Рішення № 63124291, 23.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5721/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Фальчука В.П., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ОСОБА_4 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2015 року,

встановила:

26.08.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеною позовною заявою та просила суд визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №68230 від 29.11.2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1574,95 грн., мотивуючи це тим, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11086162000 від 29.11.2006 року, повне виконання якого забезпечене порукою, згідно договору поруки, укладеного між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк». ОСОБА_2 вважала, що обсяг її відповідальності за договором поруки було збільшено без її згоди внаслідок односторонньої зміни банком процентної ставки за користування кредитними коштами та збільшення її з 01.07.2008 року на 3 %, отже позивач вважав, що є підстави для визнання договору поруки припиненим.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 68230 від 29.11.2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 574,95 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.02.2016 року заяву представника ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2015 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та не правильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4обґрунтовувала тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що діями банку відбулося збільшення відсоткової ставки та, відповідно, збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки матеріали справи не містять доказів, які потверджують збільшення відсоткової ставки на 3%. Крім того зазначила, що банк відповідно до умов кредитного договору мав право в односторонньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитом, але фактичне збільшення процентної ставки на 3% не відбулось, оскільки зі змісту листа, отриманого ОСОБА_2 можна зробити висновок, що відсоткова ставка за основним зобовязанням не змінювалася, а зазначеним листом встановлений розмір процентної ставки за прострочення платежу, відповідно до ст. 625 ЦК України, що є окремим видом відповідальності і не є основним зобовязанням.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався, зокрема частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України та виходив з того, що одностороння зміна умов Договору, внаслідок якої збільшується обсяг відповідальності Поручителя, дійсно мала місце шляхом здійснення Банком одностороннього правочину - надсилання листа у порядку, передбаченому п.9.2. Кредитного договору. Збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами значно збільшило обсяг кредитного зобов'язання Боржника, внаслідок чого також було збільшено і обсяг відповідальності Поручителя за Договором поруки.

Однак з таким висновком погодитись не можна, у звязку з тим, що вони не відповідають обставинам справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_3 (Боржник, Позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11086162000 від 29.11.2006 року (а.с.14-24).

В забезпечення виконання Боржником зобовязань перед Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11086162000 від 29.11.2006 року між Банком та ОСОБА_2 (Поручитель) було укладено договір поруки №68230 від 29.11.2006 року (Договір поруки), відповідно до якого Поручитель зобов'язалася перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх її зобов'язань перед Кредитором, що виникли з Основного договору (а.с.31-32).

Згідно з п.2.1. Договору поруки №68230 від 29.11.2006 року, Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, якщо це тягне за собою збільшення обсягу відповідальності Поручителя. У цьому ж пункті Договору поруки було встановлено, що під «згодою Поручителя» сторони розуміють візування Поручителем змін до Основного договору (шляхом проставляння підпису уповноваженої особи та печатки Поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмовою згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього Договору щодо внесення відповідних змін.

15.08.2008 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» на адресу Поручителя було надіслано лист № 32-2/31-17/610, в якому повідомлялося, що Банк, керуючись умовами укладеного між ОСОБА_3 та Банком Кредитного договору № 11086162000 від 29.11.2006 року, змінив процентну ставку за користування кредитними коштами та з 01.07.2008 року збільшив її на 3 (три) %. Крім того, адресатом зазначеного листа вказано «Тукан Ганну Миколаївну», що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, м. Одеса, 65036, замість вірного «Тукан Алла Миколаївна» (а.с.33).

У даному листі Банком було вказано, що у випадку, якщо Поручителем не буде подано письмової відповіді Банку на цей лист протягом 14 календарних днів з дати його відправлення, вважатиметься, що Поручитель ознайомилася та погодилася з викладеними змінами.

Водночас, після отримання даного листа Позивач одразу звернулася до Банку і заявила про відсутність своєї згоди на підвищення відсоткової ставки за Основним договором (дана обставина визнана сторонами та вказана в позові в якості обґрунтувань позовних вимог).

З врахуванням того що у відповідь на лист банку, поручитель не надала згоди на підвищення процентної ставки, будь-який інших доказів про підвищення процентної ставки позивач не надала, колегія суддів дійшла висновку, що такого підвищення не відбулось, а отже не відбулось і зміни зобов'язання внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Відповідно до положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку що позовні вимоги про визнання поруки припиненою не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач вимоги про стягнення коштів обґрунтовувала припиненням поруки, вимог у порядку ст. 556 ЦК України не заявляла, то позов про стягнення коштів також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.11.2015 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою та стягнення грошових коштів відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: В.П.Фальчук

ОСОБА_5