Ухвала суду № 63109080, 30.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

760/17240/16-ц

2-зз/760/45/16

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

представника заявника ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Тетяни Василівни, третя особа Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Тетяни Василівни, третя особа Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, мотивуючи свої вимоги з урахуванням пояснень представника в судовому засіданні наступним.

Так, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом в порядку цивільного судочинства, після відкриття провадження у справі подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка ухвалою суду від 01.11.2016 задоволена.

Представник заявника стверджує, що судом було помилково відкрито провадження у цій справі, оскільки та правова позиція ВСУ, висловлена в постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16, та на застосуванні якої наполягає представник позивача, насправді не підлягає застосуванню до тих правовідносин, які склалися між сторонами. Наполягала на тому, що Солом*янський районний суд м. Києва по цій справі не є судом, встановленим законом в розумінні також практики Європейського суду з прав людини.

Представник третьої особи підтримав доводи за заявою, просив її задовольнити.

Представник позивача категорично заперечував проти задоволення заяви, вважав, що доводи представника заявника щодо порушення норм юрисдикційності розгляду даної справи є безпідставними, наводячи як приклад туж саму постанову ВСУ від 14.06.2016 у справі №21-41а16.

Між тим, на запитання суду, що саме оскаржується, що є предметом розгляду даної справи, представник позивача зауважив, що підставою позову є грубе, на думку позивача, порушення відповідачем - (приватним нотаріусом) положень Закону України «Про іпотеку», що приватний нотаріус протиправно здійснив реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру, тому що не здійснив перевірку тієї обставини, чи направляв банк будь-яке повідомлення позивачу як майновому поручителю із зазначенням необхідності сплатити суму заборгованості від свого імені, що в подальшому б слугувало підставою для прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення (здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень)

На що представник заявника підкреслила, така редакція підстав позову та його предмету виключає можливість розгляду справи в порядку ЦПК України, оскільки підтверджує, що спір є публічно-правовим і не випливає із договірних відносин, як про те мова йде у вищенаведеній постанові ВСУ, відтак має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача навпаки наполягав на тому, що підставою позову є також порушення Публічним акціонерним товариством «Банк «Контракт» умов іпотечного договору, умовами якого прямо передбачено направлення вимоги-повідомлення про дострокове погашення основного зобов*язання саме ним основному боржнику та майновому поручителю, відтак має місце спір, який прямо випливає із договірних відносин.

В свою чергу, представник заявника підсумувала, що в такому випадку позивачем неправильно визначений відповідач і неправильно сформульовані позовні вимоги.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Контракт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦентруміксТрейд» було укладено договір №15/2014 про відкриття мультвалютної кредитної лінії (далі - Договір кредиту), відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 2 000 000,00 доларів США строком до 31.03.2017.

В забезпечення виконання зобов*язань позичальника за даним Договором кредиту 02.04.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Контракт» та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір №15/2014-03 з майновим поручителем, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Новохатньою Н.С., зареєстрований в реєстрі за №1090 (далі - Договір іпотеки)

19.05.2016 приватним нотаріусом КМНО Синицею Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29669141, згідно якого право власності на іпотечне майно за вищезазначеним Договором іпотеки перереєстровано за Публічним акціонерним товариством «Банк «Контракт».

В свою чергу, позивач в позові та представник в судовому засіданні зауважують, що відбулося порушення умов Договору іпотеки, а саме п.5.2.1 Договору іпотеки, згідно якого в разі позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотеко держатель (Публічне акціонерне товариство «Банк «Контракт») надсилає іпотекодавцю (ОСОБА_6.) письмову вимогу про усунення порушень, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов*язань, вимогу про виконання порушеного зобов*язання у не менш ніж 30-денний строк з моменту отримання вимоги (з урахуванням п.7.7 Договору іпотеки) та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Підсумовуючи викладене, представник позивача переконаний, що вищенаведеними положеннями Договору іпотеки чітко встановлений порядок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - обов*язковою умовою для такого звернення є направлення вимоги про усунення порушень, вимоги до якої і ОСОБА_6 і банком були погоджені безпосередньо в Договорі іпотеки.

Насправді ж таку вимогу ОСОБА_6 направило не Публічне акціонерне товариство «Банк «Контракт», переконаний представник позивача, а юридична фірма ДП «Рондо», що є прямим порушенням умов Договору іпотеки, на думку представника позивача.

При цьому, дійсно представник позивача не заперечує, що позовні вимоги сформульовані наступним чином - позивачем оскаржується рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса - про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внаслідок, на думку позивача, виходу цим нотаріусом за межі своїх повноважень, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що діяв на момент вчинення нотаріальних дій, оскільки позивач переконаний, що той факт, що вимогу про усунення основного зобов*язання, де є попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку в разі невиконання основного зобов*язання у 30-денний строк, направив йому не Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» (третя особа), а юридична фірма ДП «Рондо», яка не є іпотеко держателем за Договором іпотеки, що за переконанням позивача свідчить про те, що порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлений ст.37 Закону України «Про іпотеку» та п.5.2 Договору іпотеки був грубо порушений.

Проте, суд не погоджується із доводами представника заявника, що вищенаведені визначені самим позивачем вимоги за позовом (предмет) свідчать про те, що даний спір є публічно-правовим.

ВСУ в своїй постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16 проаналізував аналогічні обставини і прийшов до висновку, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, ВСУ розглядав справу, де було укладено договір споживчого кредиту, забезпечений іпотекою. Мало місце також укладення договору факторингу, за яким банк передав колекторській фірмі на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованості на підставі низки кредитних договорів та договорів забезпечення. Саме така колекторська фірма, а не банк (іпотекодержатель), направляла вимогу іпотекодателю про намір звернути стягнення на заставлене майно шляхом його продажу від власного імені, а також запропонувало погасити заборгованість за кредитним договором протягом 30 - днів з моменту отримання повідомлення, що було прямо передбачено в договір іпотеки, але із зазначенням необхідності направлення такої вимоги саме іпотекодержателем (банком)

Саме колекторська фірма як зазначено в даній постанові ВСУ звернулася до реєстраційної служби ГУЮ в м. Києві із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно - спірне майно. В подальшому таке рішення державним реєстратором було прийнято.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 12.10.1978 у справі «Зенд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питанням, що належить до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб*єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України)

За правилами п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

ВСУ у вищенаведеній постанові прийшов до висновку, що оскільки спірні правовідносини пов*язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, то спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Посилання представника заявника, що в такому випадку, позивачу належало б по іншому сформулювати свої позовні вимоги зазначити відповідачем банк, а не нотаріуса, суд в даному випадку до уваги не бере, оскільки це не пливає на юрисдикційність розгляду даного спору, право формулювати вимоги належить виключно позивачу, щодо належності відповідача, то ці питання також можуть бути вирішені під час розгляду такої справи і виключно за бажанням самого позивача, оскільки визначати особу, до якої позивач має бажання пред*явити вимоги є також тільки його правом.

В той же час, проаналізувавши обставини, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги, слід наголосити на тому, що підставою позову є ймовірне порушення банком умов Договору іпотеки.

В свою чергу, предметом такого договору виступила однокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 02.04.2009, видане виконавчим органом Київської міської ради серія НОМЕР_1, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27315951 від 14.09.2010.

Судом встановлено, що даний спір стосується ймовірного порушення банком умов іпотечного договору, предметом якого є квартира, що знаходиться в Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред*являються в суд за місцезнаходженням такого майна.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Солом*янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2016 року відкрито провадження у цій справі за позовом ОСОБА_6 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Синиці Тетяни Василівни, третя особа Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, судове засідання призначено на 06 грудня 2016 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято із порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд іншому суду.

Таким чином, справа Солом*янскьому районному суду м. Києва не підсудна, а підсудна Шевченківському районному суду м. Києва.

Вирішення зазначеного питання має відбутися в судовому засіданні 06 грудня 2016 року.

01.11.2016 також ухвалою Солом*янського районного суду м. Києва було забезпечено даний позов.

Відповідно до ч.4 ст.154 ЦПК України особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.

18.10.2016 ОСОБА_5 за результатами проведених повторних відкритих електронних торгів стала переможцем по лоту №1851 з продажу квартири АДРЕСА_1, яку придбала за 1360 423,68 грн., про що складено протокол №109 (АЕТ)

01.11.2016 ОСОБА_5 перерахувала на рахунок замовника аукціону (Публічного акціонерного товариства «Банк «Конракт»)кошти в розмірі 1 281 349,05 грн. та в цей же день уклала із банком договір купівлі-продажу даної квартири.

Відповідно до п.4 Постанови ПВСУ №9 від 22.12.2000 вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв*язку із застосуванням відповідних заходів.

Представник заявника неодноразово наголошувала під час свого виступу, що суд, який приймає рішення у цій справі повинен бути «встановлений законом».

Зважаючи на те, що позивач при зверненні до суду порушив правила імперативної підсудності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення Європейського суду з прав людини «Зенд проти Австрії» від 12.10.1978, за для недопущення ймовірного порушення прав заявника по ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу 1 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, «судом, встановленим законом» у цій справі щодо прийняття всіх процесуальних рішень буде Шевченківський районний суд м. Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст.154 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом*янського районного суду м. Києва від 01.11.2016, якою заборонено органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна - квартири загальною площею 40,3 кв.м, жилою площею 10,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з моменту отримання копії ухвали.

Суддя: В.С. Кицюк