Вирок № 63125806, 30.11.2016, Волноваський районний суд Донецької області

237/3681/16-к

1-кп/221/485/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі - Метьолкіній Н.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха кримінальне провадження №12016050690001250 від 22.09.2016 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Курахове Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого слюсарем Курахівської ТЕС, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ст. 128 КК України,

за участю прокурора - Юрченка І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним від 30 листопада 2016 року у кримінальному провадженні №12016050690001250 від 22.09.2016 року, укладеної під час досудового розслідування,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 21 вересня 2016 року приблизно о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля під'їзду будинку АДРЕСА_2. В цей час до дому з роботи повертався інспектор-криміналіст Мар'їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_2, на якому був одягнутий формений одяг з відзнаками працівника поліції. В цей час ОСОБА_3 на грунті раптово виниклих неприязних відносин почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою. ОСОБА_2 на підставі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився ОСОБА_3 працівником поліції при цьому зробив зауваження та роз'яснив, що його дії підпадають під ознаки ст. 173 КУпАП. а саме дрібне хуліганство. Однак ОСОБА_3 на законні вимоги ОСОБА_2 не реагував і продовжував порушувати громадський порядок. У зв'язку з цим, ОСОБА_2 для припинення правопорушення з боку ОСОБА_3 на виконання обов'язків покладених на нього як на працівника поліції ст.ст. 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію» зателефонував до чергової частини Мар'їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області та повідомив, що громадянин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, порушує громадський порядок. В цей час обвинувачений ОСОБА_3 діючи умисно, протиправно, розуміючи, що ОСОБА_4 є діючим працівником поліції, який виконує службові обов'язки, покладені на нього законодавством України, наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область верхньої губи праворуч, далі схопив його руками за одягнуту на ньому куртку форменого одягу в області грудей та потягнув ліворуч, в результаті чого потерпілий ОСОБА_2 впав на землю на лівий бік, а ОСОБА_3 впав на нього та наніс не менш одного удару в потиличну область голови. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, а саме припухлість м'яких тканин і синець потиличної ділянки голови ліворуч, крововилив та поверхнева рана слизової верхньої губи праворуч. Після того, як ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_3, останній з місця скоєння злочину пішов.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України.

Крім того, 21 вересня 2016 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля під'їзду будинку АДРЕСА_2, діючи необережно, що виразилося у злочинній недбалості, не передбачаючи можливість настання зазначеної шкоди для здоров'я іншої особи, хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю після нанесення інспектору-криміналісту Мар'їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенанту поліції ОСОБА_2 одного удару кулаком лівої руки в область верхньої губи праворуч, схопив останнього за надягнуту на ньому куртку форменого одягу в області грудей та потягнув ліворуч, в результаті чого останній впав на землю на лівий бік, при цьому стопа його лівої ноги підвернулась зовні, а ОСОБА_3 впав на нього, та наніс йому не менш одного удару в область потиличної ділянки голови. В результаті необережних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_2 отримав закритий перелом зовнішнього мищелку малогомілкової кістки ліворуч, які утворились від дії тупих предметів та підвороті лівої стопи зовні, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які потребують для свого лікування термін понад 3-х тижнів. Після того, як ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_3, останній з місця скоєння злочину пішов.

Таким чином, своїми діями, які виразились в необережному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 128 КК України.

В підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 надав суду угоду про примирення між ним та підозрюваним ОСОБА_1, укладену в м. Волноваха 30 листопада 2016 року, з додержанням наступних умов.

Із змісту угоди вбачається, що заступником начальника СВ Мар'їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області за погодженням із прокурором Волноваської місцевої прокуратури 30.09.2016 року висунута підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 345, ст. 128 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, повністю відшкодувати потерпілому матеріальну та моральну шкоду в межах вимог, висунутих потерпілим.

При цьому сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ст. 128 КК України у вигляді 150 годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 345 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням 1 рік, поклавши на нього наступні обов'язки: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_1 згодний. Наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, положення ст.ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені сторонами.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням Угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; виконати взяті на себе відповідно угоди про визнання винуватості зобов'язання він в змозі реально; свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, а саме в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків за ч. 2 ст. 345 КК України та в необережному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження за ст. 128 КК України, визнав повністю та пояснив, що 21 вересня 2016 року приблизно о 21 годині 00 хвилин знаходився в стані алкогольного сп'яніння, згадати подробиці того дня не може, не заперечує, що все відбулося, як зазначив потерпілий ОСОБА_2, просив пробачення, вони з потерпілим уклали угоду про примирення, потерпілому повністю відшкодував моральну та матеріальну шкоду.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Судом на виконання вимог ст. 474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено. Суд переконаний, що укладення угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним є добровільним і не вбачає необхідності витребувати додаткові документи та викликати у судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у підготовчому провадженні.

Під час судового засідання потерпілому ОСОБА_2 роз'яснені наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, а саме: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 КПК України (вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку: потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.6,7 ст.474 КПК України) і ст.424 КПК України (вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку: потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.6, 7 ст.474 КПК України; нероз'яснення потерпілому наслідків укладення угоди) та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що цілком розуміє наслідки затвердження судом угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України.

У судовому засіданні сторони угоди підтвердили, що укладення ними угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Зокрема обвинувачений показав, що під час кримінального провадження він не подавав скарг або заяв з приводу порушення його прав та інтересів за відсутністю такого.

За таких обставин суд не вбачає необхідності витребувати додаткові документи чи викликати в судове засідання інших осіб для допиту з метою перевірки добровільності укладення угоди сторонами. Суд об'єктивно вважає, що угода між сторонами є добровільною.

Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та оцінені судом, відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, вказує на кваліфікацію діяння за ч.2 ст. 345 КК України, та склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - необережне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, вказує на кваліфікацію діяння за ст. 128 КК України, обвинувачений визнав свою вину повністю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК України є злочином середньої тяжкості, а за ст. 128 КК України - злочином невеликої тяжкості.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 раніше не судимий, офіційно працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у наркологічному диспансері та лікаря-психіатра не перебуває, свою вину в скоєнні злочинів визнав у повному обсязі, що пом'якшує покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підставі для невизнання винуватості відсутні.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню обвинуваченого ОСОБА_1 може сприяти покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком і призначає узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ст. 128 КК України у вигляді 150 годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 345 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75,76 КК України на 1 рік.

З врахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про затвердження угоди між потерпілим та підозрюваним.

Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 29 000 грн. відносно ОСОБА_1, внесену ОСОБА_5 26.09.2016 року на рахунок №37311047011792, код отримувача 26288796, банк отримувача (МФО) 820172, Держказначейська служба України м. Київ на підставі ухвали слідчого судді Мар'їнського районного суду Донецької області від 22.09.2016 по справі № 237/3135/16-к у кримінальному провадженні № 1-кс/237/325/16 у відповідності до ч.11 ст.182 КПК України необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_5.

Речовий доказ по кримінальному провадженню - змив речовини бурого кольору, який поміщений в паперовий конверт та зберігається в матеріалах кримінального провадження, необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 394, 475, 476 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним, укладену в м. Волноваха 30 листопада 2016 року потерпілим ОСОБА_2 з підозрюваним ОСОБА_1

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 345, ст. 128 КК України і призначити йому покарання

за ст. 128 КК України у вигляді 150 годин громадських робіт;

за ч. 2 ст. 345 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначити у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 1 рік.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку - з 30 листопада 2016 року.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого ОСОБА_2; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 29 000 грн. відносно ОСОБА_1 до набрання вироком чинності скасувати , суму застави в розмірі 29000 гривень , внесену ОСОБА_5 26.09.2016 року на рахунок №37311047011792, код отримувача 26288796, банк отримувача (МФО) 820172, Держказначейська служба України м. Київ на підставі ухвали слідчого судді Мар'їнського районного суду Донецької області від 22.09.2016 по справі № 237/3135/16-к у кримінальному провадженні № 1-кс/237/325/16 у відповідності до ч.11 ст.182 КПК України повернути заставодавцю ОСОБА_5.

Речовий доказ по кримінальному провадженню - змив речовини бурого кольору, який поміщений в паперовий конверт та зберігається в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Роз'яснити ОСОБА_1, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 ст. 474 КПК України,у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана через Волноваський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя О.С.Овчиннікова