Ухвала суду № 63120727, 01.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2687/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про визнання безпідставною відмови нотаріуса у видачі дубліката правовстановлюючого документу та про зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з даним позовом, яким просило визнати незаконною відмову державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 16.06.2016 №470/01-16 у вчиненні нотаріальної дії; зобовязати державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 видати ПАТ КБ «ПриватБанк» дублікат договору купівлі-продажу житлового будинку №96, посвідчений державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори 04.02.2005.

В обґрунтування вказано на те, що згідно укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору №CSR0GA0000000143 від 13.05.2008 ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 28495,00 грн. з кінцевим терміном повернення 13.05.2016. У забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 13.08.2016 уклали договір іпотеки №CSR0GA0000000143, згідно умов якого остання передала в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок по вул. Жовтнева, 42 у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області. Цей будинок належить ОСОБА_7 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинку №96, посвідченого державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори 04.02.2005. Для продажу будинку з тим, щоб погасити борг позичальника по кредитному договору, позивачу необхідний правовстановлюючий документ на нього, тобто вказаний вище договір купівлі-продажу. Однак, оскільки позивач не був стороною договору, у нього відсутній його примірник. Без наявності вказаного документу позивач не може укласти договір купівлі-продажу будинку, який перебуває у банка в іпотеці. 16.06.2016 позивач звернувся до державного нотаріуса ОСОБА_6 із заявою про видачу дублікату договору купівлі-продажу від 04.02.2005 за реєстровим №96. Відповідач відмовила у вчиненні цієї нотаріальної дії з посиланням, зокрема, на те, що позивач не є стороною договору, а отже і не має права на отримання його примірника. Вважає такі дії нотаріуса незаконними та такими, що порушують права позивача.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 13.10.2016 у задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на те, що банку, щоб задовольнити свої, як іпотекодержателя, вимоги необхідний примірник правовстановлюючого документу на обтяжене іпотекою нерухоме майно, у звязку з чим належним способом захисту права банку у даному випадку буде надання йому правовстановлюючого документу на предмет іпотеки, чого суд першої інстанції не врахував. Відмова у задоволенні позовних вимог банку у даній справі робить неможливим задоволення вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості. Апелянт вказує, що згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Апелянт також вважає, що суд при розгляді справи допустив порушення принципів про рівність сторін перед законом та судом та диспозитивності цивільного судочинства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що банком не сплачено відповідного державного мита за вчинення нотаріальної дії та з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не є особою за дорученням якої або щодо якої вчиняються нотаріальні дії, що є однією із імперативних вимог для їх вчинення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 13.05.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_7, як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки, згідно якого остання, в забезпечення виконання зобовязання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №CSR0GA0000000143 від 13.05.2008, надала в іпотеку нерухоме майно - будинок по вул. Жовтнева, 42 у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, який належить ОСОБА_7 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №96 від 04.02.2005.

У звязку з цим, 13.08.2008 приватним нотаріусом Городищенської районної нотаріальної контори Черкаської області ОСОБА_8 накладено заборону на відчуження вказаного будинку, яку зареєстровано у реєстрі за №794.

Кінцевий термін повернення кредиту, забезпеченого вказаною іпотекою, встановлено до 13.05.2016.

16.06.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 із заявою про видачу дублікату договору купівлі-продажу від 04.02.2005 за реєстровим №96, оскільки, як вказує позивач, для продажу предмета іпотеки йому необхідний правовстановлюючий документ на нього, яким є зазначений договір.

При цьому, договір купівлі-продажу будинку №96 від 04.02.2005 укладено між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та посвідчено державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори 04.02.2005.

Відповідно до листа державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про надання інформації №470/01-16 від 16.06.2016, ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у видачі дубліката договору купівлі-продажу жилого будинку та розяснено, що відповідно до ст. 8 ЗУ «Про нотаріат», яка регламентує нотаріальну таємницю, довідки про вчинені нотаріальній дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним особам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її безвісно відсутньою, такі довідки видаються спадкоємцям померлого. Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у звязку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами. Крім того, відповідно до пп.1.1 п. 1 гл. 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, дублікат документа видається у разі втрати або зіпсування його за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно ч.1 ст.8 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка (ч.5 ст.8 ЗУ «Про нотаріат»).

Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, а також на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням (ч.6 ст.8 ЗУ «Про нотаріат»).

Згідно п.п.1.1 п.1 гл.22 Порядку вчинення нотаріальної дії нотаріусами України, затвердженого Наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

З матеріалів позову та апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає, що існує колізія між ст. 53 Закону України «Про нотаріат» (яка регулює порядок видачі дублікатів) та ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (яка надає іпотекодержателю здійснювати усі дії, необхідні для продажу предмету іпотеки). І ця колізія, на думку позивача, має вирішуватися виходячи із дати прийняття нормативноправового акта, тобто, так як Закон України «Про іпотеку» був прийнятий пізніше, то мають застосовуватись норми цього закону.

Колегія суддів вважає, що це твердження є помилковим. Адже колізії вирішуються виходячи з часу прийняття нормативноправових актів лише в тому випадку, якщо ці акти регулюють однакові за своєю сутністю правовідносини. А в даному випадку один закон регулює відносини у сфері іпотеки, а інший у сфері вчинення нотаріальних дій. Видача дублікатів документів є нотаріальною дією, а не частиною іпотечних відносин. Отже, пріорітет має не час прийняття закону, а його спеціалізація: застосовуватися має той закон, який регулює конкретні (спеціальні) правовідносини.Правовідносини по видачі дублікатів нотаріусами регулюються Законом України «Про нотаріат», а не Законом України «Про іпотеку.

Так, стаття 53 Закону України «Про нотаріат» встановлює, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини пятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Тобто, дублікат видається лише у разі втрати або зіпсуття документа. А в ситуації, що склалася, оригінал правовстановлюючого документа на житловий будинок не втрачений і не зіпсований, а знаходиться у власника.

При цьому, дублікат видається не будьякій особі, яка цього забажала, а виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про нотаріат»). Тобто дублікат договору купівліпродажу житлового будинку може бути виданий лише сторонам цього договору (їх представникам).

Аналогічний висновок міститься в Узагальненні нотаріальної практики на тему: «Задоволення вимог іпотекодержателя. Окремі питання укладання та нотаріального посвідчення договорів купівліпродажу предмета іпотеки іпотекодержателем (стаття 38 закону України «Про іпотеку»)», виконаному Управлінням нотаріату Головного управління юстиції у м. Києві, з якого вбачається, зокрема, наступне : іпотечний договір як документ, що надає іпотекодержателю право продажу предмета іпотеки від свого імені, не надає останньому правових підстав для отримання дубліката правовстановлюючого документа, оскільки, згідно зі статтею 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини пятої статті 8 цього Закону.

Крім того, ст.1 Декрету КМУ «Про державне мито» встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Згідно ст. 2 вказаного Декрету, державне мито справляється, зокрема, за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів.

Відповідно до ст.49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України та якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення.

Слід врахувати, що позивачем не надано суду доказів того, що при зверненні до нотаріуса із заявою про видачу дублікату нотаріально посвідченого документа, ним дійсно було сплачено встановлене законодавством державне мито.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З вищенаведених підстав колегія суддів вважає, що нотаріус діяла правомірно, відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» у видачі примірника договору, учасником якого ПАТ КБ «ПриватБанк» не було (що необхідно для одержання від нотаріуса дублікату документу згідно ч.5 ст.8 ЗУ «Про нотаріат»), та у звязку із несплатою заявником відповідного державного мита.

При цьому колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що банк, щоб задовольнити в майбутньому свої, як іпотекодержателя, вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідний примірник правовстановлюючого документу на імя іпотекодавця на обтяжене іпотекою нерухоме майно, виходячи з наступних підстав.

Статтями 36, 37, 38 та 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, відповідно, право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог шляхом позасудового врегулювання (на підставі договору), передачі йому права власності на предмет іпотеки, право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки, реалізація предмета іпотеки за рішенням суду та регламентовано порядок здійснення вказаних процедур.

Цими правовими нормами не передбачено, що на будь-якому етапі здійснення, у тій чи іншій формі, процедури звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має надавати правовстановлюючий документ на предмет іпотеки, оформлений на імя іпотекодавця.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто для захисту права позивача суду необхідно встановити, що це право порушується, не визнається чи оспорюється відповідачем у справі.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем не доведено, що його право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, яке регламентується ст. ст. 36-39 ЗУ «Про іпотеку», порушується відсутністю у банку правовстановлюючого документа на вказане нерухоме майно, оформленого на імя іпотекодавця.

Слід врахувати, що банк, як особа, яка не є учасником договору купівлі-продажу будинку №96 від 04.02.2005, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, у розумінні вимог ч.5 ст.8 ЗУ «Про нотаріат» не має права на одержання у нотаріуса відповідного документа.

Яким саме чином відмова у задоволенні позовних вимог банку у даній справі робить неможливим задоволення вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості апелянтом не вказано та не доведено доказами.

Колегія суддів вважає, що оскільки апелянтом не вказано яким саме чином суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення принципів про рівність сторін перед законом та судом та диспозитивності цивільного судочинства, це свідчить про безпідставність відповідних апеляційних доводів.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про визнання безпідставною відмови нотаріуса у видачі дубліката правовстановлюючого документу та про зобовязання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :