Ухвала суду № 63101329, 30.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Новак А.В.

№ 22-ц/796/14479/2016 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2. просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову про забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на 100 % корпоративних та майнових прав у ТОВ «Інтерагроекспорт», які належать ОСОБА_3 Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. З урахуванням ціни позову невжиття відповідних заходів його забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики від 26 лютого 2015 року у сумі 31 728 204,38 грн., з яких: 29 757 844,80 грн. - заборгованість за договором позики, 1 458 134,39 грн. - інфляційне збільшення боргу, 512 225,19 грн. - три проценти річних за 210 днів прострочення виконання зобов'язання. Також ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, просив накласти арешт на на 100 % корпоративних та майнових прав у ТОВ «Інтерагроекспорт», які належать ОСОБА_3; зобов'язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району УДР ГТУЮ у м. Києві внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_3 у ТОВ «Інтерагроекспорт».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову відмовлено.

Колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Вказаний спосіб забезпечення позову застосовується для забезпечення майнових вимог позивача, за змістом зазначеної норми арешт може бути накладено на майно відповідача, що знаходиться у нього або в інших осіб, що має грошове вираження, та на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до положень ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, зміст корпоративних прав включає сукупність майнових та немайнових/організаційних правомочностей власника частки у статутному капіталі (майні) господарського товариства. ЦК України передбачає звернення стягнення на частку у статутному капіталі товариства, або на частку майна товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі, а не на корпоративні права учасника (ст. 149 ЦК України).

Враховуючи викладене, корпоративні права не можуть бути об'єктом, на який може бути накладено арешт в порядку забезпечення позову. Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову накладенням арешту на 100 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_3 у ТОВ «Інтерагроекспорт».

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відмова у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у такий спосіб не позбавляє його можливості повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову у інший спосіб, або ж визначивши для накладення арешту майно відповідачів, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ «Інтерагроекспорт».

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді