Рішення № 63124661, 29.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №578/759/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1724/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 56

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Краснопільського районного центру зайнятості

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 22 вересня 2016 року

у справі за позовом Краснопільського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обовязків, -

в с т а н о в и л а:

29 липня 2016 року Краснопільський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що під час комплексної ревізії Краснопільського районного центру зайнятості були встановлені окремі факти невірного нарахування та перерахування заробітної плати працівникам Краснопільського районного центру зайнятості. Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2012 року по 28.02.2014 року колишнім начальником відділу бухгалтерського обліку головним бухгалтером ОСОБА_3 внаслідок незаконного перерахування та невірного нарахування заробітної плати працівникам в порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Краснопільському районному центру зайнятості завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 28341,45 грн., яка складається: з недоплаченої заробітної плати в сумі 4262,96 грн., переплачена заробітна плата в сумі 12383,35 грн., переплата єдиного внеску - в сумі 2210,30 грн., переплата прибуткового податку - в сумі 4644,93 грн., переплата профвнесків - в сумі 4340,69 грн., недоплата аліментів - в сумі 499,22 грн. Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Краснопільського районного центру зайнятості грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 28341,45 грн. та судові витрати.

Рішенням суду від 22 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Краснопільський районний центр зайнятості просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити їх позов. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд виніс рішення без врахування фактичних обставин справи, упереджено, з наданням переваги стороні відповідача. Вважає, що надана суду копія постанови про закриття кримінального провадження не була достатньо вивчена та досліджена, і тому зроблений хибний висновок про відсутність ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, а шкода завдана відповідачем підлягає стягненню у повному обсязі на підставі п. 3 ст. 134 КЗпП України в розмірі прямої дійсної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників Краснопільського районного центру зайнятості ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідачки ОСОБА_7, яка заперечує проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали даної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Наказом від 19.04.2006 року ОСОБА_3 було переведено з посади головного спеціаліста-бухгалтера відділу бухгалтерського обліку Краснопільського районного центру зайнятості на вакантну посаду начальника відділу бухгалтерського обліку-головного бухгалтера цього центру (а. с. 12).

Відповідно до посадової інструкції до посадових обовязків головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку входить, зокрема: проведення вчасного нарахування по заробітній платі, лікарняних листках, а також утримання всіх обовязкових платежів до бюджету фізичних осіб, працівників центру зайнятості (а. с. 10).

У звязку з службовою необхідністю та на виконання наказів Сумського обласного центру зайнятості від 27.05.2014 року за № 59 «Про перевірку нарахування заробітної плати працівників Краснопільського районного центру зайнятості» та 06.11.2014 р. № 133 «Про закінчення перевірки нарахування заробітної плати працівників Краснопільського районного центру зайнятості», начальником контрольно-ревізійного відділу Сумського обласного центру зайнятості ОСОБА_6 проведена перевірка правильності нарахування та виплати заробітної плати працівників Краснопільського районного центру зайнятості за період з 01.01.2012 року по 28.02.2014 року.

Під час перевірки встановлено, що за період з 01.01.2012 року по 28.02.2014 року колишнім головним бухгалтером ОСОБА_3 в порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV Краснопільському районному центру зайнятості завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 28341,45 грн. (недоплачена заробітна плата 4262,96 грн., переплачена заробітна плата в сумі 12383,35 грн., зайво сплачений ЄВС в сумі 2210,30 грн., зайво сплачений прибутковий податок в сумі 4644,93 грн., зайво сплачені профспілкові внески в сумі 4340,69 грн. та недоплачені аліменти в сумі 499,22 грн.). З боку головного бухгалтера ОСОБА_3 не забезпечено належної організації бухгалтерського обліку та фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, про що зазначено в розділах: «Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату», як передбачено п. 3 та п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Зазначене підтверджується актом № 05-10/2012-11 від 14.11.2014 року з додатками, складеним за наслідками перевірки (а. с. 18-65).

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо звязані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету ОСОБА_8 Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної ОСОБА_8 Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 (далі Перелік).

Пленум Верховного Суду України в п. 8 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року № 14 розяснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобовязаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Позивачем надано суду розписку від 02 січня 2004 року про ознайомлення ОСОБА_3 - спеціаліста першої категорії бухгалтера Краснопільського районного центру зайнятості, з договором про матеріальну відповідальність. Проте сам договір, з яким начебто була ознайомлена ОСОБА_3 та який би був нею підписаний, позивачем суду не надано. Не відноситься посада начальника відділу бухгалтерського обліку головного бухгалтера, яку обіймала ОСОБА_3 і до вищезазначеного Переліку.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що постановою ст. слідчого СВ Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_9 від 13.06.2015 року підтверджується наявність в діях ОСОБА_3 ознак ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, а тому вона повинна нести повну матеріальну відповідальність за завдані з її вини збитки центру зайнятості на підставі п. 3 ст. 134 КЗпП України.

Дійсно, працівник несе повну матеріальну відповідальність відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП не тільки у випадках, коли щодо нього винесений обвинувальний вирок, але і тоді, коли наявність складу злочину в його діях установлено слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з наступним припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, яка не виключає кримінальну відповідальність).

Так, постановою ст. слідчого СВ Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області ст. лейтенанта міліції ОСОБА_9 від 13.06.2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014200180000016 від 18.11.2014 за матеріалами акту перевірки нарахування та виплат заробітної плати працівників Краснопільського районного центру зайнятості № 05-10/2012-11 від 14.11.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України закрито за малозначністю вчиненого діяння та у звязку зі встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

В зазначеній постанові слідчого, на яку посилається позивач, наведені показання ОСОБА_3, яка була допитана в якості свідка про те, що: «випадків умисного спотворення (невірного відображення) відомостей про суми нарахування та виплати заробітної плати у Краснопільському РЦЗ вона не допускала. Навмисних порушень нею допущено не було. Лише у липні-серпні (точної дати вона не памятає) у відомості нарахування заробітної плати вона зависила суму заробітної плати приблизно на 4 тис. грн., але сума була відшкодована шляхом недоплат заробітної плати за наступні місяці.»

В постанові також наведені показання інших свідків працівників центру зайнятості та зазначено, що під час збору документів та оцінці доказів у кримінальному провадженні встановлено, що діями невстановленої особи матеріальних збитків працівникам Краснопільського районного центру зайнятості або державі завдано не було, тому дане діяння суспільної небезпеки не містить і складу кримінального правопорушення не має.

Таким чином, зміст постанови про закриття кримінального провадження свідчить про те, що слідчими органами не установлено наявність складу злочину в діях ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для застосування п. 3 ст. 134 КЗпП України в даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3 не несе перед позивачем повної матеріальної відповідальності відшкодувати шкоду. Проте, викладаючи мотивувальну частину рішення помилково зазначив, що відсутні підстави для застосування правил ст. 233 КЗпП України. При цьому судом першої інстанції не перевірена наявність підстав для обмеженої матеріальної відповідальності відповідачки.

Згідно п. 2 ст. 133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Відповідно до п. 3.13. посадової інструкції головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку до посадових обовязків ОСОБА_3 відносилось вчасне проведення нарахування по заробітній платі, лікарняних листках, а також утримання всіх обовязкових платежів до бюджету фізичних осіб, працівників центру зайнятості (а. с. 10).

Актом перевірки нарахування та виплати заробітної плати працівників Краснопільського районного центру зайнятості № 05-10/2012-11 від 14.11.2014 року встановлена перевиплата заробітної плати працівникам центру зайнятості за період з 01.01.2012 р. по 28.02.2014 року в сумі 12383,35 грн., а також зайво сплачені обовязкові платежі, що сталася з вини колишнього начальника відділу бухгалтерського обліку головного бухгалтера Краснопільського районного центру зайнятості ОСОБА_3

Посилання представника ОСОБА_3 на те, що нарахуванням заробітної плати займалась головний спеціаліст-бухгалтер відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_10, а тому саме вона повинна нести відповідальність за завдані збитки, колегія суддів вважає помилковими. До посадових обовязків ОСОБА_10 не входили обовязки з нарахування заробітної плати працівникам центру зайнятості, утримання всіх обовязкових платежів до бюджету фізичних осіб, працівників центру зайнятості (а. с. 172). Ці обовязки були покладені саме на ОСОБА_3 Крім того в розрахункових відомостях нарахування заробітної плати за вказаний у акті перевірки період як виконавець ОСОБА_10 не зазначена, а стоїть підпис ОСОБА_3 (а. с. 40-65). Навіть, якщо ОСОБА_3, як керівник відповідного підрозділу, доручала ОСОБА_10 виконання роботи, яка не входила до її посадових обовязків, вона повинна була контролювати правильність здійснених останньою відповідних нарахувань.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Як встановлено судом першої інстанції акт перевірки, яким була встановлена перевиплата заробітної плати та обовязкових платежів з вини ОСОБА_3, складений та підписаний начальником контрольно-ревізійного відділу Сумського обласного центру зайнятості 14.11.2014 року. В цей же день була ознайомлена з актом директор Краснопільського районного центру зайнятості та отримала примірник акту. Проте, до суду Краснопільський районний центр зайнятості з даним позовом звернувся 29.07.2016 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України.

Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду ними надано. Посилання представників позивача на те, що вони направили акт перевірки до прокуратури, а тому звернулись до суду тільки після того, як кримінальне провадження було закрито слідчими органами, колегія суддів не може взяти до уваги, так як ця обставина не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Прийняття зазначеної постанови слідчими органами не усуває юридичного значення доведеного до відома Краснопільського районного центру зайнятості акту перевірки, здатного підтвердити початок перебігу встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду. Крім того, як зазначалося вище, в постанові слідчого взагалі вказано про те, що діями невстановленої особи матеріальних збитків працівникам Краснопільського районного центру зайнятості або державі завдано не було, тому дане діяння суспільної небезпеки не містить і складу кримінального правопорушення не має.

В постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-1263цс15 Верховний Суд України виклав наступний правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 233 КЗпП України, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України повинен враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права: за змістом ч. 3 ст. 233 КЗпП України день прийняття постанови про порушення кримінальної справи відносно особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації. Аналогічний правовий висновок також викладено Верховним Судом України у справі № 6-216цс16.

Таким чином, вимоги Краснопільського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в розмірі її середнього місячного заробітку, не підлягають задоволенню у звязку з пропуском цією установою строку звернення до суду з цими вимогами.

Враховуючи, що позов Краснопільського районного центру зайнятості задоволенню не підлягає також за викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду щодо мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п. 3; 309 ч. 1 п. 4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Краснопільського районного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 22 вересня 2016 року в даній справі змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, залишивши без зміни рішення суду в інших частинах.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -