Рішення № 63133580, 28.11.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2016 року Справа № 913/1167/16

Провадження №26/913/1167/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 133362,41 грн

Cуддя Масловський С.В.;

У засіданні брали участь:

від позивача: Приблуда Є.В., представник за довіреністю б/н від 07.11.2016;

від відповідача: представник не прибув.

В судовому засіданні 28.11.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.10.2016 ТОВ "INTER CARS UKRAINE" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поставки № U11522 від 26.04.2016 у сумі 133362,41 грн, з яких 118481,07 грн - основний борг, 4758,66 грн - 15% річних, 10122,68 грн - пеня, а також 2001,00 грн - витрати по сплаті судового збору.

25.10.2016 ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 14.11.2016, ухвалою від 14.11.2016 відкладено на 28.11.2016.

28.11.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, не надав суду відзив на позовну заяву, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

26.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE", як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Позитив" - третя сторона, укладено договір поставки №U11522. Умовами договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується, використовуючи послуги Третьої сторони (яка є комерційним посередником, тобто надає послуги (сприяє) в укладенні Постачальником угод поставки; просуває від імені Постачальника товар; узгоджує та оформлює партії поставки, комплектує та відповідає за їх доставку), передати на замовлення та у встановлений строк Покупцю запасні частини до автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо (далі - товар) окремими партіями в асортименті (номенклатурі), за цінами та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід'ємну частину, а Покупець зобов'язується приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його (п.1.1.). Ціна договору складається із сумарної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних (п.1.2.). Для одержання партії товару Покупець за допомогою Третьої сторони на підставі діючих реєстрів цін Постачальника, які відображаються у каталозі ІС- каtalog на сайті Постачальника wwvv.intercars.com.ua. оформлює замовлення. Доступ до каталогу та форми замовлення надаються Покупцю після підписання Договору та внесення необхідних для його виконання даних у "картку покупця" (п.3.1.) Третя сторона з урахуванням товарних позицій, які є на складах Постачальника і можуть бути доставлені Покупцю не пізніше 5 робочих днів, від імені Постачальника: підтверджує замовлення, надсилає Покупщо рахунок на оплату, оформлює видаткову накладну на партію товару, яка готується до відправки (п.3.2.). Покупец за визначеною законодавством формою розрахунків оплачує повну ціну товару на умовах або: попередньої оплати - відповідно до оформленого Третьою стороною рахунка Постачальника, при цьому перебіг строку поставки починається з наступного після надходження суми передплати на банківський рахунок Постачальника дня; відстрочення платежу - протягом 14 календарних днів після приймання такої партії від Постачальника (від дня підписання Покупцем накладної Постачальника). У разі збільшення курсу євро на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день Постачальник може в односторньому порядку скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, що негайно відображається у "картці покупця" (п.п. 5.,5.1.,5.1.1.,5.1.2.). За порушення умов договору сторони несуть взаємну відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Сторона винна в порушені умов договору, в повному обсязі відшкодовує потерпілій стороні завданні та документально підтвердженні збитки (п.10.1.). Покупець у разі несвоєчасної оплати товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч.5 ст694 ЦК України) на прострочену суму в розмірі 15 % річних (п.10.6).

Відповідно до накладних, а саме:

- №UAUJO_160024811 від 25.05.2016 на суму 29426,05 грн, строк оплати до 24.06.2016;

- №UAUJO_160024779 від 25.05.2016 на суму 29064,17 грн, строк оплати до 24.06.2016;

- №UAUJO_160024780 від 25.05.2016 на суму 30284,06 грн, строк оплати до 24.06.2016;

- №UAUJO_160024781 від 25.05.2016 на суму 29707,09 грн, строк оплати до 24.06.2016;

загальна вартість поставленої позивачем та прийнятого відповідачем товару складає 118481,37 грн. Строк оплати товару, згідно накладних до 24.06.2016. Вищезазначені накладні підписані повноважними представниками позивача (постачальника), відповідача (споживача) та посвідчені печаткою відповідача (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 673 Цивільного кодексу України Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору поставки №U11522 від 26.04.2016 був поставлений товар на загальну суму 118481,37 грн, який відповідачем, як покупцем, був прийнятий, що підтверджується накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без будь - яких претензій та зауважень. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті товару, відповідно до зазначеного строку в накладній (сплатити до 24.06.2016) - не виконав.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань згідно договору поставки №U11522 від 26.04.2016, щодо оплати поставленого йому позивачем товару - не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №U11522 від 26.04.2016, складає 118481,37 грн, але враховуючи те, що суд розглядає справу в межах заявленої суми, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 118481,07 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності до п.10.6 договору - пеню в розмірі 10122,68 грн, на підставі ч.5. ст.694 Цивільного кодексу України та п.10.6 договору - 15% річник (проценти за користування чужими коштами) в розмірі 4758,66 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.7. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.20106 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Відповідно до п.п.6.1.,6.2. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.20106 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 15% річних (проценти за користування чужими коштами) за період з 25.06.2016 по 30.09.2016 в сумі 4758,66 грн та встановлено математичні помилки. Суд наводить власний розрахунок.

%Граничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКіл-ть днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.15% 23.06.2016 30.09.2016 99 118481,07 4807,23(Розрахунок відсотків річних здійснюється за формулою:

118481,07(сума заборгованості) х 15 (відсоток річних зазначений в договорі) х 99 (кількість днів прострочки) : 366 (кількість днів в 2016 році) : 100 = 4807,23).

За розрахунками суду розмір 15% річних (проценти за користування чужими коштами) за період з 25.06.2016 по 30.09.2016 складає: 4807,22 грн. Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягає заявлена позивачем сума, а саме 4758,66 грн.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені за період з 25.06.2016 по 30.09.2016 в сумі 10122,68 грн та встановлено математичні помилки. За розрахунками суду розмір пені складає: 10112,97 грн

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ23.06.201630.09.201699118481,0710112.97(Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х РП х Д: 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений в договорі, Д - кількість днів прострочення).

За таких обставин вимога позивача по стягнення з відповідача пені за період з 25.06.2016 по 30.09.2016 підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 10112.97 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: основна заборгованість в розмірі 118481,07 грн, 15% річних (проценти за користування чужими коштами) у розмірі 4758,66 грн, пеня в розмірі 10112,97 грн.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2000,81 грн.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: 91047, АДРЕСА_1,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (код ЄДРПОУ 30865632, місцезнаходження: 29009, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Толстого, буд.1/1) основну заборгованість в розмірі 118481 (сто вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 07 коп., 15% річних у розмірі 4758 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят вісім) 66 коп., пеня в розмірі 10112 (десять тисяч сто дванадцять) грн 97 коп., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 81 коп.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2016.

Суддя С.В. Масловський