсії є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам Конституції України та Закону, а тому слід скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова від 12.10.2016 № 208 щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі заяви позивача, документів пенсійної справи, довідки прокуратури Львівської області від 30.09.2016 року № 18/1315 станом на 01.12.2015 року, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 р. №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року), виходячи з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку в розмірі 20817,96 грн., починаючи з 01.01.2016 року без обмеження максимального(граничного) розміру пенсії та розтермінування виплати, з урахуванням проведених раніше виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення із зазначення способу його здійснення та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази, та що представник відповідача у запереченні, відповідно до ст.71 КАС України не довів правомірність своїх дій, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги в цілому, у відповідності до положень ст. 94 КАС України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, слід покласти на відповідача шляхом їх стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 17-20, 72, 94, 158- 163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року), суд, -

постановив:

позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова стосовно відмови в проведенні перерахунку розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки прокуратури Львівської області від 30.09.2016 № 18/1315 про заробітну плату з розрахунку 90% від суми місячного заробітку.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова від 12.10.2016 № 208 щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2, виходячи з середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Львівської області від 30.09.2016 року № 18/1315 станом на 01.12.2015 року, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 р. №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на січень 2010 року), виходячи з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку в розмірі 20817,96 грн., починаючи з 01.01.2016 року без обмеження максимального(граничного) розміру пенсії та розтермінування виплати, з урахуванням проведених раніше виплат.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати - судовий збір в розмірі 551 гривню 20 копійок (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок).

Апеляційна скарга на постанову судді подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Дзеньдзюра С.М.