Постанова № 63134191, 30.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.11.2016 справа №913/521/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1Л ОСОБА_2,ОСОБА_3при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача від ВДВС розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 (довіреність №14-94 від 18.04.2014р.) не зявився ОСОБА_6 (довіреність №20-22/626 від 30.12.2015р.) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м. Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського судуЛуганської областівід01.11.16 р.у справі за скаргою на дії №913/521/16 (суддя Корнієнко В.В.) Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м. Сєвєродонецьк,Луганської області відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київза позовом до про Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м .ОСОБА_4 Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль, м. Сєвєродонецьк, Луганської області стягнення 235799684,20 грн. ВСТАНОВИВ:

ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (боржник) звернулось до господарського суду Луганської області із скаргою від 17.08.2016 № 06/05-229 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ВДВС) по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 05.07.2016 № 913/521/16, виданого на виконання рішення господарського суду Луганської області від 22.06.2016 по справі № 913/521/16, яким з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти в сумі 131 924 156 45 грн.

Заявник у скарзі вказував, що на його адресу 16.08.2016 надійшла постанова ВДВС від 09.08.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Боржник вважав арешт свого майна незаконним з наступних підстав:

- ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 по справі № 913/40/13-г відносно боржника порушено справу про банкрутство;

- до часу отримання постанови про арешт, постанова про відкриття виконавчого провадження йому не надходила;

- про наявність виконавчого провадження, в якому він є боржником, останній дізнався отримавши постанову про арешт, що позбавило його права на самостійне виконання рішення у встановлений законом строк, та позбавило його можливості своєчасно повідомити державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження (про порушення відносно нього справи про банкрутство);

Боржник зазначав, що виконавче провадження підлягало обовязковому зупиненню на підстав п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з порушенням господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

В прохальній частині скарги заявник просив:

1. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинені з проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51897087, а саме: щодо накладення арешту на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2016 року.

2. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2016 року.

Відділ ДВС проти скарги заперечував посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Вказував, що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.11.2016 року у справі № 913/521/16 у задоволенні скарги відмовлено.

ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» подана апеляційна скарга на ухвалу суду, у якій заявник просить її скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування скарги, апелянт, зокрема, посилається на те, що господарським судом не досліджено поняття мораторію та не врахована позиція Верховного суду с цього приводу, викладена у постанові Пленуму від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство».

Дослідивши матеріали справи, пояснення учасників спору, які зявились в судове засідання, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Для задоволення скарги необхідно встановити факти порушення посадовими особами державної виконавчої служби вимог законодавства, яке регулює виконавче провадження.

Частинами 1 та 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин було визначено:

1. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

2. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

На підставі заяви стягувача (позивача по справі) від 25.07.2016 № 14/2-1406В (а.с. 163-165) постановою відділу ДВС від 09.08.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Луганської області від 05.07.2016 № 913/521/16.

Також на підставі вказаної заяви стягувача та положень ст. 25 Закону відділом ДВС одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження 09.08.2016 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 відносно заявника скарги порушено справу № 913/40/13-г про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 18.10.2016 по справі № 913/40/13-г справа розглядається за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 30.06.1999 № 784-XIV.

Справа про банкрутство знаходиться на стадії процедури розпорядження майном (а.с.180-182).

Згідно ст. 1 вказаного Закону в редакції, яка діяла на час введення мораторію, мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 12 зазначеного Закону було встановлено, що в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Строк виконання зобовязань боржника (по оплаті природного газу позивачу по справі) настав у 2015 та 2016 роках, про що вказано у рішенні господарського суду від 22.06.2016 по справі № 913/521/16, на виконання якого видано наказ від 05.07.2016 № 913/521/16.

Тобто строк виконання зобовязань боржника настав після порушення відносно нього справи про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вказані зобовязання.

Відповідно, у спорі, що розглядається, виконавче провадження не підлягає зупиненню, не зважаючи на те, що відносно боржника порушено справу про банкрутство.

Враховуючи викладене, колегія судді погоджується з висновком господарського суду про те, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника оскаржуваною постановою, не суперечило вимогам діючого на час здійснення виконавчих дій законодавства.

Доводи заявника про те, що він дізнався про свій статус боржника у виконавчому провадженні лише з постанови про арешт свого майна, що позбавило його права на самостійне виконання рішення у встановлений законом строк, та позбавило його можливості своєчасно повідомити державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, правомірно не прийняті господарським судом до уваги як такі, що не відповідають матеріалам справи. Оспорювані постанови правомірно винесені однією датою, а обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, відсутні.

Враховуючи викладене а також те, що у спорі, що розглядається, застосовуються положення Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли на час порушення справи про банкрутство боржника, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.33.34,99, 102-103, 105-106, 121-2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Луганської області від 01.11.2016 року у справі № 913/521/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя:О.Л. Агапов

Судді:Н.В. Будко

ОСОБА_3