Постанова № 63137456, 24.11.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2190/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретаріЛитвинюк К.Б. за участі: представника позивача представника відповідачаОСОБА_3 Федючка В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Красилівської ОДПІ ГУ ДФС Летичівське відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №99984-13 та №99985-13 від 29.06.2016 року, яким ОСОБА_5 визначені суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у розмірі 40 546 грн. 00 коп. та 506 грн. 69 коп. відповідно.

В обґрунтування вимог позивач зазначає про те, що нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік є протиправним. На думку позивача, на підставі рішень органу місцевого самоврядування, які були прийняті у 2015 році, податковий орган мав право визначити податкові зобов'язання за 2016 рік, оскільки 2015 рік в контексті норм ПК України є роком, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін, тобто є плановим роком, тоді як 2016 рік є бюджетним періодом, за який і повинен був нараховуватись зазначений податок.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає. Надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки факт перебування у власності позивача об'єктів нерухомості площею 3 328,9 кв. м. та 41, 6 кв. м., які підлягають оподаткуванню відповідно до ст. 266 ПК України, є обставиною, що свідчить про обов'язок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, причому навіть у тому випадку, коли рішення щодо встановлення ставок зазначеного податку не приймалось органом місцевого самоврядування. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 29.06.2016 року Красилівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення №99984-13 та №99985-13, якими ОСОБА_5 за 2015 рік визначено суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 40 546 грн. 00 коп. та 506 грн. 69 коп. відповідно. Вважаючи податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року, запроваджено податок на майно, що відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України включає в себе податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно із п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п. п. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно із підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків. Пунктом 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Відповідно до п.п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України сільськими, селищними, міськими радами при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII ПК України для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується із закріпленим у п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципом стабільності системи оподаткування. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, у даному випадку бюджетним періодом, за який може стягуватись вказаний податок, є наступний 2016 рік, а не плановий 2015 рік, коли приймались відповідні рішення про встановлення ставок податку.

Судом встановлено, що рішенням 47 сесії Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 30.01.2015 №4 в м. Старокостянтинові встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено положення про зазначений податок. Однак, цим рішенням не були передбачені ставки та база оподаткування цим податком для фізичних осіб - власників нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Рішенням 50 сесії Старокосятянтинівської міської ради від 22.05.2015 року №9 "Про внесення змін в рішення 47 сесії міської ради від 30.01.2015 року №4" затверджені ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб. Пунктом 5 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки доповнене пп.5.4 - ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, а саме: будівлі готельні, офісні, торгівельні, для публічних виступів - 1% будівлі промисловості та склади - 0,25%, інші будівлі - 0,25%, господарські присадибні будівлі -0%.

Отже, база оподаткування об'єктів нерухомості та ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб - власників нерухомості, встановлені рішенням 50 сесії Старокосятянтинівської міської ради від 22.05.2015 року №9. При цьому, у зазначеному рішенні не був встановлений податковий період, за який підлягає стягненню вказаний податок, хоча такий повинен був обов'язково бути визначений.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що на підставі вищевказаних рішень органу місцевого самоврядування, які були прийняті у 2015 році, податковий орган мав право визначити податкові зобов'язання щодо сплати цього виду податку на наступний бюджетний період - 2016 рік, оскільки 2015 рік в контексті норм ПК України є роком, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін ( плановий період), тоді як 2016 рік є бюджетним періодом, за який і повинен був нараховуватись зазначений податок.

Аналогічну правову позицію висловив Виший адміністративний суд у постанові від 30.08.2016 року по справі №К/88/8077/16.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись 158 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Летичівського відділення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області від 29.06.2016 року №99984-13, яким ОСОБА_5 нараховане податкове зобов'язання у розмірі 40 546 грн. 00 коп. та від 29.06.2016 року №99985-13, яким ОСОБА_5 нараховане податкове зобов'язання у розмірі 506 грн. 69 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2016 року 16.00

Суддя/підпис/І.С. Козачок"Згідно з оригіналом" Суддя І.С. Козачок