Ухвала суду № 63126890, 18.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10018/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого судді Леска В.В.

суддів Джуги С.Д., Кеміня М.П.

при секретарі Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

18 серпня 2015 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 з 21.03.2008 року працював у ПАТ «Закарпатгаз» на посаді майстра дільниці з газифікації ПАТ «Закарпатгаз». ОСОБА_3 із наказом №193-П від 21.05.2012 року ОСОБА_1 у звязку із реорганізацією підприємства було переведено на посаду майстра будівельно-монтажної дільниці. З метою забезпечення та збереження матеріальних цінностей та врегулювання відносин між товариством та працівником, що займає посаду безпосередньо повязану із збереженням ввірених йому матеріальних цінностей, 21.03.2005 року з ОСОБА_1 був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до наказу №42/П від 11.03.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади майстра будівельно-монтажної дільниці за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі наказу голови правління №107 від 08.04.2015 року було проведено ревізійну перевірку та інвентаризацію газових лічильників, які обліковуються на центральному складі, та перебувають у підзвіті в матеріальних осіб підприємства. За результатами проведеної перевірки встановлено, що у лютому 2013 року бухгалтерією товариства списано 12 лічильників, які рахувалися за ОСОБА_1, як за матеріально-відповідальною особою. Списання таких лічильників проводилося згідно актів за 25.06.2012 року, які були складені та передані до бухгалтерії ОСОБА_1. Ревізійною перевіркою встановлено, що програмні лічильники, вказані в актах від 25.06.2012 року вже були встановлені споживачами в 4 кварталі 2011 року та в 1 кварталі 2012 року.

За результатом перевірки первинної документації за 2011 2012 роки виявилося, що вказані акти на встановлення лічильників від 25.06.2012 року, складені та передані до бухгалтерії ОСОБА_1 дублюються. Таким чином, загальна сума нанесених збитків становить 10725,24грн..

Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку відшкодовувати заподіяну шкоду, позивач просив суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 10725,24 грн., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 243,60 грн..

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня 2016 року позовну заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків задоволено.

Ухвалено: «Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» (код за ЄДРПОУ 05448610), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 10725/сто сім тисяч двадцять пять/грн. 24 коп., а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 243/двісті сорок три/грн. 60 коп.».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26 вересня 2016 року виправлено описку в рішенні суду від 2 серпня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обовязків.

Вказано, що у вступній та резолютивній частинах рішення й резолютивній частині повного тексту рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня 2016 року допущено описку в сумі заподіяної матеріальної шкоди, що підлягає стягненню а саме: замість вірного 10725 (десять тисяч сімсот двадцять пять) грн. 24 коп. помилково зазначено 10725 (сто сім тисяч двадцять п'ять) грн. 24 коп..

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалене при неповно зясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, адвокат ОСОБА_2 в інтересах відповідача просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом не зясовано, чому акти, датовані 25 червня 2012 року, були здані в бухгалтерію тільки в лютому 2013 року, яка процедура приймання зазначених актів згідно внутрішніх інструкцій та розпоряджень, хто є відповідальним за перевірку відповідності зазначених актів вимогам бухгалтерського обліку, чи наявний на підприємстві журнал актів прийнятих робіт, чи взагалі наявна інша форма обліку і чому бухгалтерія при наявності інших актів допустила подвійне віднесення витрат і чи були при цьому порушення з боку посадових осіб, відповідальних за бухгалтерський облік на підприємстві, та не доведений факт фальсифікації актів і передачі їх до бухгалтерії саме ОСОБА_1.

В запереченні позивач просить відхилити апеляційну скаргу як необгрунтовану та безпідставну й залишити без змін рішення суду першої інстанції, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ревізійною перевіркою встановлено та належним чином підтверджено, що лічильники, вказані в актах від 25.06.2012 року вже були встановлені споживачам в 4 кварталі 2011 року та в 1 кварталі 2012 року, в подальшому фактична заміна лічильників у вказаних абонентів не проводилася, акти демонтажу лічильників та акти пуску, які б фіксували проведену ОСОБА_1 заміну лічильників відсутні. Дані факти було встановлено та підтверджено в судовому засіданні, тобто доведено, що відповідач, будучі матеріально-відповідальною особою, склав та передав до бухгалтерії позивача завідомо неправдиві акти, чим спричинив матеріальну шкоду в сумі 10725,24 грн.. Під час розгляду справи відповідачем жодним чином не спростовано факту складання, підписання та передачі ним бухгалтерії позивача сфальсифікованих актів, не заявлено відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а це, на думку позивача, підтверджує визнання відповідачем належності підписів на актах саме йому. Крім того, позивач вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок у відповідності з положеннями ст. ст. 130, 134 КЗпП про те, що відшкодування шкоди заподіяної підприємству провадиться незалежно від притягнення матеріально-відповідального працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії, якими заподіяна шкода.

Відповідач та його представник адвокат ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.

Представник ПАТ ГГ «Закарпатгаз» ОСОБА_4 просила відхилити апеляційну скаргу з підстав зазначених в запереченні і залишити без змін законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

ОСОБА_3 з пунктом 1 статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Статтею 1351 цього Кодексу передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 березня 2005 року працював у ПАТ «Закарпатгаз» на посаді майстра дільниці з газифікації ПАТ «Закарпатгаз», а наказом № 193-П від 21 травня 2012 року ОСОБА_1 у звязку із реорганізацією підприємства було переведено на посаду майстра будівельно монтажної дільниці.

З метою забезпечення та збереження матеріальних цінностей та врегулювання відносин між товариством та працівником, що займає посаду безпосередньо повязану із збереженням ввірених йому матеріальних цінностей, 21 березня 2005 року з ОСОБА_1 був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність.

Встановлено, що у відповідності до п. 1 Договору про повну матеріальну відповідальність від 21 березня 2005 року працівник, що займає посаду майстра дільниці з газифікації і виконує роботу, безпосередньо повязану із застосуванням в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження довірених йому ВАТ «Закарпатгаз» матеріальних цінностей і у звязку з цим зобовязується:

- дбайливо ставитися до переданих йому на зберігання чи з іншою метою матеріальних цінностей ВАТ «Закрапатгаз» і вжити заходів для попередження шкоди;

- своєчасно повідомляти адміністрацію ВАТ «Закрпатгаз» про всі обставини, які загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей;

- вести облік, складати та подавати у встановленому порядку товарно грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених йому матеріальних цінностей;

- брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Крім того, посадовими інструкціями, затвердженими у 2012 році, на майстра будівельно монтажної дільниці покладено завдання та обовязки, одними з яких є: не допускати браку в роботі, вимагати від працюючих виправлення або переробки незадовільно виконаних по їх причині робіт, забезпечувати правильний і економічний розхід отриманих для виробництва робіт матеріалів і їх належний стан зберігання.

Наказом позивача № 42/П від 11 березня 2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади майстра будівельно монтажної дільниці за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_3 ст. 10 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Встановлено, що на підставі наказу відповідача № 107 від 8 квітня 2015 року було проведено ревізійну перевірку та інвентаризацію газових лічильників, які обліковуються на центральному складі та у підзвіті в матеріальних осіб підприємства.

Проведеною ревізійною перевіркою встановлено, що у лютому 2013 року бухгалтерією товариства списано 12 лічильників, які рахувалися за ОСОБА_1 як за матеріально відповідальною особою. Списання таких лічильників проводилося згідно актів за 25 червня 2012 року, які були складені та передані до бухгалтерії ОСОБА_1.

При дослідженні наданих ОСОБА_1 до бухгалтерії Товариства актів виконаних робіт від 25 червня 2015 року щодо проведення заміни лічильників по інвестиційній програмі виявлено, що вказаним у актах виконаних робіт абонентам лічильники вже були встановлені.

ОСОБА_3 ревізійної перевірки від 15 травня 2015 року, фахівцями відділу економічної безпеки в ході перевірки здійснювалися виїзди на адреси, по яким було виявлено факт подвійного списання лічильників, в результаті чого підтвердився той факт, що програмні лічильники вказаним абонентам були встановлені в 4 кварталі 2011 та в 1 кварталі 2012 року.

Вказані роботи по встановленню лічильників проводилися майстром ОСОБА_5, що підтверджується актами демонтажу та заміни, актами пуску та інформацією, що міститься в картках абонентів із програми «Абонент».

Так, на актах виконаних робіт за грудень 2011 лютий 2012 року є відповідна відмітка про їх внесення до бази «Абонент».

Крім того, в картках абонентів по адресах, де було виявлено подвійне списання лічильників, дата установки лічильників у базі «Абонент» відображена за період з 01 листопада 2011 року по 01 квітня 2012 року.

Після цього, у вказаних абонентів заміна лічильників не проводилася, акти демонтажу лічильників та акти пуску, які б фіксували проведену ОСОБА_1 заміну лічильників, відсутні.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що надані ОСОБА_1 до бухгалтерії Товариства акти виконаних робіт за 25 червня 2012 року по встановленню лічильників вказаним абонентам є завідомо фальсифіковані.

Товарно матеріальні цінності (ТМЦ), що числяться на балансі підприємства, передаються у підзвіт шляхом оформлення накладних на внутрішнє переміщення, які фіксують передачу ТМЦ із центрального складу матеріально відповідальній особі. Накладні на внутрішнє переміщення фіксують дату операції, найменування ТМЦ, що передаються у підзвіт, їх кількість та вартість, що засвідчується підписами відповідальних за передачу ТМЦ осіб.

ТМЦ у бухгалтерському обліку відображаються на Дебеті рахунку бухгалтерського обліку 201 («Сировина й матеріали»), а списання ТМЦ відображається шляхом віднесення використаних ТМЦ на Дебет рахунку 903 («Собівартість реалізованих робіт і послуг»). Таким чином, шляхом списання ТМЦ відбувається віднесення матеріалів та робіт на витратну статтю бухгалтерського обліку, тобто фіксується факт використання матеріалів у господарській діяльності.

Судом встановлено, що згідно з накладними на внутрішнє переміщення, ОСОБА_1 отримав, зокрема:

-5 (пять) програмних лічильників газу G-4 RS/2001-2 згідно накладної №Ів/0135 від 28.02.2012 року;

-20 (двадцять) програмних лічильників газу RS/2001-21 G-4 згідно накладної №Ів/0485 від 22.05.2012 року.

ОСОБА_3 картки рахунку 201, лічильники, отримані ОСОБА_6 у підзвіт по накладній від 28.02.2012 було списано бухгалтерією 30 червня 2012 року у кількості 2 (дві) шт.

ОСОБА_3 картки рахунку 201, лічильники, отримані ОСОБА_6 у підзвіт по накладній від 22.05.2012 було списано бухгалтерією 30 червня 2012 року у кількості 5 (пять) шт. та 6 (шість) шт..

Відповідно, 30 червня 2012 року бухгалтерією Товариства згідно з актами виконаних робіт, наданих ОСОБА_1, списано загалом 13 лічильників, 12 з яких виявилися фактично не використаними у господарській діяльності Товариства, оскільки акти по їх встановленню за 25 червня 2012 року були сфальсифіковані.

ОСОБА_3 з п.6 Посадової інструкції майстер у процесі роботи взаємодіє з управлінням бухгалтерського обліку і звітності надає відомості про розхід матеріально технічних цінностей, повязаних з виконанням робіт, акти виконаних робіт.

Таким чином, в порушення своїх посадових обовязків, передбачених посадовою інструкцією, ОСОБА_1 надав до бухгалтерії позивача завідомо підроблені акти виконаних робіт, в яких вказав неправдиву інформацію щодо розходу (використання) товаро-матеріальних цінностей, ввірених йому позивачем.

У відповідності до п. 3 Договору про повну матеріальну відповідальність від 21.03.2005 року, у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди, заподіяної ВАТ «Закарпатгаз» та її відшкодування, проводиться відповідно до чинного законодавства.

ОСОБА_3 ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Порядок визначення прямої дійсної шкоди наведено в Постанові Пленуму Верховного Суду N14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками». Під прямою дійсною шкодою (збитками), зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. До прямої дійсної шкоди, можуть бути віднесені: суми незаконно нарахованої заробітної плати і премій, зайві виплати у вигляді штрафу, накладеного відповідними органами, вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів і інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 130 України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Загальна вартість ТМЦ та робіт, списаних внаслідок подання ОСОБА_1 сфабрикованих актів виконаних робіт становить 10725,24 грн., що складає суму прямої дійсної шкоди, заподіяної неправомірними діями ОСОБА_1, як матеріально відповідальної особи за ввірені Товариством товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що ОСОБА_1, перебуваючи у трудових відносинах із ПАТ «Закарпатгаз», працюючи на посаді майстра будівельно монтажної дільниці та будучи матеріально відповідальною особою відповідно до Договору про повну матеріальну відповідальність від 21 березня 2005 року, маючи у підзвітності товарно-матеріальні цінності, порушив покладені на нього трудові обовязки, визначені договором про повну матеріальну відповідальність, посадовими інструкціями та Кодексом законів про працю, внаслідок чого заподіяв позивачу матеріальну шкоду в розмірі 10725,24 грн., яку слід стягнути з нього на користь позивача саме в зазначеній сумі, що встановлена з додержанням норм чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги адвоката відповідача ОСОБА_2 вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права

Посилання апелянта на порушення процедури прийняття спірних актів на списання матеріалів, відповідальність бухгалтерії за подвійне списання та недоведеність факту фальсифікації спірних актів не можуть бути взяті до уваги, як такі що спростовуються встановленими судом обставинами справи, її матеріалами, показами свідків тощо. Належними доказами встановлено, що обовязок своєчасно передавати до бухгалтерії акти виконаних робіт по факту використання ТМЦ лежить саме на матеріально-відповідальній особі, якою є відповідач, здані ним акти від 25 червня 2012 року відповідали всім вимогам первинного облікового документу, дозволяли ідентифікувати проведену господарську операцію, тому у бухгалтерії не було жодних підстав для нездійснення по ним списання ТМЦ, оскільки на момент списання матеріалів бухгалтерія зобовязана перевірити тільки факт наявності ТМЦ у підзвіті матеріально-відповідальної особи та відповідність актів виконаних робіт вимогам встановленим для первинних документів. Виявити, що дані матеріали вже було списано, можливості немає, оскільки по бухгалтерському обліку лічильники обліковуються за їх найменуванням, а не за споживачами, яким вони встановлені.

Інші доводи апеляційної скарги на законність судового рішення не впливають.

З огляду на обставини, встановлені у справі в їх об'єктивній сукупності, та з врахуванням вищезазначених норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи викладене та на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах відповідача слід відхилити як необгрунтовану і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Р

ішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: