Постанова № 63102297, 24.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 листопада 2016 року 12:10 справа №826/13/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Координата Центр”

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Координата Центр” (далі по тексту – позивач, “Координата Центр”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2015 року №0002732205 та №0002742205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 14 квітня 2016 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 10серпня 2015 року №0002732205 згідно з пунктом 54.3 статті 54, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Координата Центр” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 78 684,00 грн., в тому числі за основним платежем – 52 456,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 26 228,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 10 серпня 2015 року №0002742205 згідно з пунктом 54.3 статті 54, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ “Координата Центр” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 120 779,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 23 липня 2015 року №891/26-53-22-05-21/38519200 “Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “Координата Центр”, (код ЄДРПОУ 385195200) по взаємовідносинах з ПП “ПСВ Фрут” за період з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року, з ПП “Лібра-Трейд” за період з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015 року, з ТОВ “Софт Профі” за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року, з ТОВ “Кадеве” за період з 01 листопада 2014 року по 31 березня 2015 року, з ТОВ “Тебера” за період з 01 листопада 2014 року по 28 лютого 2015 року, з ТОВ “Юделія” за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з ТОВ “ТД “Калинівка-Преміум” за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з ТОВ “Тріада Сістем” за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, з ТОВ “Вітамін СІО” за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року, з ТОВ “Риконн” за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, з ТОВ “Агромаркет-2014” за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, з ТОВ “Астерс-Груп” за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, з ТОВ “Субаро Плюс” за період з 01 березня 2015 року по 31 березня 2015 року (далі по тексту – акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 52 456,00 грн., а саме: за січень 2015 року на суму 40 421,00 грн., за березень 2015 року на суму 12 035,00 грн. та встановлено завищення від’ємного значення на загальну суму за березень 2015 року на суму 132 814,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “Субаро Плюс” та ТОВ “Юделія”, у зв’язку із не підтвердженням реальності господарських операцій.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ “Координата Центр” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки актів перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “Координата Центр” з його контрагентами – ТОВ “Субаро Плюс” та ТОВ “Юделія”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що 01 березня 2014 року між ТОВ “Координата Центр” (покупець) та ТОВ “Субаро Плюс” (постачальник) укладено договір №КЦ024293, за умовами якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цини, узгоджені в специфікації.

На виконання умов вказаного договору постачальник поставив ТОВ “Координата Центр” кінзу, кріп, м’яту, набір вітамінний, петрушку, цибулю, шпинат, салат та щавель, редис, фрукти та ін. на загальну суму 785 015,25 грн. в тому числі податок на додану вартість 132 813,89 грн.

Поставка товарів підтверджується наявними у справі копіями заказів на замовлення, видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

При цьому навантажувально-розвантажувальні послуги здійснювались ТОВ “Юделія” на замовлення позивача за договором про надання послуг від 01 вересня 2014 року №П-0109, відповідно до умов якого, ТОВ “Юделія” зобов’язалось надати послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт, а ТОВ “Координата Центр” зобов’язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано критерії оцінки якості та повноти надання послуг, протокол узгодження ціни, що є додатками до договору про надання послуг від 01 вересня 2014 року №П-0109, звіт про надання послуг від 31 грудня 2014 року №1/12, рахунок на оплату від 31 грудня 2014 року №244 на загальну суму 242 523,26 грн., в тому числі податок на додану вартість 40 420,54 грн., акт про надання послуг від 31 грудня 2014 року №413, податкову накладну від 31 грудня 2014 року №9 на загальну суму 242 523,26 грн., в тому числі податок на додану вартість 40 420,54 грн.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Субаро Плюс” та ТОВ “Юделія”.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “Субаро Плюс” та ТОВ “Юделія”, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, порушень щодо оформлення податкових накладних по спірним господарським операціям та з приводу реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ “Координата Центр” здійснює діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Для здійснення основного виду діяльності ТОВ “Координата Центр” орендує у ТОВ “Гурмандіз” орендує складське приміщення за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 20, офіс 903; та у ТОВ “Профсклад” за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 5; штатна чисельність працівників підприємства, станом на грудень 2014 року, згідно із штатним розписом, затвердженим наказом від 28 лютого 2014 року №02-ОД та наказом від 31 грудня 2014 року №02-ОД складала – 103 особи.

Суд встановив, що необхідністю придбання товарів у ТОВ “Субаро Плюс” слугувало укладання договорів про поставку товарів перед третіми особами; крім того придбані товари зберігались в орендованому складському приміщенні за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 5, та у подальшому були реалізовані контрагентам-замовникам.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних товарів у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладі, товарно-транспортні накладні, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, звіти та акти про надання послуг, довідки про виробничі потужності підприємства.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у ТОВ “Субаро Плюс” та ТОВ “Юделія” товари та послуги з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Субаро Плюс” та ТОВ “Юделія” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження висновків акта перевірки про те, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у контрагентів-постачальників відсутні основні фонди, виробничі потужності та трудові ресурси, необхідні для ведення господарської діяльності є безпідставними, так як не підтверджуються будь-якими доказами.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява №803/02),“Булвес“ АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання “справедливого балансу” між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “Субаро Плюс” та ТОВ “Юделія”, тому висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від’ємного значення є помилковими, а збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та зменшення суми від’ємного значення - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 10 серпня 2015 року №0002732205 та №0002742205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Координата Центр” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Координата Центр” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 10 серпня 2015 року №0002732205 та №0002742205.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Координата Центр” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 991,94 грн. (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто одна гривня дев’яносто чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко