Рішення № 63115052, 22.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6222/16 Головуючий 1-ї інст. Штих Т.В.

Справа №638/5487/16-ц Суддя доповідач Бровченко І.О.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бровченко І.О.,

суддів Швецової Л.А., Карімової Л.В.,

при секретарі Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь банку заборгованість у розмірі 15059 грн. 32 коп. за кредитним договором № б/н від 24 липня 2007 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору № б/н від 24 липня 2007 року отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Всупереч умовам договору, ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів перед банком не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 15059 грн. 32 коп., яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що норми ст. ст. 10,11 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти всебічному і повному зясуванню обставин справи кореспондуються з диспозитивним правом сторін надавати докази, п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що сторонам були створені належні умови для надання доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів підтверджуючих наявність кредитних зобовязань у сторін по справі. ОСОБА_1 належним чином не був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг і Правилами користування платіжною карткою, не встановлено, чи саме в такій редакції Умови та Правила діяли на момент написання заяви від 24 липня 2007 року, оскільки позичальником вони не підписані. Крім того, суд першої інстанції застосував строк позовної давності до даних цивільних правовідносин.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам закону, оскільки суд при ухваленні судового рішення не встановив характер правовідносин, які виникли між сторонами, та обставин справи, які є предметом доказування у цій справі.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 24 липня 2007 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанк, яка містить посилання на те, що позичальник згодний з тим, що ця заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також позичальник підтвердив, що він ознайомлений та згодний з Умовами і Правилами надання банківських послуг.

Оригінал заяви від 24 липня 2007 року було оглянуто судом апеляційної інстанції та встановлена, що він відповідає копії, яка була надана банком в обгрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач, підписавши 28 вересня 2007 року заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, був повідомлений про зміст цих Умов та Правил, про що зазначено у самій заяві.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, що надані до позову Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 22 грудня 2006 року № 1897, відрізняються від змісту відповідних Умов та Правил, розміщених на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» у редакції, яка була чинною на момент підписання заяви.

ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином виконав взяті на себе зобовязання, надавши ОСОБА_1 банківську послугу з кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту № 4149605353069917 у розмірі 3000 грн. В подальшому, 21 травня 2008 року кредитний ліміт було збільшено до 6000 грн.

На підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання платіжної картки та користування нею за допомогою банкоматів, терміналів самообслуговування, терміналів для розрахунку в різноманітних торгівельних мережах та часткової сплати заборгованості по кредитному ліміту на платіжну картку позивачем надано виписку по картковому рахунку відповідача.

Базова відсоткова ставка за кредитним лімітом становить 3% на місяць на залишок заборгованості.

Відповідно до п. 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість банку здійснювати заміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримував повідомлення від клієнта про свою незгоду зі змінами, рахується, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п. 6.3 Умов та Правил, клієнт зобов'язаний отримувати виписки про стан картрахунків та про проведені операції по рахункам.

В матеріалах справи міститься виписка по картрахунку з якої вбачається, що збільшення відсоткової ставки відбулося з 01 квітня 2015 року до 43,20% річних. Відомості підтверджуючі, що відповідач звертався до банку з повідомленням про незгоду зі змінами, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсоткам за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Пунктом 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до наданого банком суду розрахунку, заборгованість за договором б/н від 24 липня 2007 року станом на 31 січня 2016 року становить 15059 грн. 32 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1564 грн. 82 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 9551 грн. 20 коп.; 2750 грн. заборгованість за пенею та комісією , а також штрафи, нараховані відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. ( фіксована частина); 693 грн. 30 коп. (процентна складова).

Доказів на спростування вказаного розрахунку відповідачем суду надано не було.

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останнього підтверджується розрахунком заборгованості, який наданий суду та ніким не спростований, судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж стосується застосування судом першої інстанції строку позовної давності, то судова колегія вважає, що відповідні підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа№6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що останній платіж за договором відповідач здійснив 29 липня 2013 року, що підтверджується з розрахунку банку та виписки по картрахунку.

Відповідно до скрін-шоту з банківського програмного комплексу «Промінь» строк дії картки 4149********9917 до липня 2015 року включно.

З позовом до ОСОБА_1 банк звернувся 01 квітня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності, у звязку з чим підстави для застосування строку позовної давності відсутні. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що строк позовної давності застосовується лише за наявності порушеного права особи. З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що відмовляючи у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції окрім застосування строку позовної давності посилався на відсутність належних доказів щодо наявності кредитних зобовязань у сторін по справі, у звязку з чим застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України є помилковим.

Посилання представника відповідача на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 10 червня 2015 року №6-698цс15, є безпідставним, оскільки постанова Верховного Суду України винесена з підстав неоднакового застосування судами положень ст. 259 ЦК України, що стосуються укладення договору про збільшення позовної давності.

За таких обставин ухвалене по справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Також, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2893 грн. 80 коп., з яких: 1378грн. судовий збір сплачений при подачі позову та 1515 грн. 80 коп. судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 15059 грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 2893 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді -