Рішення № 63113727, 28.11.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 415/5093/16-ц

Провадження № 22ц/782/882/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі

головуючого - Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Фарятєва С.О.

за участю секретаря: Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2016 року у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Лисичанської територіальної громади в особі управління по здійсненню політики Лисичанської міської ради в області житлово-комунального господарства про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на майно,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеними вимогами в обґрунтування яких зазначила, що з травня 2005 року вона стала проживати однією сім'єю з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, з ним були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільні права і обов'язки. 13.08.2010 року на сумісні кошти вони купили будинок АДРЕСА_2. Договір купівлі-продажу було оформлено на ОСОБА_5. Після оформлення договору вони переїхали в зазначений будинок. Позивач зареєструвалась у зазначеному будинку з 06.07.2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. 18.03.2016 року позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини до Лисичанської державної нотаріальної контори, але постановою Державного нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій від 08.07.2016 року та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Просила суд встановити факт проживання її та ОСОБА_5 однією сім'єю без шлюбу, визнати за позивачем право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Суд встановив фак, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали однією сім'єю по день його смерті без шлюбу. Суд визнав за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2, яка є матір'ю померлого ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи апеляційної скарги, пояснив, що вказане рішення порушує права його довірителя, апелянт не була залучена судом першої інстанції до участі у справі, вона є спадкоємцем після смерті свого сина, що за спірним майном є спір між нею та позивачем по справі. Позивач не довела факт спільного проживання та придбання майна за спільні кошти.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про місце та час судового засідання повідомлені у визначеному законом порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

В статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або процесуального прав, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідност.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл. 8 СК України щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивачка на час придбання будинку мешкала разом із померлим однією сім'єю і є підстави для задоволення її позову.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_4, в позовній заяві зазначила, що з померлим ОСОБА_5 вони проживали однією сім'єю з травня 2005 року, 13.08.2010 року на сумісні кошти придбали будинок АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу будинку було оформлено на ОСОБА_5. Позивач зазначила, що у померлого ОСОБА_5 є мати - ОСОБА_2 та син від першого шлюбу ОСОБА_7, 1987 року народження.

Тобто предметом спору в даній справі є спадкове майно.

За правилами ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При вирішенні спору про право на спадкове майно, з урахуванням зазначених положень закону, доведенню у цих правовідносинах підлягають обставини щодо: належності майна спадкодавцю; права на спадкування за заповітом чи за законом; факту прийняття спадщини; кола спадкоємців, які прийняли спадщину та розмір їх часток у праві власності на спадкове майно.

Проте рішення суду першої інстанції не містить таких встановлених обставин та доказів на їх підтвердження. Суд першої інстанції не встановив кола спадкоємців померлого ОСОБА_5 та не з'ясував чому позов заявлено до Лисичанської територіальної громади в особі управління по здійсненню політики Лисичанської міської ради в області житлово-комунального господарства та який є спір між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи 10.03.2016 року із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 (а.с.44), яка є матір'ю померлого ОСОБА_5

За таких обставин прийняте по справі рішення буде стосуватися прав та обов'язків не тільки ОСОБА_4, а і спадкоємця померлого - матері ОСОБА_2, тому її притягнення до участі у справі у якості співвідповідачів є обов'язковим.

Разом з тим, суд згідно ч.1 ст. 33 ЦПК України лише за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Таким чином, оскільки позивач заявив позов тільки до Лисичанської територіальної громади в особі управління по здійсненню політики Лисичанської міської ради в області житлово-комунального господарства і не заявляв клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2, а суд за своєю ініціативою не може цього зробити, що само по собі унеможливлює правильне вирішення спору по суті, у задоволенні такого позову слід відмовити з цих підстав, що не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з аналогічним позовом, але з залученням до справи всіх належних відповідачів. На що суд першої інстанції не звернув уваги та поспішно дійшов висновку про задоволення заявлених вимог позивача.

Колегія суддів судової палати вважає, що оцінка доводів апеляційної скарги є передчасним, оскільки вони можуть бути предметом розгляду при новому розгляді справи у суді.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову в зв'язку з пред'явленням позову не до всіх відповідачів.

При подачі апеляційної скарги апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі 606, 32 грн. та надано заяву про відстрочку сплати іншої частини судового збору до ухвалення рішення по справі. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17.11.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення. З урахуванням положень ст.88 ЦПК України з позивача необхідно стягнути судовий збір на користь апелянта у розмірі 606, 34 грн., та на користь держави у розмірі 606, 30 грн.

Керуючись ст.ст. 33,303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 жовтня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_4 до Лисичанської територіальної громади в особі управління по здійсненню політики Лисичанської міської ради в області житлово-комунального господарства про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на майно відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 606,34 грн

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у сумі 606,30 грн.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Cудді: