Ухвала суду № 63124224, 30.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7767/16

Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О. Д.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г, Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу.

Під час розгляду справи від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачка може відчужити спільну власність, а також йому та його сім'ї погрожують примусовим виселенням з вказаної квартири.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року клопотання ОСОБА_5 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу задоволено. Накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якої просить ухвалу суду скасувати, в задоволені клопотання про забезпечення позову відмовити, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права.

В судове засідання ОСОБА_5 не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином (а.с78-79).

Згідно із ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Зі змістом ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За змістом п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу (а.с. 1-4).

Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 (а.с. 28-29).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року клопотання ОСОБА_5 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу задоволено. Накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4

Колегія суддів не погоджується з ухвалою суду про забезпечення позову, оскільки оскаржувана ухвала судом постановлена без належного з'ясування істотних обставин для забезпечення позову, яка винесена з порушенням норм процесуального права.

У відповідності до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з п.4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це застосування судом заходів для створення можливості виконання у майбутньому рішення суду у випадках, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 от 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ухвала про забезпечення позову ухвалюється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до технічного паспорту, який міститься в матеріалах справи ОСОБА_4 належить 19/100 житлового будинку за АДРЕСА_1 (а.с. 12-15).

Відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Білгород-Дністровським БТІ, ОСОБА_4 належить 19/100 частин житлового будинку за АДРЕСА_1 (а.с. 16).

В клопотанні про забезпечення позову позивач просить накласти арешт саме на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).

Але матеріали справи не містять документів про належність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

Більш того з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 02 серпня 2016 року, ОСОБА_4 подарувала 19/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6 (а.с. 48-50).

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, у порушення вимог ст. 151 ЦПК України не пересвідчився в тому, на яке саме майно накладено арешт, та кому це майно належить.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про порушення суддею норм процесуального права, які привели до порушення порядку вирішення питання щодо забезпечення позову, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець