Рішення № 63134133, 29.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.11.2016 Справа № 905/2731/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного виробничого підприємства «Насосенергопром»до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»простягнення 75 060,13 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністювід відповідачане зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного виробничого підприємства «Насосенергопром» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» заборгованості з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат за договорами поставки у розмірі 75060,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобовязання за Договором №15/580 поставки від 13.05.2009 та Договором №15/1061 поставки від 04.09.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого згідно видаткових накладних №РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013 товару, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не були передані відповідачу усі документи, які передбачені п. 6.1 договору, що, на думку відповідача, свідчить про ненастання факту поставки продукції, а тому зобовязання відповідача по оплаті даного товару не настало. Крім того, відповідач зазначає, що надана позивачем ОСОБА_2 №1 від 04.09.2013 до договору №15/1067 від 04.09.2013, а не до спірного Договору №15/1061 від 04.09.2013. Надана позивачем видаткова накладна№РН-2035 від 04.11.2013 не підписана відповідачем. Також відповідач вказує на те, що у видаткових накладних №РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013 зазначено про поставку товар, який не було погоджено сторонами за умовами Договорів №15/580 від 13.05.2009 та №15/1067 від 04.09.2013.

28.11.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

13.05.2009 між Приватним виробничим підприємством «Насосенергопром» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір №15/580 поставки (далі - Договір-1).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався у відповідності з умовами даного договору прийняти цей товар і оплатити його (п.1.1 Договору-1).

Згідно з п. 1.2 Договору-1 найменування, номенклатура, кількість, якість і інші характеристики продукції, її ціна, строки і умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невідємними частинами даного Договору.

19.03.2012 між сторонами підписана ОСОБА_2 №3 до Договору-1, у якій сторони погодили поставку товару агрегат насосний ЭЦВ 10-65-90нрк у кількості 2 шт. на суму 25600,00 грн.

Будь-яких інших специфікацій до даного Договору сторонами не надано.

Орієнтовна сума Договору на момент укладення складає 300000,00 грн з ПДВ. Загальна сума Договору є змінюваною величиною і складається з сум усіх специфікацій, оформлених до даного Договору (п. 2.2 Договору-1).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 (п. 14.2 Договору-1).

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання вимог Договору-1 поставив відповідачу товар на суму 26500,00 грн, відповідач оплату отриманого товару здійснив не у повному розмірі, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість товару за видатковою накладною №РН-641 від 11.05.2012 в сумі 17214,98 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно видаткової накладної №РН-641 від 11.05.2012 позивач поставив відповідачу товар насос циркулярний Pedrollo на суму 26500,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №РН-641 від 11.05.2012, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній скріпленим печаткою підприємства-відповідача.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності за видатковою накладною №РН-641 від 11.05.2012 на суму 26500,00 грн.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить усі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення зобовязань, є зокрема, договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт вчинення сторонами правочину та здійснення поставки позивачем і отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної №РН-641 від 11.05.2012 на суму 26500,00 грн.

Судом не приймається твердження позивача, що товар за вказаною видатковою накладною поставлявся на виконання Договору-1, оскільки специфікації до вказаного Договору-1, якою між сторонами погоджено поставку товару за найменуванням, у кількості та на суму, яка зазначена у даній накладній, суду не надано, а умовами Договору-1 визначено, що найменування, номенклатура, кількість, якість і інші характеристики продукції, її ціна, строки і умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невідємними частинами даного Договору (п. 1.2 Договору-1).

Крім того, 04.09.2013 між Приватним виробничим підприємством «Насосенергопром» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір № 15/1061 поставки (далі - Договір-2).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна ціна, виробник якої визначені сторонами в ОСОБА_2, які є невідємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору-2).

Орієнтовна сума Договору на момент укладення складає 100000,00 грн, без ПДВ, ПДВ - 200000,00 грн, всього з ПДВ - 1200000,00 грн. Загальна сума Договору є змінюваною величиною і складається з сум усіх специфікацій, оформлених до даного Договору (п. 2.2 Договору).

Строк дії Договору-2 до 31.12.2014 (п. 13.2 Договору-2)

04.09.2013 між позивачем та відповідачем підписано ОСОБА_2 №1 до Договору №15/1067, у якій погоджено поставку товару на суму 13999,99 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що сторонами підписано ОСОБА_2 №1 від 04.11.2013 до договору №15/1067 від 04.09.2013, а не до договору №15/1061 від 04.09.2013, вказаного позивачем в позовній заяві.

Позивач у поясненнях по справі зазначає, що договору №15/1067 від 04.09.2013 взагалі не існує, натомість у сторін існують договірні зобовязання по договору №15/1061 від 04.09.2013, який підписаний обома сторонами, жодних документів, які б підтвердили існування договору №15/1067 від 04.09.2013 відповідачем не надано.

В матеріалах справи міститься оригінал договору №15/1061 від 04.09.2013, який укладено у простій письмовій формі, без розбіжностей та зауважень, підписано з боку позивача директором ОСОБА_3, з боку відповідача - генеральним директором ОСОБА_4, скріплено печатками позивача та відповідача.

Крім того, в судовому засіданні 15.11.2016 представником відповідача було надано суду для огляду оригінал договору №15/1061 від 04.09.2013, з якого вбачалось виправлення номеру договору чорною ручкою на №15/1067.

Наданий відповідачем примірник Договору підписано з боку позивача директором ОСОБА_3, з боку відповідача - генеральним директором ОСОБА_4, скріплено печатками позивача та відповідача.

Також судом встановлено, що на оригіналі договору №15/1061 від 04.09.2013, наданому позивачем, та на примірнику оригіналу договору, наданого відповідачем, а також на ОСОБА_2 №1 від 04.09.2013 до договору №15/1067 від 04.09.2013 на кожному аркуші зазначені однакові номери бланків аркушів «513296».

Дослідивши надані сторонами примірники договору №15/1061 від 04.09.2013 та договору №15/1067 (з виправленим номером), судом встановлено, що вони є ідентичними.

Таким чином, договір №15/1061 від 04.09.2013 та договір №15/1067 від 04.09.2013, наданий відповідачем, є одним і тим самим договором.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що між сторонами існують договірні зобовязання за договором №15/1061 від 04.09.2013, а зазначений у ОСОБА_2 №1 від 04.09.2013 договір №15/1067 від 04.09.2013, суд розцінює, як технічну описку.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання вимог Договору-2 поставив відповідачу товар на суму 14000,00 грн, відповідач оплату отриманого товару не здійснив, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість товару за видатковою накладною №РН-2035 від 04.11.2013 в сумі 14000,00грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

У ОСОБА_2 №1 від 04.09.2013 до Договору-2 сторонами погоджено поставку товару насос ЭЦВ 10-63-110 нкр, 1шт. на суму 13999,99 грн.

Відповідачем виписано довіреність №2560 від 29.10.2013, якою уповноважено представника ОСОБА_5 на отримання насосу ЭЦВ 10-63-110 нкр від позивача.

Також судом встановлено, що в подальшому згідно видаткової накладної № РН-2035 від 04.11.2013 позивачем було поставлено відповідачу насос ЭЦВ 10-65-110 нкр на суму 14000,00 грн. На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано податкову накладну №2035 від 04.11.2013.

Як пояснив позивач, у звязку з відсутністю у позивача станом на момент поставки насосу ЭЦВ 10-63-110 нкр, сторони дійшли згоди про поставку аналогічного насосу ЭЦВ 10-65-110 нкр.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній.

Посилання відповідача на те, що вказана видаткова не підписана відповідачем судом відхиляється, оскільки, позивачем в судовому засіданні 29.11.2016 надано належним чином засвідчену копію видаткової накладної №РН-2035 від 04.11.2013 на суму 14000,00 грн, на якій міститься підпис представника відповідача ОСОБА_5 за дов. №2560 від 29.10.2013.

Відповідачем прийнято товар за видатковою накладною №РН-2035 від 04.11.2013 без жодних зауважень чи заперечень, у тому числі стосовно номенклатури, асортименту, якісних характеристик, іншого відповідачем не доведено.

Доказів звернення до позивача з претензіями про невідповідність поставленого товару погодженому асортименту, або про необхідність повернення чи заміни вказаного насосу відповідачем не надано.

Крім того, 28.11.2016 до суду від відповідача надійшов акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.11.2016 за період з 01.05.2009 по 31.10.2016, в якому відповідачем відображено отримання від позивача товару (насос) за видатковою накладною №РН-2035 від 04.11.2013 та наявність заборгованості перед позивачем за вказаною накладною.

Вказаний акт звірки підписаний генеральним директором відповідача, головним бухгалтером, фінансистом та бухгалтером і скріплений печаткою підприємства-відповідача.

Враховуючи, що умовами Договору-2 та ОСОБА_2 до нього не було погоджено поставку насосу ЭЦВ 10-65-110 нкр на суму 14000,00 грн, суд прийшов до висновку, що поставка вказаного товару була здійснена не в рамках Договору-2, а у спрощений спосіб шляхом вчинення сторонами правочину та здійснення поставки згідно видаткової накладної №РН-2035 від 04.11.2013 на суму 14000,00 грн.

При цьому суд відзначає, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Таким чином, в даній справі підставою позовних вимог є факт поставки товару на підставі договорів, укладених у певній формі, і до предмету доказування входить як доказування факту укладення сторонами письмового договору у певній формі, так і факту здійснення поставки у певній кількості по певній ціні.

Позивач в позовній заяві та письмових поясненнях посилався як на обставини своїх вимог на факт здійснення поставки відповідачу певної кількості товару на певну суму, що в тому числі ним підтверджувалось посиланням на дані видаткових накладних№РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обовязок оплати товару отриманого за видатковою накладною №РН-641 від 11.05.2012 на суму 26500,00 грн та видатковою накладною №РН-2035 від 04.11.2013 у відповідача виник з дати отримання товару за правочинами поставки (видатковими накладними), внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобовязань та ст. 692 Цивільного кодексу України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання щодо здійснення повної та своєчасної оплати отриманого товару за видатковими накладними №РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013 виконав неналежним чином, за товар розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість у загальному розмірі 31214,98грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Оскільки судом встановлено, що товар видатковими накладними №РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013 було поставлено не на виконання умов Договору-1 та Договору-2, судом відхиляється посилання відповідача на те, що позивачем не були передані усі документи, які передбачені п. 7.1 Договору-1 та п. 6.1 Договору-2.

В акті звірки взаємних розрахунків станом на 24.11.2016 за період з 01.05.2009 по 31.10.2016, підписаному генеральним директором відповідача, головним бухгалтером, фінансистом та бухгалтером і скріпленим печаткою підприємства-відповідача, відповідач підтвердив існування заборгованості перед позивачем в загальній сумі 31214,99 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий згідно видаткових накладних №РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013 товар у розмірі 31214,98 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11419,38 грн, у тому числі, 6452,18 грн, нараховану на заборгованість за договором №15/580 поставки від 13.05.2009 згідно видаткової накладної №РН-641 від 11.05.2012 за період з 23.10.2013 по 09.10.2015 та 4967,20 грн, нараховану на заборгованість за договором №15/1061 поставки від 04.09.2013 згідно видаткової накладної №РН-2035 від 04.11.2013 за період з 10.12.2013 по 09.02.2015.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобовязання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобовязання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки судом встановлено, що на відносини щодо поставки товару згідно видаткових накладних №РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013 не розповсюджуються умови Договорів №15/580 від 13.05.2009 та №15/1061 від 04.09.2013, а умовами підписаних між позивачем та відповідачем видаткових накладних не встановлено відповідальності будь-якої зі сторін зобовязання у вигляді сплати неустойки (пені, штрафу) за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з оплати поставленого товару, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої на заборгованість за видатковими накладними №РН-641 від 11.05.2012 та №РН-2035 від 04.11.2013, у розмірі 11419,38 грн задоволенню не підлягають.

Відповідачем подано клопотання, в якому він просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені.

Однак, оскільки судом встановлено факт недоведеності та необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені, то строк позовної давності застосовуватись не може.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2346,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 30079,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано індекси інфляції за липень, серпень, жовтень 2015 року та лютий 2016 року, які мають невідємне значення.

За здійсненим судом перерахунком розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 28016,72 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у звязку з їх безпідставністю.

Перевіривши розрахунок 3% річних, в межах періоду нарахування визначеного позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано, що у 2016 році 366 днів.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведеного, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість у розмірі 17214,98 грн за видатковою накладною №РН-641 від 11.05.2012, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1325,26 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих на заборгованість у розмірі 17214,98 грн, задоволенню не підлягають, у звязку з їх безпідставністю.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних, нарахованих на заборгованість у розмірі 14000,00 грн за видатковою накладною №РН-2035 від 04.11.2013, в межах періоду нарахування визначеного позивачем, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1020,66 грн, нарахованих на заборгованість за видатковою накладною №РН-2035 від 04.11.2013, підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Приватного виробничого підприємства «Насосенергопром» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, 227А, ідентифікаційний код 22167290) заборгованість у розмірі 31214 (тридцять одна тисяча двісті чотирнадцять) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 2345 (дві тисячі триста сорок пять) грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 28016 (двадцять вісім тисяч шістнадцять) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 1130 (одна тисяча сто тридцять) грн 51 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.12.2016

Суддя М.В. Сажнева