Рішення № 63129599, 23.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6583/16 Справа № 207/425/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Максюти Ж.І., Тамакулової В.О.,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпродзержинського міського управління юстиції, треті особи: Баглійський відділ Державної виконавчої служби міста Дніпродзержинськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Уманський міський відділ Державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 17.10.2014 року рішенням Баглійського районного суду по справі №207/4339/14-ц, яке набрало законної сили 28.10.2014 р., визнано право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4, в розмірі 1/2 (50%) та ОСОБА_3 в розмірі 1/2 (50%) на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в в місті Дніпродзержинську, яка була оцінена в 90000,00 грн. Однак, двічі звертаючись із заявами про проведення державної реєстрації їх права приватної спільної часткової власності на автозаправну станцію 03.03.2015 року та 18.01.2016 року позивачі отримували прийняті реєстраційною службою Дніпродзержинського міського управління юстиції рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10.03.2015р. під №19889748 та, відповідно, від 22.01.2016р. під №27896499 на підставі того, що зазначена служба в цивільній справі №207/4339/14-ц участі, як третя особа, не приймала. Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна в реєстрі зареєстроване обтяження №4895295 від 06.03.2014 р. заборона на нерухоме майно на підставі постанови №42342724, виданої04.03.2014 року Уманським відділом ДВС Уманського МРУЮ та арешт нерухомого майна№8644219 від 15.04.2009 р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМN №143751, виданої Баглійським відділом ДВС Дніпродзержинського МУЮ. При цьому, позивачі вказали, що зазначені в рішеннях про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень заборони відчуження обєкту нерухомого майна автозаправної станції, на момент подання заяв про реєстрацію прав власності на неї за позивачами, уже були скасовані судовими рішеннями. Тому, остаточно позивачі просили скасувати заборону на відчуження автозаправної станції, розташованої по вулиціДніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську, зареєстровану 06.03.2014 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна під №4895295; скасувати арешт на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в,в місті Дніпродзержинську, зареєстрований 15.04.2009 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна під № 8644219; зобовязати Уманський міський відділ Державної виконавчої служби Уманського міжрайонного управління юстиції виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис від 06.03.2014 р. під №4895295 про заборону на відчуження автозаправної станції, розташованої по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську; зобовязати Баглійський відділ Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис від 15.04.2009 р. під №8644219 про арешт автозаправної станції, розташованої по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську; зобовязати Дніпродзержинське міське управління юстиції зареєструвати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі 1/2 (50%) та ОСОБА_3 в розмірі 1/2 (50%) на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську і видати власникам відповідне свідоцтво.

Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено, скасовано заборону на відчуження автозаправної станції, розташованої по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області, зареєстровану 06.03.2014 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна під №4895295; скасовано арешт на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області, зареєстрований 15.04.2009 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна під №8644219; зобовязано Уманський міський відділ Державної виконавчої служби Уманського міжрайонного управління юстиції виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис від 06.03.2014 р. під №4895295 про заборону на відчуження автозаправної станції, розташованої по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області; зобовязано Баглійський відділ Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис від 15.04.2009 року під №8644219 про арешт автозаправної станції, розташованої по вул. Дніпропетровська, 2-в, в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області; зобовязано Дніпродзержинське міське управління юстиції зареєструвати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі 1/2 (50%) та ОСОБА_3, в розмірі 1/2 (50%) на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області і видати власникам відповідне свідоцтво.

Із апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_2, який не притягався до участі у справі, та, посилаючись на порушення зазначеним вище заочним рішенням його прав, грубе порушення норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що стверджується, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання повістки позивачем ОСОБА_4 17.11.2016 року (а.с. 122); телефонограмою, отриманою представником позивачів 17.11.2016 року, що діє на підставі належним чином засвідчених договорів про надання правової допомоги, ОСОБА_5 (а.с. 23, 24, 121).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що рішенням Баглійського районного суду від 17.10.2014 року по справі №207/4339/14-ц визнано право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі 1/2 (50%) та ОСОБА_3 в розмірі 1/2 (50%) на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську, яка була оцінена в 90000,00 грн. (а.с.10).

Додатковим рішенням Баглійського районного суду від 16.02.2015 року по справі №207/4339/14-ц зобовязано реєстраційну службу Дніпродзержинського міського управління юстиції провести державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинськуза субєктами: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.11).

ОСОБА_3 апеляційної інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року у цивільній справі №207/4339/14-ц (провадження 22-ц/774/4821/16) апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 жовтня 2014 року та додаткове рішення від 16 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу шляхом стягнення частини майна ТОВ «777», а саме автозаправної станції, розташованої по вул. Дніпропетровській, 2-В у м. Дніпродзержинську та визнання права приватної спільної часткової власності на автозаправну станцію відмовлено (а.с.95-97).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилено, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року залишено без змін, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.124).

Місцевим судом також було встановлено, що 03.03.2015 року та 18.01.2016 року позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звертались із заявами про проведення державної реєстрації їх права приватної спільної часткової власності на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську, однак, реєстраційною службою Дніпродзержинського міського управління юстиції були прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10.03.2015 року №19889748 та від 22.01.2016 року №27896499 у звязку з тим, що зазначена служба в цивільній справі №207/4339/14-ц участі, як третя особа, не приймала. Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна в реєстрі зареєстроване обтяження №4895295 від 06.03.2014 р. заборона на нерухоме майно на підставі постанови №42342724, виданої 04.03.2014 р. Уманським відділом ДВС Уманського МРУЮ та арешт нерухомого майна №8644219 від 15.04.2009 р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМN№143751 від 13.04.2009 року, виданої Баглійським відділом ДВС Дніпродзержинського МУЮ (а.с.12, 13).

ОСОБА_3 апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області знаходилась цивільна справа №705/7188/13-ц в межах якої було постановлено ухвалу від 31 січня 2014 року, якою заяву позивача ОСОБА_2 про заміну заходів забезпечення позову задоволено, ухвалено замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 грудня 2013 року, та вжито наступні заходи забезпечення позову: накладено заборону ОСОБА_6 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження (передачу в інший спосіб третім особам) належних йому корпоративних прав у ТОВ «777»; накладено заборону ОСОБА_6 здійснювати дії, спрямовані на відчуження належного ТОВ «777» майна, в тому числі автозаправної станції за адресою вул. Дніпропетровська, 2-В в місті Дніпродзержинську Баглійського району Дніпропетровської області, в цілому, та дії по передачі належних ТОВ «777» прав на це майно; накладено заборону ОСОБА_6 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 та дій щодо передачі квартири у користування третім особам, у тому числі дії щодо реєстрації будь-яких осіб у квартирі за адресою №25 по проспекту Леніна, 87 у м. Дніпродзержинськ, до вирішення справи по суті (а.с.47-48).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 лютого 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову, вжиті зазначеною вище ухвалою від 31 січня 2014 року відмовлено; 20 травня 2014 року апеляційним судом Черкаської області залишено без змін ухвалу від 17 лютого 2014 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.125-126).

В подальшому рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «777» про стягнення боргу - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 5522400,00 гривень згідно договору позики від 30 листопада 2005 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 300000,00 гривень згідно договору позики від 07 лютого 2009 року та договору поруки від 08 квітня 2009 року; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3441,00 гривень (а.с.50-51). Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження щодо оскарження зазначеного рішення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень (а.с.129).

Крім того, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.03.2009 року у справі №2-802\09 задоволено позов ОСОБА_8, в рахунок відшкодування боргу визнано за ОСОБА_8 чат ку у статутному фонді ТОВ «777» в розмірі 50% та майнові права на 50% автозаправної станції ТОВ «777» по вул.. Дніпропетровській, 2-в в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Саме у зв»язку з розглядом вказаних вище цивільних справ було накладено арешт та заборону на відчуження автозаправної станції ТОВ «777» по вул.. Дніпропетровській, 2-в в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення перешкод у праві користування та розпорядження своїм майном.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» судам роз'яснено, що відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Також у п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз'яснено, що відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (ст. 3 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження», у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року).

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що до участі у даній цивільній справі у встановленому законом порядку в якості співвідповідачів не залучено осіб, в інтересах яких було накладено арешт та заборонено відчуження майна автозаправної станції, що розташована по вул. Дніпропетровській, 2-В,у м. Дніпродзержинську, тобто позивачів у цивільних справах ОСОБА_8 (справа №2-802\09-ц) та ОСОБА_7 (справа №705/7188/13-ц), колегія дійшла висновкупро необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та відмову у задоволенні позовних вимог з даних правових підстав.

Колегія зауважує, що місцевим судом у даній справі грубо порушено норми процесуального права, оскільки позивачами, до винесення оскаржуваного судового рішення, були представлені суду письмові докази щодо наявності осіб, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7, в інтересах яких було накладено арешт та заборону на відчуження нерухомого майна (а.с.14-15, 16, 17), однак, всупереч вимогам ч. 4. ст. 10 ЦПК України щодо сприяння судом всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, суд першої інстанції не вирішив питання про залучення зазначених осіб до участі у справі, чим позбавив останніх можливості відстоювати свої права та законні інтереси.

Колегія звертає увагу, що рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 жовтня 2014 року та додаткове рішення того ж суду від 16 лютого 2015 року (цивільна справа №207/4339/14-ц), яким було, зокрема, визнано право власності за позивачами у даній справі на спірну автозаправну станцію, скасоване рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року, яке набрало законної сили. Отже, позивачами не представлено доказів наявності у них права власності на спірну автозаправну станцію та не доведено, що вони є належними позивачами за позовом, що розглядається.

На викладені обставини місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи та коло учасників процесу не встановив, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке не відповідає вимогам матеріального права, що призвело до порушення прав та законних інтересів , зокрема, апелянта ОСОБА_2.

Тому заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року про скасування арешту та заборони на відчуження автозаправної станції, зобовязання Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Уманського міжрайонного управління юстиції виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис від 06.03.2014 р. під №4895295 про заборону на відчуження автозаправної станції, розташованої по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області; зобовязання Баглійського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис від 15.04.2009 року під №8644219 про арешт автозаправної станції, розташованої по вул. Дніпропетровська, 2-в, в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області; зобовязання Дніпродзержинського міського управління юстиції зареєструвати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно право приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі 1/2 (50%) та ОСОБА_3, в розмірі 1/2 (50%) на автозаправну станцію, розташовану по вулиці Дніпропетровська, 2-в, в місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області і видати власникам відповідне свідоцтво - необхідно скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпродзержинського міського управління юстиції про зняття арешту з майна відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді