Постанова № 63133098, 30.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2016 р. Справа № 804/16397/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

1) визнати неправомірним наказ № 357 від 22.10.2013 року про проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5;

2) визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 06.12.2013 року.

Ці позовні вимоги вже були предметом судового розгляду. Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року по справі №804/1056/14 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовлено. Постанову суду мотивовано тим, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, а отже позивач повинен був його відобразити у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб і самостійно сплатити податок з цього доходу.

Втім, не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_5 оскаржував його в апеляційному порядку. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Згодом позивач оскаржив в касаційному порядку рішення апеляційного суду, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року, № К/800/63035/14, касаційну скаргу ОСОБА_5 було задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що анульована сума податкового боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що відповідно зумовлює настання для позивача різних правових наслідків.

Відтак, з огляду на заявлені позовні вимоги, ОСОБА_5 обґрунтував їх тим, що відповідачем протиправно винесено наказ №357 від 22.10.2013 року, за яким проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємця та прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення. В ході перевірки встановлено, що протягом 2012 року позивач отримував дохід у вигляді додаткового блага, з якого при нарахуванні не було утримано податок на доходи фізичних осіб. На думку позивача, оспорюваний наказ на проведення перевірки не відповідає акту про проведення перевірки, та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є безпідставним. Адже за поясненнями ОСОБА_5 ним було укладено цивільно-правові договори іпотеки та споживчого кредиту, за якими загальна сума його заборгованості спочатку перед банком АКІБ «УкрСиббанк», а після відступлення ним права вимоги - перед ТОВ «Кей-Колект» станом на 19.04.2012 року становила 1057595,00грн. Втім, товариство прийняло рішення про анулювання боргу позивача на визначених умовах, які були виконані боржником у повному обсязі. Водночас на підставі невірних даних ТОВ «Кей-Колект» листом від 03.09.2013 року за №075-11652 повідомило державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про наявність у позивача боргу у розмірі 738195,36грн., який і було анульовано. Щодо суми наявного у нього боргу, він зазначив, що йому незрозумілі суми, які були заявлені ТОВ «Кей-Колект» податковій інспекції як борг. Адже за рішеннями судів, сума його боргу складає саме 1009876,57грн. (борг по тілу кредиту 718188,14грн., відсотки за користування кредитом - 251141,70грн., пеня 40546,73грн.), а ТОВ «Кей-Колект» надало інформацію про наявність у нього боргу у загальному розмірі 1057595,00грн. Та як фізична особа-підприємець ОСОБА_5 надав до податкового органу декларацію, про що свідчить штамп податкового органу на примірнику декларації, тому сума у 170,00грн. є безпідставною. Звідси він вважає оскаржувані наказ та податкове повідомлення-рішення протиправними.

Представник позивача під час судового засідання підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та пояснив обставини справи таким чином, як про це вказано вище.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у повному обсязі та зазначив, що на підставі оспорюваного наказу податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_5, який протягом 2012 року отримував дохід у вигляді додаткового блага, проте з якого при нарахуванні не утримувався податок на доходи фізичних осіб, відповідна податкова декларація не подавалась. В ході перевірки було встановлено, що сума доходу як додаткового блага становить 738195,36грн., її не було оподатковано належним чином, не сплачено податок на доходи фізичних осіб, тому сума заниження податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік визначена податковим органом у розмірі - 125278,61грн. З урахуванням цього, відповідачем проведені розрахунки та винесено податкове повідомлення-рішення №0008411703 від 06.12.2013 року.

Заслухавши пояснення сторін, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на наступне.

Предметом доказування в цій адміністративній справі є встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи, та ними обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також встановлення правомірності/протиправності винесених податковим органом наказу № 357 від 22.10.2013 року про проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.12.2013 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.10.2013 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська прийнято оспорюваний наказ №357 «Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5».

Згідно тексту цього наказу, його винесено на підставі вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та у звязку із неподанням позивачем в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом.

Позивач не погодився із таким наказом та у позовній вимозі п.1 просить визнати неправомірним наказ № 357 від 22.10.2013 року про проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, що стосується обставин справи, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Крім того, на підставі п.70.17 ст.70 ПК України державний реєстр фізичних осіб - платників податків формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов'язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Як вбачається з відомостей листа ТОВ «Кей-Колект» від 03.09.2013 року за №075-11652 до заступника начальника ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, то товариство як податковий агент самостійно проінформувало податковий орган про те, що 19.02.2012 року ним було прийнято рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості ОСОБА_5 у сумі 92447,76 дол. США, що складає 738195,36грн. по курсу НБУ, який станом на 19.04.2012 року за курсом НБУ становив 798,5 грн. за 100 дол. США. На виконання вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України 19.04.2012 року про це та про необхідність нарахування та декларування податку на доходи фізичних осіб було повідомлено боржника.

Тому, з урахуванням наявної інформації від податкового агента, на виконання вищевказаних норм ПК України, податковою інспекцією було прийнято рішення про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки позивача, яке було оформлене оскаржуваним наказом від 22.10.2013 року за №357.

Також з акту перевірки та встановлених в ході перевірки порушень вбачається, що перевірку проведено стосовно фізичної особи ОСОБА_5 Так, як вже зазначалось вище, відповідачем було встановлено, що ОСОБА_5 не було подано податкову декларацію фізичної особи ОСОБА_5 за 2012 рік. Субєктний склад та предмет перевірки в оскаржуваному наказі №357 від 22.10.2013 року та акті перевірки №854/1703/НОМЕР_2 від 08.11.2013 року є тотожними та стосуються одного й того ж кола питань. Оскільки, згідно реєстраційного номеру облікової картки платника податків НОМЕР_2 зареєстровано ОСОБА_5 як фізичну особу і як фізичну особу-підприємця, тому зазначення відповідачем в назві наказу про перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, замість фізичної особи ОСОБА_5 не може бути підставою для визнання оскаржуваного наказу неправомірним. Тобто, суд не вбачає в діях відповідача щодо винесення оспорюваного наказу ознак протиправності, та у задоволенні позовної вимоги п.1 необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги, заявленої у п.2 позовних вимог, то суд зазначає наступне.

За результатами проведеної перевірки згідно акту від 08.11.2013 року №854/1703/НОМЕР_2 було встановлено, що позивач у ІІ кварталі 2012 року отримав доходи як фізична особа у вигляді додаткового блага від ТОВ «Кей-Колект» у сумі 738195,36грн. та утримався від сплати податку на доходи фізичних осіб, чим припустив порушення:

- пп.16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України в результаті неподання податкової декларації за період, що перевірявся, в тому числі за 2012 рік;

- абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 125278,61грн.

З урахуванням таких висновків, 06.12.2013 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008411703, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобовязання позивачу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами: за основним платежем в сумі 125278,61грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 31489,65грн.

05.11.2007 року між ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11246828000 в розмірі 95000 дол. США.

Також 05.11.2007 року між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 11246828000/1, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно квартиру: реєстраційний номер 16551098, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_6 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 05.11.2007 року за номером реєстру 6942.

У звязку з неналежним виконанням позивачем умов кредитного договору, 17.11.2011 року рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-1702/11 задоволено цивільний позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1009876,57грн., а 26.03.2012 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2011 року залишено без змін. Зазначені рішення судів набрали законної сили та у порядку ч.1 ст.72 КАС України приймаються судом до уваги. Слід зазначити також, що ними встановлений той факт, що за позивачем рахується борг за невиконання умов укладеного кредитного договору у загальному розмірі 95000 дол. США, що станом на 21.07.2011 року становить 1009876,57грн.

Листом 17.04.2012 року № 12-21/9288 кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» повідомив ОСОБА_5 про те, що 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, за яким ПАТ «УкрСиббанк» здійснив відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_3 від 05.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ «УкрСиббанк», на користь ТОВ «Кей-Колект».

30.03.2012 року ТОВ «Кей-Колект» листом №1589 повідомило ОСОБА_5, що у разі погашення ним своєї заборгованості за кредитним договором від 05.11.2007 року №11246828000 у розмірі 40000 дол. США, товариство анулює залишок заборгованості за вказаним договором. Та додатково вказало, що залишок заборгованості на 30.03.3012 року складає 131695,58 дол. США, а станом на 27.04.2012 року буде складати 132747,11 дол. США. Тобто, видається, що за самостійно прийнятим рішенням кредитор ТОВ «Кей-Колект» - вирішив анулювати залишок заборгованості позивача за кредитним договором №11246828000 від 05.11.2007 року, за умови, що позивач погасить борг у розмірі 40000 дол. США у період 30 календарних днів дійсності такої пропозиції.

Позивач прийняв її та 19.04.2012 року здійснив сплату кредиторської заборгованості у запропонованому розмірі. Це підтверджується копією квитанції № 49 від 19.04.2012 року на суму 40000 дол. США, що наявна в матеріалах справи.

Листом від 19.04.2012 року за №2077 кредитор повідомив приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про необхідність зняття заборони відчуження № 6948 з квартири за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 28, власником якої є ОСОБА_5 за договором іпотеки, у звязку із повним виконанням зобовязань по кредитному договору №11246828000 від 05.11.2007 року.

Також 19.04.2012 року листом за вих. № НОМЕР_4 «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_5 про анулювання боргу в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. В повідомленні ТОВ «Кей-Колект» зазначено про прийняття рішення про анулювання кредиторської заборгованості ОСОБА_5, яка станом на 19.04.2012 року становить 92447,76 дол. США, що складає 738195,36 грн. - по курсу НБУ станом на 19.04.2012 року.

Окремо ТОВ «Кей-Колект» у своєму листі звертає увагу ОСОБА_5 на те, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, анульована сума заборгованості є доходом ОСОБА_5, отриманим як додаткове благо, у звязку з чим позивачу необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації.

Із вказаним повідомленням від 19.04.2012 року за вих. № 2091 позивач був ознайомлений у квітні 2012 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_5 на повідомленні і зазначенням того, що він не має претензій до ТОВ «Кей-Колект». Втім, за поясненнями позивача такий підпис йому не належить та зауважив, що лист про повне виконання зобовязання по кредитному договору, направлений на адресу приватного нотаріуса має № 2077, а повідомлення про анулювання боргу - № 2091. Це повідомлення видане вже після того як ТОВ «Кей-Колект» визнав, що у позивача немає боргу, але якихось повідомлень про наявність боргу, нарахованих процентів та пені, товариство не надавало. Втім, такі твердження позивача є безпідставними та не підкріплені жодними доказами. Тим більше, як було зазначено вище, квитанцією про сплату 40000 дол. США ОСОБА_5 у добровільному порядку та у встановлений строк прийнято пропозицію та сплачено частку боргу згідно рішення про анулювання його наступної частини. Тому, зазначені твердження позивача з цього приводу не приймаються судом до уваги.

Водночас судом встановлено, що інформація стосовно суми нарахованого доходу у вигляді анульованого боргу ОСОБА_5 у розмірі 738195,36грн., відображена ТОВ «Кей-Колект» у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано за 2 кв.2012 року, про що свідчать Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. А щодо суми анульованої частини заборгованості, то суд зазначає, що така згідно повідомлення станом на 19.04.2012 року становить - 92447,76 дол. США, що за курсом НБУ у цей час становить 738195,36грн. Тобто, за рішенням кредитора це загальна сума кредитної заборгованості позивача за кредитними договорами і до її складу на розсуд кредитора увійшли: як тіло кредиту, так і відсотки та пеня. З приводу цього адміністративний суд зазначає, що не може втручатись у цивільно-правові відносини сторін за кредитним договором щодо розміру суми кредитної заборгованості.

Також з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2013 року ОСОБА_5 подано до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2012 рік, в якій визначено суму доходу за звітний (податковий) період відповідно до ст. 292 ПК України у розмірі 50000,00грн.

Однак, як було зясовано судом, податкова декларація про майновий стан і доходи платника податків з приводу декларування доходу, отриманого у вигляді додаткового блага ОСОБА_5 як фізичною особою до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за 2012 рік не надавалась, тобто податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік ОСОБА_5 як фізичною особою не сплачувався. Отже, хибними є і твердження позивача з приводу того, що ним вже подавалась декларація за 2012 рік із відображенням доходу у 50000,00грн., бо то була інша декларація, ніж та, за якою необхідно задекларувати дохід у вигляді додаткового блага, а саме: податкова декларація про майновий стан і доходи платника податків.

Відтак, за висновками акту перевірки було встановлено неподання такої податкової декларації за 2012 рік, у звязку із чим визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, у розмірі 125278,61грн.

За нормою Податкового кодексу України доходом з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.162.1.1, 162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України платниками податків є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Згідно пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. ОСОБА_6 кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

На підставі п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

У відповідності до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. ОСОБА_6 база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно п. 177.6 ст. 177 ПК України у разі, якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тож аналіз вищевикладених норм ПК України та обставин справи показує, що ОСОБА_5 дійсно отримав у 2012 році додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором ТОВ «Кей-Колект» за його самостійним рішенням, про що було належним чином повідомлено позивача, а саме: повідомленням про анулювання (прощення) боргу від 19.04.2012 року за вих. № 2091 під підпис.

Також, як було встановлено, товариство-кредитор включило суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку ОСОБА_5 та проінформувало його про необхідність самостійного декларування суми додаткового блага та сплати податку на доходи фізичних осіб. Втім, позивач як фізична особа не виконав свого обовязку та не подав до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію за 2012 рік. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази погашення кредитних зобовязань за укладеними кредитними договорами. А вищевказані рішення судів, що набрали законної сили, свідчать лише про неналежне виконання ним умов договорів. Тобто, пропозиція та рішення кредитора про анулювання (прощення) частнини боргу позивача, з урахуванням його згоди, свідчать про набуте додаткове благо ОСОБА_5 у розмірі анульованої (погашеної) частини боргу 738195,36грн. Ця сума була самостійно визначена кредитором, а саме: станом на 19.04.2012 року частина прощеного позивачу боргу становить 92447,76 дол. США, що складає 738195,36 грн., по курсу НБУ станом на 19.04.2012 року. Вище суд зазначав щодо врахування кредитором загальної суми боргу позивача за договором у дол. США із зазначенням за курсом НБУ у гривнях станом на 19.04.2012 року.

Слід зазначити, що Закон у пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України не визначає необхідність визначення судом, у разі спору, того з яких сум складається сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, та чи має значення для висновку про отримання платником податку додаткового блага обсяг понесених боржником за кредитним договором витрат.

Так, доходом платника податку, отриманим як додаткове благо, є сума боргу, анульованого кредитором за самостійним рішенням, та виключенням з цього правила є лише застереження щодо рішень кредитора, повязаних з процедурою банкрутства.

А обов'язок відображення боржником у річній податковій декларації доходу у вигляді суми анульованого кредитором боргу та відповідно його сплаті до бюджету виникає у разі повідомлення кредитором боржника про анулювання боргу, а також факт включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Тим більше, що на вимогу суду було надано повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу в порядку пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України із зазначенням загальної суми кредитної заборгованості станом на момент прийняття рішення - 19.04.2012 року, а також суми анульованої частини боргу, інформації про необхідність самостійного відображення у податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб суми додаткового блага та сплати податку.

Тому, з цього приводу доводи позивача щодо сум боргу та понесених витратах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Та винесене за результатами проведеної перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.12.2013 року правомірно відображає суму заниження податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 125278,61грн., із нарахованим штрафом у 25% суми визначеного податкового зобов'язання за п. 123.1 ст.1243 ПК України, з огляду на що у задоволенні позовної вимоги п.2 також слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, доводи позивача є хибними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому у задоволенні розглядуваного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складений 05.10.2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 05 жовтня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1