Ухвала суду № 63134258, 01.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року м. Київ К/800/12788/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Кіно» до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Кіно» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера Кіно» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці (далі - відповідач) від 07.06.2012 року № 155, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 72 455,04 грн., в т.ч. основний платіж - 57 964,03 грн. та штрафні санкції - 14 491,01 грн., від 07.06.2012 року № 156, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 159 401,09 грн., в т.ч. основний платіж - 127 520,87 грн. та штрафні санкції - 31 880,22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідачем було доведено факт заниження Товариством митної вартості товарів, імпортованих на територію України, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Київська регіональна митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Київською регіональною митницею було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання Товариством законодавства України з питань митної справи, за підсумками якої складено акт від 10.05.2012 року № н/40/12/100000000/35911075.

У ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем ст. 267 Митного кодексу України та ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість», яке з позиції митного органу полягало у декларуванні позивачем недостовірних даних щодо митної вартості товару «Атракціони для дітей та дорослих: інформаційно-розважальний модуль ИРМ-Т1», що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів та, відповідно, заниження податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України, на суму 57 964,03 грн. та з податку на додану вартість на суму 127 520,87 грн.

На підставі акта перевірки та вказаних висновків Київська регіональна митниця прийняла оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які за результатами адміністративного оскарження були залишені без змін.

Так, відповідно до п. 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб (ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів i подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Митного кодексу митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, чинного на час виникнення спірних правовідносин, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом шляхом проведення перевірок, у тому числі невиїзних документальних, системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

Згідно з Порядком проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71, невиїзна документальна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Пунктом 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п. 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп. 54.3.6 п 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що у разі якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, проте у разі якщо митний орган не визначав митну вартість товару, а така вартість була визначена платником податку самостійно, то митний орган вправі здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, виробником товару «Інформаційно-розважальний модуль ИРМ-Т1», який був імпортований на територію України позивачем, є ЗАТ «Транзас Новые Технологии» (Російська Федерація). Згідно з рахунком-фактурою від 11.12.2009 року №14 до договору від 27.11.2009 року №09/029 ЗАТ «Транзас Новые Технологии» (Російська Федерація) виступило відправником вищезазначеного товару для замовника «Flowermont Ltd» (Кіпр). У свою чергу, компанія «Flowermont Ltd» (Кіпр) виступила відправником зазначеного товару за договором поставки, укладеним з компанією «Victoria Alliance Ltd» (Велика Британія), одержувачем вантажу за дорученням компанії «Flowermont Ltd» (Кіпр) виступала компанія «MMD Serviss Ltd» (Латвія), яка у подальшому, за дорученням компанії «Flowermont Ltd», відправила вказаний товар ТОВ «Сфера Кіно» (позивачу).

ЗАТ «Транзас Новые Технологии» (Російська Федерація) здійснило митне оформлення товару «Інформаційно-розважальний модуль ИРМ-Т1» за вантажною митною декларацією від 18.12.2009 року ЕК-1 №10210140/181209/0031345 та задекларувало фактурну вартість товару у сумі 70 000,00 євро.

Відповідно до листа митних органів Латвійської Республіки від 10.05.2010 року, компанія «MMD Serviss Ltd» (Латвія) отримала товар «Інформаційно-розважальний модуль ИРМ-Т1» на підставі транзитної декларації від 21.12.2009 року Т1 №09ЕЕ4700ЕЕN0843093 за фактурною вартістю 70 000,00 євро та за дорученням компанії «Flowermont Ltd» (Кіпр) здійснила відправку цього вантажу позивачу згідно інвойсу від 09 грудня 2009 року №01/12 за фактурною вартістю 10 000,00 доларів США.

Згідно інформації Санкт-Петербурзької митниці від 05.02.2010 року собівартість товару «Інформаційно-розважальний модуль ИРМ-Т1» становить 3 155 145,00 рублів.

Таким чином, враховуючи, що Київською регіональною митницею було встановлено інформацію щодо країни походження товару, а також щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товару, ввезених на митну територію України, та які фактично відрізняються від самостійно задекларованих позивачем під час митного оформлення, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, про порушення Товариством ст. 267 Митного кодексу України та про правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Кіно» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі № 2а-10618/12/26070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М.Шипуліна