Рішення № 63131215, 22.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого-судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Ігнатьєву Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року та на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про поділ майна подружжя, стягнення грошових коштів,

№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/4803/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

в серпні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про визнання в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частку банківського вкладу згідно з договором №ДФ-115753-0403 від 23 вересня 2014 року в межах 210 000 грн. та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» грошових коштів в розмірі 210 000 грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що 23 вересня 2014 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 був укладений договір № ДФ-115753-0403 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків, за умовами якого банк приймає від клієнта на зберігання грошові кошти у сумі 28 423 долари США з 23 вересня 2014 року по 23 грудня 2014 року з нарахуванням 11,25% річних по вкладу.

Позивач стверджувала, що спірні грошові кошти не повернені ОСОБА_3, не зважаючи на закінчення терміну дії договору № ДФ-115753-0403.

Також позивач посилалася на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12 лютого 2015 року № 96 «Про віднесення ПАТ «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 лютого 2015 року № 29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 червня 2015 року № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» і призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 19 червня 2015 року розпочав виплату коштів вкладникам даного банку.

Позивач зазначала, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, тому грошові кошти, які містяться на рахунку ПАТ «Енергобанк» належать їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності та підлягають поділу в рівних частинах, однак відповідач ОСОБА_3 не визнає за нею право на 1/2 частину грошових коштів, а банк та Фонд грошові кошти їй не повернув.

Рішенням суду від 4 лютого 2016 року в позові відмовлено.

- 2 -

Ухвалою суду від 3 серпня 2016 року виправлено у рішенні описки.

Додатковим рішенням суду від 12 жовтня 2016 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів відмовлено.

У поданих апеляційних скаргах на рішення суду та на додаткове рішення суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача посилається на необґрунтованість рішення суду, так як воно не містить жодного висновку щодо заявлених позовних вимог про поділ майна подружжя.

Також представник позивача посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права при вирішенні питання про стягнення грошових коштів з банку, так як не існує норми чинного законодавства, яка б забороняла судам виносити рішення про зобов'язання банк виконати свої зобов'язання по договору вкладу.

Підставою для скасування додаткового рішення суду, представник позивача зазначає неправильне застосування судом норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційні скарги, пояснення представника ПАТ «Енергобанк», яка просила залишити рішення суду та додаткове рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга на рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 23 вересня 2014 року між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 був укладений договір № ДФ-115753-0403 про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків, за умовами якого банк приймає від клієнта на зберігання грошові кошти у сумі 28 423 долари США з 23 вересня 2014 року по 23 грудня 2014 року зі сплатою 11,25% річних.

23 вересня 2014р. на підставі меморіального ордеру ОСОБА_3 вніс на рахунок ПАТ «Енергобанк» 28 423 долари США, що було еквівалентно 384 453,16грн.

Відповідно до свідоцтва про одруження від 30 вересня 2000р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

9 червня 2015р. ОСОБА_3 повернуто 7 967,37 доларів США і станом на 26 жовтня 2015р. на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ «Енергобанк» обліковується 20 625,43 доларів США.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя, у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України, суд першої інстанції не навів жодного обґрунтування, у зв'язку із чим рішення суду в цій частині не може бути визнано законним і підлягає скасуванню.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_3 визнав, що грошові кошти, внесені ним у банк, є спільним майном подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбних договором.

- 3 -

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним, що грошові кошти, які обліковуються на розрахунковому рахунку на ім'я ОСОБА_3 є спільним майном подружжя ОСОБА_3, а за позивачем підлягає визнанню право власності на Ѕ частину вказаних грошових коштів у порядку поділу майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів з ПАТ «Енергобанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є стороною договору про строковий банківський вклад, а на час звернення позивача до суду у банку запроваджену ліквідаційну процедуру, що позбавляє можливості банк виконувати обов'язки по поверненню грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права та відповідає обставинам справи.

Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначено, що за договоромбанківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладуукладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Отже, на підставі вказаних норм матеріального права та умов укладеного сторонами договору, визначено, що банк має зобов'язання повернути вклад саме вкладнику, яким позивач не була.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що стороною договору про строковий банківський вклад був ОСОБА_3, який отримав частину вкладених грошових коштів 9 червня 2015р., проти чого не заперечувала позивач.

Постановою Правління Національного банку України від 12 лютого 2015р. № 96 «Про віднесення ПАТ «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних» та на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 12 лютого 2012р. у ПАТ «Енергобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації на період з 13 лютого 2015р. по 12 травня 2015р., яку продовжено до 11 червня 2015р.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 червня 2015р. було запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Енергобанк» з 12 червня 2015р.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

- 4 -

Частиною 6 ст. 36 Закону встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

На час звернення позивача до суду з даним позовом у ПАТ «Енергобанк» була введена тимчасова адміністрація, а тому спеціальним законом встановлений інший порядок повернення коштів за договорами, строк дії яких закінчився, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів з банку.

Твердження представника позивача у апеляційній скарзі про те, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» банк зобов'язаний сплатити грошові кошти, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказана норма не регулює правовідносини сторін, так як строк дії договору, який був укладений між банком та ОСОБА_3, закінчився ще 23 грудня 2014р.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, заявлених до ПАТ «Енергобанк», правильно застосував норми матеріального права, тому підстав для скасування додаткового рішення суду не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309,313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року задовольнити, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 лютого 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

У порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину грошових коштів, які обліковуються на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 у ПАТ «Енергобанк».

Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: