Ухвала суду № 63134260, 01.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Київ К/800/23044/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Відділення реалізації нафтопродуктів по Запорізькій області (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, правонаступником якої на час розгляду справи є Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), від 02.10.2015 року № 00542100.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України) строки, а відтак і для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено порушення останнім встановлених ПК України строків сплати акцизного податку, у зв'язку з чим контролюючим органом, на підставі ст. 126 ПК України, правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суму грошового зобов'язання та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

02.03.2015 року позивачем сплачено 92107,00 грн. акцизного податку (платіжне доручення від 27.02.2015 року № 892). При цьому позивач зазначив код класифікації доходів бюджету 14040000 (а.с. 15).

03.03.2015 на рахунок позивача ГУДКСУ у Запорізькій області платіжним дорученням № 111262036 повернено грошові кошти із приміткою про необхідність уточнення реквізитів отримувача. У той же день, 03.03.2015 року позивач сплатив суму акцизного податку у розмірі 92107,00 грн. із зазначенням правильного коду класифікації доходів бюджету 14040001, що підтверджується платіжним дорученням № 924 (а.с. 15).

Посадовими особами відповідача у період з 02.11.2015 року по 06.11.2015 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за наданою податковою декларацією акцизного податку за січень 2015 року, передбаченого пп. 222.3.1 п. 222.3 ст. 223 ПК України, за результатами якої складено акт №0048/29/21/00135390 від 13.11.2015 року.

У висновках вказаного акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 222.3.1 п. 222.3 ст. 223 ПК України, а саме підприємством несвоєчасно сплачено суму акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за січень 2015 року у сумі 92107,00 грн., яка задекларована ПАТ «Укрнафта» в декларації акцизного податку за січень 2015 року за № 9019945571 від 20.02.2015 року, граничний термін сплати за вказаний податковий період - 02.03.2015 року (один день затримки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00542100 від 02.12.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів 9210,70 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 222.3.1 п.222.3 ст.222 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку перераховуються до бюджету суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем своєчасно подана декларація за січень 2015 року, у якій позивачем самостійно визначено грошове зобов'язання по сплаті акцизного податку у розмірі 92107,00 грн., граничний строк сплати якого припав на 02.03.2015 року.

Позивачем сплачено зазначене самостійно визначене грошове зобов'язання 02.03.2015 року згідно платіжного доручення від 27.02.2015 року № 892 на код класифікації доходів бюджету 14040000. Зазначені кошти були зараховані на єдиний казначейський рахунок, що не оспорюється сторонами.

03.03.2015 року на рахунок позивача ГУ ДКСУ у Запорізькій області повернено суму 92107,00 грн. у зв'язку з невірним зазначенням у платіжному дорученні коду класифікації доходів бюджету « 14040000» замість « 14040001». Того ж дня, 03.03.2015 року позивач сплатив суму акцизного податку у розмірі 92107,00 грн. із зазначенням правильного коду класифікації доходів бюджету « 14040001» (а.с. 15, 50).

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що здійснення позивачем помилки у визначені коду бюджетної класифікації під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування до нього штрафних (фінансових санкцій), передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Крім того, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений п. 57.1 ст. 57 ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного суду України від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те що помилкове визначення позивачем коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначені ПК України строки, а відтак і для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 808/486/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко